У ТЦК не очікували, що під час війни на них може випасти стільки хейту через мобілізацію. Недоліки системи й затяжна війна стали додатковими подразниками, тому будь-яка згадка про мобілізацію може наштовхнутися на критику.
У новому проєкті ЗМІСТу «Хочу захищати, але де?» говоримо про реальність перебування у війську і як військові виконують свої обов'язки. Цей подкаст покликаний допомогти дізнатися багатьом українцям про досвід служби у різних структурах Сил оборони України.
Про досвід й особливості служби у ТЦК говорить речник Полтавського обласного територіального центру комплектування Роман Істомін. Як минає день у ТЦК, хто там служить і про умови для скасування мобілізації, читайте у нашому матеріалі й слухайте у подкасті на YouTube.
Як потрапити в ТЦК
Далеко не всі, хто хочуть служити в ТЦК, мають таку можливість. Сьогодні перевестися або призватися до терцентрів вийде хіба за станом здоровʼя: після травми на полі бою, погіршення здоровʼя під час військової служби тощо. Потрапити у ТЦК зразка 2024 року можливо тільки за медичним висновком:
«Якщо людина за висновком ВЛК здорова, вона ніяк не зможе сюди потрапити. З досвіду, небагато людей з цивільного життя потрапляють в ТЦК. У нас більшість – це, ті, хто вже воював і переведені сюди», – каже Роман Істомін.
Зазвичай розподіл на службу у терцентрі визначає місце проживання людини, яка повернулася з війни, зазнала поранення і більше не може воювати. Як компроміс, держава бачить переведення на службу до терцентрів. З досвіду Істоміна, так було не завжди, адже під час воєнного стану з'явилася усталена практика переведення фронтовиків до ТЦК:
«Навіть, коли ми доукомплектовувалися до штатів воєнного часу, то придатними за станом здоров'я також додавали. Потім, за планами переміщення, більшість, якщо не всі з них, поїхали в бойові бригади. Ситуація така, що комплектувати сили оборони потрібно навіть шляхом власного особового складу».
Купити посаду в ТЦК зараз теж не можна, каже Роман Істомін. Особливо зараз служити доволі складно через ставлення до мобілізації, яке не завжди є схвальним серед населення. Найбільше від критики потерпають військові з бойових підрозділів, які на вулицях зіштовхуються з негативними коментарями цивільних щодо мобілізації. Серед них – солдати й офіцери, які пройшли тяжкі бої і вимушені продовжувати службу у спокійніших містах.
Військовослужбовці ТЦК, які роздають повістки, немало вислуховують від людей, які не знаються на внутрішніх процесах та їхніх завданнях, каже майор. На його думку, терцентри зараз працюють з людьми, які приходять до цивільних і говорять: «Настала твоя черга». На сучасному етапі війни замало говорити, що Збройні сили України, міцні. Необхідно бути їхньою частиною:
«ТЦК – це люди, які приходять і кажуть, війна триває, потрібне комплектування, що міцні і надійні ЗСУ треба поповнити. І людям це не подобається. Звичайно, це неприємно для жінок, в яких чоловіки мають воювати. Зрозуміло, що це їхній власний біль, бо для чоловіків неприємно, коли їм кажуть: «Ну що, чоловіче, ЗСУ міцні, ти в них віриш, але ти також там потрібен”».
Піти до війська – не означає померти на війні. За спостереженнями Роман Істоміна, такий страх присутній у суспільстві, але це лише емоційна частина мобілізації, що підігрівається фейками. Приміром, інформаційними операціями Росії про сотні і тисячі загиблих українських під час виходу з Бахмута чи Вугледара тощо.
Подібні фейки мають вплив і на військових й деморалізують їх на різних напрямках. Важливо розуміти, що загинути на фронті може кожен, але є чимало факторів, що на це можуть вплинути. Вочевидь, досвід участі у бойових діях дозволяє військовим швидше визначати загрози, але і це не є точним захистом.
«Для початку на фронт ще потрібно потрапити. У нас повно частин забезпечення, які забезпечують бій. Якщо навіть подивитися у відкритому доступі структуру бригади, бачимо, що в кожному батальйоні є підрозділи забезпечення. Я вже мовчу про те, що одночасно на передовій не вся бригада стоїть в окопах. Потрапити саме на передову, це навіть удача для тих, хто цього хоче».
Звичайний робочий день в ТЦК
Завдання Романа Істоміна – стежити за інформаційним простором і будь-якими згадками про терцентри у публічному просторі. Щодня необхідно стежити за інформацією про Збройні сили України.
Зведення даних для реагування, якщо мова йде про полтавські ТЦК, обовʼязкове. Речникові необхідно з'ясувати обставини ситуації, як усе було насправді й подати інформацію чи офіційну позицію по різним випадкам. Уже на етапі поверхневої перевірки ситуація часто стає інакшою, аніж це буває викладено у телеграм-каналах.
Окрім цього, в обласному терцентрі збирають інформацію про ситуацію в районах, їхні події, організовують брифінги для розʼяснення змін у мобілізації тощо. На звʼязку необхідно бути постійно. А ось інші підрозділи ТЦК виконують завдання з укомплектування війська, працюють з рекрутами:
«Приходять запити від бригад на комплектування, їх розподіляють між різними групами оповіщення і вони працюють по місту чи надсилають повістки поштою. Щодо комплектування за контрактом, то схема трішечки схожа, як і за мобілізацією. Ставлять завдання, за мобілізацією окремо приходять потреби, що потрібні на такий навчальний центр чи підрозділ люди, тому рекрутери окремо по цьому працюють».
