Хоча він і набув значного розголосу в суспільстві та отримав багато критики, однак  є логічним продовженням процесів, розпочатих з підписанням Президентом указу про передачу сільськогосподарських земель громадам та ухвалення Урядом постанови, яка запускає механізм повноцінної передачі з державної у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення всім без виключення територіальним громадам.

Основною проблемою, яку вирішили законом, є значна централізація функцій у сфері управління земельними ресурсами. Оскільки повернення органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є одним з найголовнішим завдань децентралізації.

Так, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого землі державної власності (окрім земель, необхідних для виконання функцій держави), які розташовані за межами населених пунктів. вважаються землями комунальної власності територіальних громад, в межах яких вони розташовані, а з моменту проведення державної реєстрації права комунальної власності переходять у комунальну власність.

Позитивним в цьому перш за все є відсутність необхідності вносити зміни до договорів оренди землі, емфітевзису, суперфіцію та сервітуту у результаті зміни органу, який здійснював розпорядження землями. Зазначені зміни вносяться лише за згодою сторін, а тому відсутність бюрократичних процедур внесення змін до договорів матиме позитивний вплив на земельні правовідносини.

Також важливим запобіжником для громадян є положення, відповідно до якого органи виконавчої влади зобов’язані надати сільським, селищним, міським радам інформацію щодо ухвалених рішень про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації.

Однак, крім важливих прогресивних норм для громадян впроваджених цим законопроектом вважаю за потрібне зупинитися на питанні, яке хвилює українців, а саме продаж української землі іноземцям.

По-перше, питання продажу землі врегульовано значно раніше ухвалення проєкту закону про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин.

На цей час, купівля-продаж земельних ділянок і зміна цільового призначення ділянок, які перебувають у власності громадян не допускається.

Однак для власників вищезазначених земельних ділянок така можливість передбачена законом, що набирає чинності з липня.

Хоча говорити про запровадження повноцінного ринку землі з липня я вважаю передчасним, до 2024 року набувати землі сільськогосподарського призначення у приватну власність до 100 га можуть лише фізичні особи.

Законом передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у приватній власності і віднесено до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва буде можливо продати або відчужити в інший спосіб на користь юридичних осіб.

У загальному, коло суб’єктів, яким дозволено набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення є чітко визначеним. Це зможуть бути: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України,  учасниками яких є лише громадяни України; територіальні громади; держава.

Що стосується продажу землі іноземцям, то в статтю 130 Земельного кодексу України  внесено положення, відповідно до якого набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичним особам, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.

Тому важливим є розуміння того, що можливість продажу українських земель іноземцям буде можлива виключно за результатами проведення референдуму, купувати землю зможуть також юридичні особи, серед засновників/бенефіціарів яких є іноземні громадяни, а іноземці й особи без громадянства зможуть набувати частку або членство в юридичних особах, які вже мають землі аграрного призначення.