Вистава «Ресторан «Україна»

 8 лютого у Полтавському академічному обласному театрі ляльок відбудеться показ вистави «Ресторан «Україна», вхід вільний.  У фокусі перформансу «Ресторан «Україна» — явище корупції, яке є однією з нагальних проблем сучасної України. Вистава створена у жанрі постдокументального, постдраматичного театру і є публічною спробою дослідження феномену корупції через самодослідження та занурення у власне сприйняття корупції. «Ресторан «Україна» […]

 8 лютого у Полтавському академічному обласному театрі ляльок відбудеться показ вистави «Ресторан «Україна», вхід вільний.

 У фокусі перформансу «Ресторан «Україна» — явище корупції, яке є однією з нагальних проблем сучасної України. Вистава створена у жанрі постдокументального, постдраматичного театру і є публічною спробою дослідження феномену корупції через самодослідження та занурення у власне сприйняття корупції.

«Ресторан «Україна» побудовано на особистому досвіді двох акторок – Ніни Хижної й Оксани Черкашиної. Драматург Діма Левицький – автор польсько-українського проекту «Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду», вистави «ДПЮ» – допомагав «зібрати історію» в цілісне дійство.

Як результат – динамічне, гротескне, трагікомічне та епатажне шоу з сучасними, яскравими та показовими резонансними корупційними кейсами.

До речі, вистава увійшла до топ-10 найкращих прем'єр Києва 2017 року.

Опис вистави:

«Потреба говорити про корупцію провокує потік свідомості, серію перформативних галюцинацій акторок, де на поверхню виходять дитячі спогади, особисті травми, ідіосинкразії, зізнання, відчуття професійної нереалізованості та безпорадності.

Чи є ця неможливість говорити про корупцію – капітуляцією перед поставленим завданням? Чи означає вона прийняття обивательської позиції, з точки зору якої, корупція, звісно, заслуговує на засудження, але своя сорочка – до тіла ближче? Але якщо особисте – це політичне, більше того – це його причина і результат, то чи може бути цей потік особистого – жестом звільнення: від потреби завчати чиїсь слова, від прописаного сценарію, від сценариста, від авторитета, від боса, від Батька? Врешті, саме антиавторитарний мотив, так само, як і антиолігархічний чи патріотичний — часто стає одним із побічних ефектів антикорупційних рухів.

Однак тіло Батька вже давно лежить на столі. Що означає, що сценарію дійсно немає, і фінал – відкритий. А тому вивільнення особистого може стати як жестом прийняття відповідальності, так і захопити собою настільки, що ми й не зауважимо, як місце старого Батька непомітно обійме новий»

Творча команда вистави:

Акторки: Ніна Хижна, Оксана Черкашина

Драматург: Діма Левицький,

Художнє оформлення, саунд-дизайн: Євген Якшин

За дослідження корупційних кейсів відповідав Пьотр Армяновський. Світлове вирішення – Євген Копйов.

УВАГА! У виставі використовується ненормативна лексика.

Обмеження за віком – 18+

Показ вистави відбуватиметься в рамках проекту «Інноваційні мистецькі заходи для протидії корупції», Громадської організації «Точка дотику» за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI), яка фінансується Європейським Союзом та спів-фінансується і впроваджується Данською агенцією з міжнародного розвитку (DANIDA).

Організатор: Громадська організація «Точка дотику».

Вистава створена за підтримки Гете-Інституту.

Джерело