До прикладу, до ТЦК приходить чоловік, щоб оформити відстрочку. Йому говорять, що він дійсно має на неї право, але також за ним лишається можливість підписати контракт й отримати винагороду. Цією можливістю користуються й жінки. На Полтавщині близько 20% добровольців – жінки. Вони не зобов'язані захищати Україну за мобілізацією, але все ж стають до лав війська.
Ще один напрямок роботи в ТЦК – соціальна підтримка. Роман Істомін каже, що це великий шматок роботи. Завдяки цій функції, військовослужбовці отримують допомогу унаслідок поранення, звільнення зі служби, отримання статусу учасника бойових дій тощо. Рідні отримують грошову допомогу, якщо їхній близький загинув, або втратив працездатність. Також ТЦК допомагають оформити грошову допомогу, військову пенсію людям, які йдуть з армії.
«Якщо військового пенсіонеру потрібна якась довідка, ми ще працюємо ще й як архів. У нас є інформація, яка йому потрібна, про його стаж, розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії тощо. У нас постійно є багато запитів і ще й додалися запити від адвокатів на відстрочку. Це окремий шмат роботи, якими навантажується система і все одно всі в черзі».
Бюрократія і її причини
ТЦК часто і багато критикують за довгу і складну систему, що сповільнює оформлення документів військовим. Бюрократична система побудована довкола паперових документів, які сьогодні в армії намагаються оцифрувати й звести до формату застосунку у смартфоні.
Кожну особову справу діючих військовослужбовців ведуть у паперовій формі з підшитими довідками про перебування в АТО, повернення до пункту постійної дислокації, нагороди тощо. Сюди ж додають паспортні дані, їхні ксерокопії з довідками про стан здоров'я. Коли військовослужбовець виходить на пенсію, справу передають в ТЦК, аби людині надавали соціальну підтримку. Коли людина звертається за даними з особової справи, це затягується через кількість запитів до архіву.
«Періодично заходжу в ці кабінети і я був не те що вражений, я був шокований. Це окремі приміщення, стелажі, усе заставлено справами. Це дуже багато роботи, якої ніхто не бачить».
Як війна змінила ТЦК?
У багатьох сферах все кардинально змінилося за майже 3 роки війни повномасштабної війни. Терцентри також стали іншими через завдання, що постали перед ними. Роман Істомін каже, що ніхто не був готовим до того, яким буде ставлення суспільства до ТЦК у 2024 році:
«Якби мені сказали, що буде таке ставлення до ТЦК, я, мабуть, не повірив. Оце те, у що я не міг би повірити. Змінилася насамперед мобілізація і це зараз основний напрямок роботи, до якого залучена максимальна кількість людей. Якщо я казав, що в плані довідок є люди, які цим займаються, то в плані мобілізації доводиться залучати на позаштатні завдання».
Мобілізація лишається такою ж, як і в 2022 році, але змінився контекст: раніше це були черги із добровольців, а сьогодні й самі добровольці можуть стати критиками. Так працює втома від затяжної війни й чимало її факторів, які впливають на щоденне життя в Україні.
«Якщо сили оборони комплектуватимуться виключно добровольцями за контрактом, призову за мобілізацією не буде. У цьому просто відпаде потреба. Найважче зараз людям, які проводять оповіщення. Це найскладніший процес, бо якщо архівні справи – це просто багато роботи, то тут емоційно важко».
Військовослужбовці полтавського ТЦК кажуть, що на фронті їм було простіше, аніж спілкуватися з людьми у відносно мирному місті, які не хочуть нічого чути про війну.
«Хлопці кажуть, що їм потрібно воювати, бо це їхній обов'язок, а вони відповідають: “Так іди воюй”. Та вони уже. Вони уже з пораненнями, непридатністю до військової служби. Деякі унікуми починають розказувати, що не посилали його на війну, нащо він туди пішов. Можливо, я забагато скидаю на Росію, але мені здається, що це знову ж від них йде на рівні: нехай депутати воюють».
Роман Істомін каже, що вже навчився відмежовуватися від критики за свою позицію, а ось бійці з груп оповіщення часто дуже особисто сприймають образи. Коли командир бачить, що його підлеглий не витримує цього тиску, йому шукають іншу посаду, але оповіщення усе ж має продовжуватися.
«Люди багато чого говорять. Спочатку вони говорили про те, що в ТЦК не повинні служити здорові хлопці. Зрештою так зараз і сталося: здорові служать в бойових частинах, у ТЦК служать ті, хто вже нездорові, мають обмеження по здоров'ю, які не можуть служити в бойових підрозділах. А ще кажуть, що сини і діти депутатів не воюють. Воюють і досить таки добре», – каже майор.
У наступних випусках подкасту «Хочу захищати, але де?» ми розповідатимемо про особливості служби в інших підрозділах. Підпишіться на YouTube-канал ЗМІСТу, щоб нічого не пропустити.
Проєкт реалізується за підтримки Інституту масової інформації чия позиція не обовʼязково збігається з позицією редакції ЗМІСТу. Інститут масової інформації не впливає на редакційну політику, а матеріали містять виключно погляди та інформацію, отриману редакцією
Фото Аліни Гончарової для ЗМІСТу