Два питання і два підпитання про те, як хорошу ініціативу зробити ще кращою.
Нещодавно оголошена ініціатива громадського збору коштів на пошиття захисних халатів (одноразових ізоляційних костюмів) лікарям отримала вже третю хвилю. Можна тільки вітати представників різних громадських платформ, котрі в єдності реалізують проєкт, передбачивши величезний дефіцит лікарського захисного одягу на момент, коли епідемія буде у розпалі.
Міркуючи про цю добру справу і підтримавши її особисто, вималював для себе два питання, про які варто теж поміркувати заздалегідь. Перше – проблема утилізації. Очевидно, цей процес має бути інфекційно БЕЗПЕЧНИМ для людей та ЕКОЛОГІЧНИМ для навколишнього середовища.
Якщо захисний одяг позиціонується як одноразовий, то уявіть собі об’єми використаного текстилю, можливо з додаванням пластику, який буде містити на собі віруси та десятиліттями розкладатиметься, у кращому разі – на сміттєзвалищах.
У приватній розмові з однією з чільних волонтерок ініціативи збору коштів прозвучала думка, начебто Львів вже запропонував якийсь варіант утилізації. Попри вивчення досвіду Львову пропоную ще один варіант знезараження використаних лікарських костюмів.
Найпростіше, як на мене, збирати їх централізовано і заливати спиртом, або іншим дезінфікуючим розчином. Як на мене, спирт найекологічніший, бо дезінфікуючий розчин все одно колись треба буде виливати у каналізацію чи природне середовище. Місткістю для дезінфекції, вочевидь, має бути великий резервуар або цистерна, виготовлені з хімічно нейтральних пластику чи нержавіючої сталі.
Таким чином питання інфекційної безпеки відходів може бути вирішено. А щоб утилізацію зробити ще й екологічною, варто було б заздалегідь дослідити властивості тканини, з якою планують шити захисні костюми і знову ж відповісти собі: за скільки років вона розкладається у природі і яка екологічна шкода від її спалювання? Якщо в межах допустимих норм – то, можливо, варто продезінфіковані використані захисні халати зберігати до настання зими, а потім просто спалити у котельнях централізованої системи опалення Полтави?
І тут варто озвучити друге питання: чи захисний одяг може бути БАГАТОРАЗОВИМ? Це випливе із тих же досліджень тканини – якщо виявиться, що вона, без зміни своїх властивостей, витримує намокання і висушування, то, можливо, це зекономить купу ресурсів.
Не претендуючи на роль фахівця, прошу розглянути вищевикладене зацікавлені компетентні інстанції та установи: якщо в моїх словах є хоч трохи того, що стане у нагоді полтавцям – впроваджуйте!
Якщо ж буде вирішено діяти по запропонованій схемі, то головним тоді стане інший момент: аби наші громадяни не використали для інших цілей спирт, призначений для дезінфікувальних місткостей... ?