Коли я переїжджала з Полтави, життя здавалося сірим і незмінним. Я не бачила свого майбутнього у рідному місті, мріяла, що тут в Європі отримаю життя, немов, у казці.

Коли приїхала, то швидко зрозуміла, що це точно не та казка, яку я уявляла. Довелося важко і багато працювати: ми відробили в забутому селі півтора року на пекарні, де були нічні зміни. По 10-14 годин на ногах по 5-6 днів на тиждень, або й зовсім без вихідних.

Ми не знали як знайти лікарів, які дійсно потрібні. Не знали, до кого звертатися за допомогою з юридичних питань, або питань працевлаштування. Якщо чесно, був момент, коли я хотіла зібрати речі і поїхати додому. Поїхати туди, де рідні, де все зрозуміло і всі навколо говорять твоєю мовою. Пам’ятаю, що відпустки в Україну були для нас ковтком свіжого повітря, бо там життя, рідні і друзі.

Зрештою, ми зрозуміли, що «жити один місяць в рік» – це не ок, тому почали шукати іншу роботу, щоб переїхати в місто.

Пошуки роботи тривали досить довго, до всього ковід, через який надовго перекрили проїзд між різними областями Чехії. Десь через 4 місяці нам дуже пощастило, наша подруга з Полтави покликала на роботу до себе, так ми почали працювати в DHL Supply Chain.

У порівнянні з попередньою роботою це було взагалі «вау», бо тут гарний робочий графік. Маю на увазі 8-годинний робочий день, довше від якого тебе реально ніхто не може змусити працювати довше, стабільні вихідні в суботу та неділю, а також святкові дні.

Так ми опинилися у місті Брно, в яке я просто закохалась. Почуваю себе тут як вдома. Працювати я прийшла спочатку звичайною складовою операторкою, але завдяки тому, що за півтора року більш-менш вивчила мову, мене помітили і підвищили.

Зараз я працюю тренеркою, навчаю людей, як правильно працювати на тому чи іншому процесі, роблю переклади і перекладаю людям з чеської мови на українську, бо тут зараз дуже багато українців. Зараз я дійсно щаслива, що я тут, бо люблю свою роботу і почуваюсь у Чехії, як вдома. Єдине, чого не вистачає – це рідних та друзів, які лишилися у Полтаві. Дуже сумую за ними.

З того, що є тут і чого не вистачає в Полтаві – це порядок та дотримання законів. Кожен починає з себе: викинути сміття в смітник, не палити в заборонених місцях і тоді створюється порядок в усьому навколо нас.

Ще мені дуже подобається, як чехи ставляться до себе і до своєї країни. Вони справді щиро вважають, що саме вони найкращі в усьому. Реально захоплюються перекладами серіалів чеською мовою, чеськими мультфільмами, авторами книг тощо. Цього щиро бажаю навчитися і всім нам.