Ігор Кіянчук: Життя бентежне чи смертельний мовний конфлікт?


Нещодавно Україну сколихнула жахлива звістка: 5 грудня в лікарні після звірячого побиття, яке сталося 29-го листопада близько 21-ї години, помер волонтер, активіст організації «Бахмут український» Артем Мірошніченко.

Соціальними мережами відразу почали поширюватись дві тези: перша про те, що його вбили за мову і друга про те, що то був банальний напад п’яних неповнолітніх розбишак і «під роздачу» міг би потрапити будь-хто і мова тут ні до чого. Дехто навіть писав, що вдарили ззаду і втекли, то до чого тут мова?

Звісно, життя бентежне і зустріти агресивних правопорушників дійсно можна навіть у респектабельних районах благонадійних країн. Проте, переконаний, це не наш випадок. По-перше, у мене немає підстав не довіряти журналістці Єлизаветі Гончаровій, яка 3-го грудня, коли Артем ще був живий, написала слова свідка події:

«... На його шляху зустрілися два хлопці. Вони були добряче напідпитку, тому їм хотілось відчувати себе сильними. “Чего ты тут ходишь?” – запитали вони випадкового перехожого. Той щось відповів та пришвидшив рух. “А на нормальном языке ты не можешь? Мы на этом не понимаем!” – почув він».

На жаль, Єлизавета стверджує, що свідок боїться за своє життя (що зовсім не дивно), побажав бути анонімним і звертатись до правоохоронців не збирається.  Інших прямих доказів того, що конфлікт розпочався саме на мовному підґрунті, наразі немає. Проте є певні факти, які наводять на думку, що саме такий сценарій був найбільш вірогідним.

 Що ж це за факти?

На першому судовому засіданні, де обирали запобіжний захід затриманим, підозрюваний 16-літній Микола Барабаш попросив, щоб йому надали перекладача, оскільки погано розуміє українську.

  1. Адвокату підозрюваних досить легко вдалося переконати суддів, що присутність громадськості на судовому засіданні погано впливає на психологічний стан підлітка, і засідання перевели в закритий режим. Нагадаю, цей підліток підозрюється в тому, що всього декілька днів тому в стані алкогольного сп’яніння завдав Артему смертельних травм. Цікаво, хто чи що тоді впливало на його психологічний стан? Може, таки українська мова Артема?
  2. 7 грудня Артемівський міськрайонний суд розмістив на своєму сайті повідомлення: «...Розповсюджується інформація про те, що цей злочин був скоєний на ґрунті ненависті до української мови та України. Поширена інформація ґрунтується на неправдивих даних та є недостовірною. У ході закритого судового засідання, яке проводилось судом 2 грудня, таких фактів не встановлено та не виявлено». Дуже дивна заява, зважаючи на те, що то було засідання з обрання запобіжного заходу, а не розгляду справи по суті. І скажіть мені, чи часто  суди роблять подібні заяви після таких засідань?
  1. 12 грудня Цензор.NET опублікував відео побиття Артема Мірошніченка, на якому добре видно, хоча й не чути, що нападники і жертва спілкувалися, що це не був напад ззаду на ривок чи щось подібне.
  2. Нічого з особистих речей Артема нападники не забрали, тож це точно не має нічого спільного з пограбуванням.

Виходячи з цих фактів, я особисто вважаю, що українська мова Артема Мірошніченка як мінімум стала подразником, який суттєво підвищив агресивні настрої нападників, викликав у них відчуття ненависті. А оскільки скоєння злочину на ґрунті ненависті є обтяжливою обставиною, то захист намагається цю обставину або приховати або знівелювати.

Хтось може сказати, що з таким же успіхом нападники могли причепитись до відсутності цигарок чи до будь-якої іншої причини. Мабуть, могли, але причепились саме до мови.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація