Життя бентежне чи смертельний мовний конфлікт?
Нещодавно Україну сколихнула жахлива звістка: 5 грудня в лікарні після звірячого побиття, яке сталося 29-го листопада близько 21-ї години, помер волонтер, активіст організації «Бахмут український» Артем Мірошніченко.
Соціальними мережами відразу почали поширюватись дві тези: перша про те, що його вбили за мову і друга про те, що то був банальний напад п’яних неповнолітніх розбишак і «під роздачу» міг би потрапити будь-хто і мова тут ні до чого. Дехто навіть писав, що вдарили ззаду і втекли, то до чого тут мова?
Звісно, життя бентежне і зустріти агресивних правопорушників дійсно можна навіть у респектабельних районах благонадійних країн. Проте, переконаний, це не наш випадок. По-перше, у мене немає підстав не довіряти журналістці Єлизаветі Гончаровій, яка 3-го грудня, коли Артем ще був живий, написала слова свідка події:
«... На його шляху зустрілися два хлопці. Вони були добряче напідпитку, тому їм хотілось відчувати себе сильними. “Чего ты тут ходишь?” – запитали вони випадкового перехожого. Той щось відповів та пришвидшив рух. “А на нормальном языке ты не можешь? Мы на этом не понимаем!” – почув він».
На жаль, Єлизавета стверджує, що свідок боїться за своє життя (що зовсім не дивно), побажав бути анонімним і звертатись до правоохоронців не збирається. Інших прямих доказів того, що конфлікт розпочався саме на мовному підґрунті, наразі немає. Проте є певні факти, які наводять на думку, що саме такий сценарій був найбільш вірогідним.
Що ж це за факти?
На першому судовому засіданні, де обирали запобіжний захід затриманим, підозрюваний 16-літній Микола Барабаш попросив, щоб йому надали перекладача, оскільки погано розуміє українську.
- Адвокату підозрюваних досить легко вдалося переконати суддів, що присутність громадськості на судовому засіданні погано впливає на психологічний стан підлітка, і засідання перевели в закритий режим. Нагадаю, цей підліток підозрюється в тому, що всього декілька днів тому в стані алкогольного сп’яніння завдав Артему смертельних травм. Цікаво, хто чи що тоді впливало на його психологічний стан? Може, таки українська мова Артема?
- 7 грудня Артемівський міськрайонний суд розмістив на своєму сайті повідомлення: «...Розповсюджується інформація про те, що цей злочин був скоєний на ґрунті ненависті до української мови та України. Поширена інформація ґрунтується на неправдивих даних та є недостовірною. У ході закритого судового засідання, яке проводилось судом 2 грудня, таких фактів не встановлено та не виявлено». Дуже дивна заява, зважаючи на те, що то було засідання з обрання запобіжного заходу, а не розгляду справи по суті. І скажіть мені, чи часто суди роблять подібні заяви після таких засідань?
- 12 грудня Цензор.NET опублікував відео побиття Артема Мірошніченка, на якому добре видно, хоча й не чути, що нападники і жертва спілкувалися, що це не був напад ззаду на ривок чи щось подібне.
- Нічого з особистих речей Артема нападники не забрали, тож це точно не має нічого спільного з пограбуванням.
Виходячи з цих фактів, я особисто вважаю, що українська мова Артема Мірошніченка як мінімум стала подразником, який суттєво підвищив агресивні настрої нападників, викликав у них відчуття ненависті. А оскільки скоєння злочину на ґрунті ненависті є обтяжливою обставиною, то захист намагається цю обставину або приховати або знівелювати.
Хтось може сказати, що з таким же успіхом нападники могли причепитись до відсутності цигарок чи до будь-якої іншої причини. Мабуть, могли, але причепились саме до мови.