Документальний фільм «Вірю, чекаю, молюся» порушує дві теми. Вони є наслідками війни на сході України – зниклі безвісті та полонені. Ці теми поєднані між собою та мають різні аспекти.
«Відповідальність держави щодо долі власних громадян та захисту їхніх прав є безумовною й надзвичайно високою. Коментарі у фільмі дають як чоловіки, так і жінки. На жаль, ставлення до жінок у полоні не менш жорстоке, ніж до чоловіків», – говорять організатори.
У фільмі зібрані докази та покази свідків. Вони вказують на те, що деякі злочини, вчинені на сході під час військового конфлікту, кваліфіковані як злочини проти людяності.
Це п'ятий фільм про війну від Дмитра Панкова та Катерини Стрельченко – режисери «Все буде Дніпро», «Іловайськ. Лицарі неба», «Піски. Лицарі неба» та «Паралелі».