Театр Сучасного Діалогу півроку працює над проектом із незрячими, результатом якого стане інклюзивна, імерсивна вистава про людину в міському просторі. Щоб створити цю виставу, нам потрібна ваша допомога.

 

Арт-практика ‘Моє особливе місце в Полтаві з пластиліну’. Фотографиня Ірина Шишкова

 

 Хто ми та чим займаємося

 

ТСД, перш за все, — критичний театр. Це означає що ми працюємо з тим, про що говорить суспільство (війна, любов, політика), та особливо з тим, про що мовчить (мова ворожнечі, дискримінація, булінг).

У форматі театральних лабораторій ми досліджуємо соціальні проблеми та явища, формулюємо незручні питання у виставу та намагаємось разом із глядачами знайти на них відповіді.

 

Дослідження міста наосліп з незрячими учасиками. Фотографиня Ірина Шишкова

 

Під час дослідження нашого місто, стало незрозуміло:

• чому це або нейтральне, або навіть вороже середовище для людини;
• чому незрячих суспільство не бачить, а нечуючих — не чує;
• чи вистачає незрячому пішоходу 32 метри тактильної плитки та 9 світлофорів із звуковими сигналами
• яке наше місто наосліп і взагалі чи існує те, чого не бачиш.

 

Читки сучасних п’єс в УТОСі.

 

Коли ми прийшли в УТОС уперше та запропонували зробити виставу про незрячих, отримали чіткий меседж — ми не хочемо щоб про нас розповідали без нас. Так і виникла спільна ідея інклюзивної вистави, де цільова аудиторія інтегрована у роботу на рівних із акторами.

 

Театральні практики. Вправа ‘Невербальні історії’. Фотографиня Ельвіра Дутова

 

Імерсивна вистава — це формат сучасного театру, який дозволяє глядачу стати повноцінним учасником та пережити унікальний емоційний досвід. Так, це буде своєрідна гра. Ми разом досліджуватимемо простір та себе в ньому, щоб шляхом максимального включення в процес навчитися більше розуміти людей та наше місто.

 

Що ми вже зробили в рамках проекту

 

 Театральний табір ‘Наосліп’

 

Дослідили тему. Тиждень у театральному таборі разом з режисером та драматургинею ми дізнавалися про причини втрати зору, допоміжні гаджети та історії успішних незрячих. Відкрили для себе нові відчуття, зафіксували та проаналізували особисті реакції під час життя наосліп.

Познайомилися з незрячими. Читали та обговорювали сучасні п’єси на базі УТОСу.

Провели спільну роботу:

• 12 зустрічей-репетицій: музичних, пластичних, театральних та образотворчих практик;
• 5 зустрічей — дослідження міського простору наосліп;
• дистанційно вибудували з режисером та драматургинею план спектаклю;
• провели відкриту репетицію на театральному фестивалі в Харкові. 

 

Театральний фестиваль ‘Я і Села Брук’  у Харкові . Фотографиня Helga Ma

 

Чому нас варто підтримати?

 

• це новий формат вистави для нашого міста;

• глядач зможе пережити унікальний емоціональний досвід;

• ми створюємо майданчик для висловлювання та обговорення громадської думки;

• ти станеш одним з тих, хто робить особистий вклад у розвиток культури, зокрема в Полтаві.

Нам лишилось тільки привезти режисера та за тиждень звести все докупи:

• квитки з Києва до Полтави та назад – 231,08 + 252,37 = 483,45 грн;
• проживання – 870 (6 ночей) грн;
• добові – 200 грн/день = 1400 грн;
• реквізит – 100 грн/повязка = 1500 грн;
• гонорар – 7000 грн.

Всього = 11253,43 грн.

 

Обговорення з режисером концепції вистави

Ігор Білиць проводив тренінги під час роботи над виставою «теорія великого фільтра». Тоді ми й побачили його режисерський підхід – чіткий, емоційний, з повним зануренням у тему. Його мотивація – працювати над гострим соціальним питанням з молодою, але досвідченою командою зі свіжим поглядом на мистецтво. Ось так і з’явилася точка дотику.

Роботи Ігоря у 2017–18: квест-вистава «Лісова Пісня», квест-шоу «Бійцівський Клуб» (Київ), квест-вистава «Не критиковать» (Сєвєродонецьк) та треш-детектив «Людина у підвішеному стані» (Львів).

Команда «Наосліп»

Ірина Гарець – керівниця проекту, драматургиня (резюме).

Ігор Білиць – режисер (резюме).

Наталя Баранник – координаторка.

Настя Яковенко – логістка, тренерка.

Макаренко – дизайнер (портфоліо).

Іра Шишкова – фотографиня, авторка відео.

Ельвіра Дутова – фотографиня, тренерка.

 

 

Командний досвід

Перша робота – документальна драма «ZЛАТОМІSТО» про життя та проблеми переселенців у Полтаві, задача якої було сприяти розвіянню стереотипів та побудову діалогу. Вистава була створена на основі інтерв’ю переселенців зі сходу України та полтавців. Робота над проектом тривала три місяці.

Режисерка – Галина Джикаєва, драматургиня – Ірина Гарець.

Друга – «теорія великого фільтра» – це своєрідний калейдоскоп людських історій, інтерв’ю, статистичних даних, наукових досліджень і статей, рефлексій акторів на тему насилля і дискримінації, рівності та інакшості. Це експеримент, у якому несподівані повороти, асоціативний монтаж та ігрова структура співіснуюють, провокуючи глядача на діалог. Робота над проектом тривала шість місяців.

Режисерка – Роза Саркісян, драматургиня – Ірина Гарець.

Вистави було показано близько 40 разів по всій Україні (Київ, Харків, Дніпро, Полтава, Луцьк, Кременчук, Запоріжжя, Краматорськ, Гадяч, Войниха тощо). Їх побачили майданчики громадської та мистецької активності: ГОГОЛЬFEST, «UkraineLab», «Лютий/February», «P.Art.Ter», «Ніч в театрі», «Я і Села Брук» та інші.

 

Долучайтеся і ви до створення якісного мистецького продукту, 

бо інклюзивне суспільство починається з інклюзивного мистецтва!