Зламаний соціальний контракт: закриття ФОП у 2025 році

Вона показала, наскільки швидко підприємці можуть рахувати. Коли з'ясувалося, що утримання навіть неактивного ФОП тепер коштуватиме понад 2,5 тисячі гривень щомісяця, рішення для багатьох стало очевидним.

Математика виявилася доволі простою: якщо бізнес не приносить стабільного доходу, навіщо платити майже 31 тисячу гривень на рік просто за право мати статус підприємця?

У січні 2025 року в Україні закрилося 59,4 тисячі ФОПів, тоді як відкрилося лише 21,4 тисячі. Різниця в 38 тисяч підприємців за один місяць — це найбільший розрив між закриттями та відкриттями за весь час повномасштабної війни.

Це найгірший показник за весь період повномасштабної війни — навіть у найважчі місяці 2022 року ми не бачили такого різкого дисбалансу. Для порівняння: у грудні 2024-го закрилося близько 22 тисяч ФОПів, тобто січневий показник підскочив майже утричі.

Частину сплеску можна пояснити технічними причинами — наприкінці року Єдиний державний реєстр знову не працював через масштабну кібератаку. Простій створив ефект «відкладеного попиту» — багато підприємців, які вже тоді вирішили закритися, просто не могли цього зробити.

Коли реєстр відновив роботу, накопичені заяви про ліквідацію одномоментно пішли в реалізацію. Але навіть з урахуванням цього технічного фактора масштаб явища вражає. Адже кібератака лише вивільнила тиск, що накопичувався через фундаментальні зміни в бізнес-середовищі.

Якщо поглянути на карту України, то епіцентри закриттів чітко окреслюються навколо економічних центрів. Київ очолює цей невеселий рейтинг з понад 20 тисячами закритих ФОПів за півроку, але це цілком логічно — столиця завжди концентрувала найбільшу кількість підприємців.

Цікавіше дивитися на регіональну динаміку. Харківщина з її 13,6 тисячі закриттів демонструє, як воєнні реалії накладаються на економічні виклики. Дніпропетровська область теж серед лідерів — 13,6 тисячі, що свідчить про системний характер проблеми, а не лише про локальні виклики прифронтових територій.

Водночас є й позитивні винятки. Рівненщина, Львівщина, Київщина, Івано-Франківщина та Волинь демонструють чистий приріст ФОПів — там поки що відкривається більше бізнесів, ніж закривається.

Щодо галузевого зрізу: роздрібна торгівля стала головним "донором" закриттів — 48 тисяч ФОПів за півроку. Ця сфера традиційно лідирує і за кількістю нових ФОПів, і за кількістю тих, що закриваються, що свідчить про високу плинність: підприємці «швидко» входять і так само «швидко» виходять з ринку.

ІТ-сектор теж серед лідерів — 18 тисяч закритих ФОПів, але тут картина складніша: частина айтівців справді згортає діяльність через економічні труднощі, але частина просто мігрує — географічно чи юридично, переходячи на інші форми ведення бізнесу або працюючи на зарубіжні компанії.

Щоб зрозуміти, що сталося в січні, треба повернутися до початку війни. У 2022-2023 роках держава фактично "заморозила" фіскальні зобов'язання для малого бізнесу. ФОПи могли добровільно сплачувати або не сплачувати ЄСВ, користувалися пільговою ставкою єдиного податку 2% замість стандартних 5%, а про військовий збір для спрощенців взагалі не йшлося.

Ця політика мала логіку — підтримати економіку у найскладніший період. І вона спрацювала: за 2024 рік українці відкрили рекордні 314 тисячі нових ФОПів, що на 60% більше, ніж у 2022-му. Багато хто скористався можливістю легалізувати свою діяльність за мінімальних витрат.

Тож, якщо почати розбиратись, в чому причини масового закриття ФОПів, то на поверхні, звісно ж, з'являється думка, що це результат одного рішення — скасування пільг.

Дійсно, 1 січня 2025 року ситуація в цьому розрізі відчутно змінилася. По-перше, ЄСВ знову став обов'язковим для всіх ФОПів. Сума — 1760 гривень щомісяця, що становить 22% від мінімальної заробітної плати. Це означає, що навіть якщо ваш ФОП не заробив жодної копійки за місяць, ви все одно зобов'язані сплатити цю суму.

Якщо ваш ФОП щомісяця генерує 50-100 тисяч гривень доходу, то додаткові 800 гривень військового збору — це менше 1% від обороту. Болісно, але не критично. Проблема виникла там, де доходів не було взагалі.

По-друге, вперше з початку війни на ФОПів поширили військовий збір. Для підприємців 1-ї та 2-ї груп це фіксована сума — 800 гривень щомісяця (10% від мінімальної зарплати). Для 3-ї групи — 1% від суми доходу.

Простіше кажучи, якщо у 2024 році "сплячий" ФОП 1-ї групи міг існувати, сплачуючи лише 302,80 гривні єдиного податку на місяць, то з 2025-го його щомісячні зобов'язання зросли до 2862,80 гривні. Це майже в 10 разів більше.

Для ФОП 2-ї групи ситуація гірша: з 1600 гривень мінімальних витрат у 2024-му до 4160 гривень у 2025-му. Річне навантаження зросло на понад 30 тисяч гривень.

Коли влада оголосила ці зміни наприкінці 2024 року, реакція була миттєвою. Тоді опитування показали — 62% підприємців, які планували закриття, робили це саме через підвищення податків. Це основна причина їхнього рішення.

