Гончарство – давнє й затишне ремесло. Ukrainer пише, що глиняні вироби нерідко порівнювали з живими істотами, а гончарі примовляли: «Я зробив горщиків двадцять душ, глеків — сорок душ».

05 листопада, 16:11
05 листопада, 16:11

Як і будь-яке мистецтво, гончарство постійно розвивається, змінюється і опановує нові тренди. Ми поговорили про розвиток гончарства на Полтавщині та спільноту майстрів з гончаркою Тетяною Панасенко. Вона атестована на народну майстриню Національною спілкою майстрів народного мистецтва України і уже кількадесят років присвятила гончарству.

20 років у справі

Коли у майстрині запитати скільки років вона працює з глиною, Тетяна Панасенко іноді навіть губиться, адже у гончарстві жінка уже майже 20 років. Спочатку вона починала для себе, як любителька, а потім перейшла на професійний рівень.

Гончарка закінчила Полтавський національний педагогічний університет  ім. В. Г. Короленка за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Під час навчання у неї був невеликий курс кераміки,  як один із напрямів образотворчого мистецтва.

Курс їй дуже сподобався, тому Тетяна Панасенко вирішила знайти школу чи курси, де в Полтаві можна навчатися гончарству. Їй вдалося знайти для навчання дитячу студію, а вже по завершенню університету вона почала працювати у приватній майстерні гончарства. Уже там вона більше дізналася про гончарство і ліплення. Невдовзі почала працювати самостійно.

Вироби гончарки

Навчання та майстер-класи

Сьогодні Тетяна Панасенко проводить заняття у приватній студії для дітей. Майстриня викладає малювання і кераміку для дітей від 5-6 років. Вона це пояснює тим, що з глиною працювати складніше ніж з пластиліном. Тому і діти повинні бути старшого віку.

Також Тетяна Панасенко проводить особисті майстер-класи для дорослих і дітей. Пройти їх можна відвідавши кінно-спортивний табір «Вітер змін». Табір знаходиться за 25 кілометрів від Полтави у селі Михайлівка Диканського району. 

На базі конюшні у майстрині є робоче місце, де розміщений гончарний круг та столи, за якими вона працює з учасниками майстер-класів. Майстер-класи у гончарки є з ручного ліплення та роботи на гончарному кругу.

Тетяна Панасенко

Вартість ручного ліплення для дітей 50 гривень, для дорослих – 80 гривень:

«Майстер-класи розраховані те, щоб вийшло e будь-кого. Оскільки досвід у мене достатньо великий, то не було такого, щоб у когось не виходило опанувати мистецтво». 

Якщо ви вирішили займатися гончарством, то Тетяна Панасенко радить  не купувати відразу все необхідне. Одразу потрібно зрозуміти, чи справді вам це подобається, або це лише емоції. 

На її думку, для початку краще певний час позайматися у студіях чи майстернях, щоб зрозуміти, що гончарство це твоє і ти хочеш продовжувати. За півроку-рік людина може зрозуміти всі деталі. 

«Тобто все виробництво кераміки не видно на поверхні. Зліпити виріб, мені здається, це навіть не 50% роботи, а ще менше. Вся робота і результат кераміки вже після того, як ти зліпиш. Нюансів просто безліч. І за один-два і навіть три, їх всі зрозуміти важко». 

Гончарні нюанси

За словами Тетяни Панасенко, нюансів у гончарстві дуже багато. Починаючи з того, де взяти глину і пічку. Саме це є найболючішими питаннями для усіх керамістів.

Глину в Україні можна придбати у двох найпопулярніших місцях – це в Опішні і Слов'янську. У Слов'янську доставляють глину великими об’ємами – брикети по 30 кілограмів. 

Піч для гончарства можна зробити самостійно, придбати готову чи замовити, щоб зробили під побажання майстра. Завжди питання у ціні. Ціна стартує від 5-10 тис. грн і вище. Вартість залежить від розміру та температури. 

Гончарний круг – аналогічно. Тобто можна зробити самостійно або придбати в магазині. Круги діляться на механічні, коли просто ногою керуються, як в давнину, і сучасні електричні. 

Вироби гончарки

Як пояснила майстриня, коли гончар працює на замовлення, то завжди використовує електричний гончарний круг. А для майстер-класів найчастіше використовують механічні. Причиною цього є те, що все це виглядає більш автентично.  Плюс механічний гончарний круг мобільніший, його можна розмістити де завгодно і не потрібно прив’язуватися до електрики.

