Заповітне бажання
Типовий військторг на Донбасі. В асортименті одяг, взуття, наплічники, кепки, ножі, шеврони – статутні й з армійським гумором. «Зам по ніх…ям», «Головний розп…дяй», «Пи…датий, але жонатний» або навпаки «Пи…датий і не жонатий», «Куніметник».
– А це літні берці? – уточнює мій земляк і товариш Сіра, роздивляючись взуття у магазині.
– Если Вам скажут, что это летние, не верьте, – каже продавчиня, не думаючи «напарити» солдату абищо.
– Это демисезонные. Как раз на осень подойдут.
– Надіюсь, осінню ми вже будемо вдома, – говорить Сіра, який на війні з перших днів «повномасштабки» (невдовзі після «срочки») і за цей час побував не в одному жорсткому «замісі».
Благодатну тему підхоплює продавчиня.
– Вот бы вы пришли и сказали, что уже Победа, – озвучує загальну мрію жінка.
Її чекають усі й давно. Кілька місяців тому в продуктовій крамниці господиня перепитувала:
«А де це ви поділися, хлопці? Чому вас не було? Може, війна вже закінчилася?»
Поки не закінчилася. Місцеві це самі знають, чують і бачать. Але вірять у краще. І, до речі, не просто сподіваються, а й наближають цю жадану мить.
Механік-водій бойової машини піхоти Вова Бенз – із тутешніх. Своїм прикладом він розриває шаблони і стереотипи про «донецьких». Служить у ЗСУ, говорить доброю українською, включно з «дякую» і «друже».
Його рідне село розбите артилерією орків. Вова часто нехтує здоров'ям на користь служби. Замість перебування в лікарні він повертається (навіть не так – рветься) на «передок». Бенз стрибає в машину і «фігачить» із хлопцями далекосхідну бригаду морської піхоти. За понад рік запеклих боїв у лісах Київщини і степах Донбасу її особовий склад оновився кілька разів.
Перемога не настає сама по собі. Її наближають, здобувають і виборюють конкретні люди – Сіра, Бенз і сотні тисяч інших. Саме завдяки ним аудиторія перед екраном телевізора чи смартфона нині радіє звільненню населених пунктів і насолоджується музикою слів Благодатне й Нескучне, відкриваючи дорогу до Заповітного Бажання, Мирного і Щастя. Образно і дослівно.
Опубліковано з дозволу автора. Першоджерело
Матеріал створений у межах і за підтримки стипендійної програми Українського ПЕН