Вже в перші два тижні після ухвалення закону співвідношення кардинально змінилося: на кожен новий ФОП припало 2 закритих — буквально рік до того картина була протилежною.

Крім того, держава одночасно посилила контрольні функції. Тільки за перші місяці 2025 року ДПС провела 16,5 тисячі перевірок і нарахувала 692 мільйони гривень штрафів. Середній розмір штрафу зріс до 49 тисяч гривень — у 2,5 рази більше, ніж торік.

Це створило додатковий психологічний ефект. Навіть добросовісні підприємці почали відчувати тиск: а раптом зроблю помилку в звітності? А раптом податкова "не так" зрозуміє мої операції? Для малого бізнесу, який зазвичай не може дозволити собі штатного юриста, такі ризики стають вагомим аргументом "за" закриття.

І тут необхідно розуміти — якщо людина закрила ФОП через високі витрати на його утримання, це не означає, що вона перестала працювати взагалі. Тут випливає головний ризик — тінізація. Ні для кого не секрет, що частина підприємців просто дещо попрацювала над «самооптимізацією» — працює за готівку, на фрілансі, або взагалі переїхала в юрисдикції з більш лояльним оподаткуванням.

Проте найцікавіше почалося з березня. Після січневого шоку ситуація почала вирівнюватися, і вже в березні-травні ми бачимо позитивне сальдо відкриттів. У березні відкрилося близько 20 тисяч нових ФОПів проти 18,5 тисячі закритих. У квітні — 21,5 тисячі проти 17,6 тисячі. Травень показав ще кращий результат: 24,6 тисячі відкритих проти 16,9 тисячі закритих.

Станом на середину червня 2025 року загальна кількість зареєстрованих ФОПів становила 2,17 мільйона — лише на 8,3 тисячі менше, ніж було на піку в грудні 2024-го. За прогнозами, вже в липні цей показник має оновити рекорд.

Більше ніж цифри: зламаний соціальний контракт

Ось тут ми підходимо до найболючішого питання. Влада фактично зламала неписаний соціальний контракт з малим бізнесом. Протягом двох років підприємці чули: "Тримайтеся, ми вас підтримуємо". А потім, без попередження, без перехідного періоду — мінімальні витрати на утримання ФОП зросли у 10 разів.

Іншими словами, політика щодо оподаткування на початку 2025 року — це приклад того, як не варто проводити фіскальні зміни. Саме тут і криється головна проблема — держава ризикує потрапити в пастку власних рішень, якщо вже цього не зробила.

З одного боку, фіскальні зміни мали наповнити бюджет та соціальні фонди, що критично важливо в умовах війни. З іншого — математика тут працює не на користь самої держави.

Втративши 50 тисяч ФОПів у I кварталі, бюджет недоотримав не лише поточні надходження, а й майбутні. Навіть якщо половина з них були «сплячими», інша половина — це реальні підприємці з реальними доходами, які тепер або пішли в тінь, або взагалі припинили економічну активність.

При цьому міжнародний контекст теж не на нашому боці. Польща, куди переїхала значна частина українського бізнесу, пропонує неоподатковуваний мінімум у 36 тисяч злотих (близько 400 тисяч гривень за поточним курсом) на рік. Це означає, що підприємець з невеликими доходами може взагалі не платити податок. Наша система таких пільг не передбачає — плати фіксовану суму незалежно від результату.

Також необхідно враховувати психологічний удар, адже підприємці отримали чіткий сигнал: «Держава не є надійним партнером». Це руйнує довгострокову мотивацію до легального ведення бізнесу. Навіщо йти в білу зону, якщо правила можуть змінитися в односторонньому порядку?

Коли держава в односторонньому порядку змінює "правила гри", не пропонуючи натомість покращення умов ведення бізнесу чи якості державних послуг, вона фактично підштовхує підприємців до пошуку альтернатив. І ці альтернативи не завжди легальні.

Якщо додати до цього постійну загрозу мобілізації, нестабільність середовища та загальну невизначеність щодо майбутнього — картина стає зрозумілою. Підприємець починає думати не про розвиток бізнесу, а про виживання. І в таких умовах не дивно, що настільки кардинальні зміни стали тим, що переповнило чашу.

Так, з березня статистика покращилась. Але це не заслуга покращення податкової політики — це свідчення того, що український бізнес сильніший за помилки тих, хто його регулює. І це має бути уроком для майбутнього, попри те, що наразі ми вже звикли виживати всупереч, а не завдяки діям влади.

Українська економіка зараз потребує не експериментів, а передбачуваності. Не нових податків, а інвестиційних стимулів. Не каральних заходів, а партнерства.

Кожен ФОП, який закрився в січні, — це не абстрактна цифра, і не ще один «платник податків». Це конкретна людина, яка втратила віру в те, що в Україні можна чесно заробляти на життя. Це власниця кав'ярні з Києва, репетитор англійської з Харкова, власник інтернет-магазину зі Львова.

Повернути цих людей до білої економіки буде набагато складніше, ніж було їх втратити. Довіра — найдорожчий капітал держави. І поки влада цього не зрозуміє, ми й надалі будемо отримувати "сюрпризи" на кшталт січневого колапсу.

Малий бізнес — це імунна система економіки. І коли ти б'єш по імунній системі під час війни, не дивуйся, що щось почне йти не так.