Тетяна Панасенко має і електричний, і механічний гончарний круг. На конюшні знаходиться механічний, а вдома – електричний. Пічки для виготовлення виробів Тетяна Панасенко має також дві:

«Одну я купила дуже давно, десь років 20 тому, коли тільки починала. Мені пощастило купити її за символічну суму в людини, якій вона була не потрібна. Вона взагалі така малесенька, але коли ти тільки починаєш вчитися її вистачає. Друга піч вже більшого розміру». 

Вироби гончарки

«Займаюсь і на продаж теж, але я ж не фабрика. Я просто один митець, якому треба і зробити, і упакувати, і відправити. Тому роботи я продаю не у великому об’ємі, як, наприклад якісь майстерні, де є наймані робітники. Тобто я більше як художниця, яка працює сама», – розповіла майстриня.

Гончарка здебільшого займається ліпною пластикою. Тобто серед її виробів найчастіше трапляються невеликі фігурки, які можуть бути прикрасою як дому, так і роботи, які будуть використовуватися, а не стояти на полицях. 

Прикладом її робіт можуть бути горщики для квітів, декоративні скульптури для саду. 

«Я дуже люблю декоративні скульптури, в мене в саду їх дуже багато. Взагалі я люблю, щоб кераміка не лише прикрашала, але була і корисною. Тобто щоб роботи були і гарні, і практичні».

Улюбленого власного виробу у майстрині немає. Але є роботи, які вона точно не продаватиме. Прикладом таких робіт є дві скульптури присвячені донькам Тетяни Панасенко. 

«Коли вони були маленькі, я їх зліпила. Знаєте, іноді маленькі дітки носять такі шапочки в формі тварин. Так і в мене одна любила шапочку в формі котика, а інша в формі лисички. От я і зліпила їх – одна в шапці котика, інша – в шапочці лисички».

Ці дві роботи завжди десь у гончарки стоять. Зараз, наприклад, у саду. Як говорить майстриня, вони завжди у неї мігрують. Якщо зима – вона їх забирає в приміщення, якщо літо/весна – кудись виставляє.

Скульптури присвячені донькам

Розвиток гончарства на Полтавщині

На питання наскільки розвинене гончарство у нас в області майстриня говорить, що дивлячись з чим і в масштабі чого порівнювати.

«Іноді читаєш, що в Опішні до революції було 1 тисяча майстрів, то думаєш “О боже, де вони взагалі там могли жити?”, тобто це всі майстрами були чи як? Тому якщо з цим порівнювати, то, мабуть, зараз і не так багато. Але, звичайно, і умови зараз змінилися. Адже гончарство зараз уже залишилося більше як художня професія, а не як щось таке необхідне».

На думку майстрині, зараз гончарство в області достатньо розвинене. Вона знає багатьох майстрів, які займаються як гончарством, так і художньою керамікою. Також дитячих студій, які навчають цій справі є достатня кількість.

«Спільноти гончарів як окремої немає, є Національна спілка народних майстрів України, де всі знаходяться – і вишивка, і гончарство, килимарство. Тобто ми всі в спілці знаходимося. Але робота спілки найчастіше полягає у виставках, запрошення на виставки і фестивалі. Тобто в більш такому форматі», – пояснила Тетяна Панасенко.

Вона постійно бере участь у виставках та є членкинею Національної спілки майстрів, атестована у 2017-му році. 

«Але я ще не повністю народний майстер, а атестована на нього. Для порівняння, це як у спорті.  Тобто я іще не майстер спорту, але уже “КМС”». 

Вироби гончарки

Гончарство і тренди

У гончарстві є тренди, як і в будь-якому мистецтві. 

«Є спільноти у фейсбуці, де у гончарів є такий жарт щодо моди: “Що повинен зліпити справжній майстер?” і там перечисляють, типу обов’язково гранат, якусь бірюзову чашечку, сову. Тобто перечислено все найпопулярніше. Але це, звичайно, жарт. Просто це стало модним – всі і ліплять». 

Якщо більш серйозно, то, звичайно, зараз є декілька трендових направлень. Один із це мінімалізм. Він популярний зараз і в дизайні приміщень, і в кераміці. 

Але на думку майстрині, питання про тренди більш філософське. Адже кожен художник приходить до того, що він випрацьовує свій впізнаваний стиль. І тоді не так важливо модний цей стиль, чи не модний взагалі. Все одно майстер може стати популярним, бо у нього є свій неповторний стиль.

Фото з особистого архіву Тетяни Панасенко