28 травня, 15:05
28 травня, 15:05

Станом на березень 2021 року на роботу за кордон мігрували майже 3 мільйони українців. Найпопулярнішою країною для заробітку уже довгий час залишається Польща, слідом за нею Чехія. Замикає трійку «лідерів» Португалія.

56% молодих людей віком від 16 до 26 років хотіли б виїхати з України. Основний критерій, який змушує українців шукати роботу за кордоном – заробітна платня. У квітні 2021 року на сайтах з пошуку роботи мінімальна сума, яку вказують роботодавці із сусідньої Польщі за 1 годину роботи – понад 100 грн. Такі дані надає Інститут демографії та соціальних досліджень.

Андрій Чаленко працює на ливарному виробництві Полтавського турбомеханічного заводу. У свої 26 років збирався їхати працювати за кордон, але знайшов роботу у Полтаві та залишився вдома біля рідних і друзів. Разом з Полтавським турбомеханічним заводом розповідаємо історію молодого хлопця, який обрав залишитися в Україні.

Розливати метал для України

Андрій Чаленко одночасно встигає поєднувати кілька посад – він майстер на двох ділянках та плавильник металу. Він контролює роботу довіреного йому колективу, слідкування за дотриманням усіх норм охорони праці, а також плавить та розливає метал по формах.

Зараз хлопець розповідає, що вже до всього звик. Завод для нього став майже рідним домом. Але так було не завжди. Він каже, що довго не міг звикнути до специфічного запаху розпеченого металу, який тримається не тільки в цехах на виробництві, а ще й довгий час не може зникнути з одягу:

«Також важко було адаптуватися до нового графіку роботи. На ливарному є дві зміни – денна та нічна. Не можна обрати якусь зручну для себе. Вони з певною періодичністю варіюються між собою. Я думаю, що немає нічого неможливого для людини, яка хоче працювати та заробляти гарні гроші вдома».

У дитинстві  Андрій Чаленко хотів стати військовим. Розповідає, що особливого потягу до навчання не мав, але дуже любив спорт. Займався ним професійно, адже вважав, що справжній військовий повинен бути сильним і спортивним. В одинадцятому класі вже готувався до вступу до спеціалізованого університету.

Але не судилося. Хлопець отримав травму і через це довелося рік відновлюватися. Потім вступив до залізнично-дорожнього коледжу в Харкові. Він міг би стати машиністом потягу, інженером-технологом або механіком. Спробував попрацювати за професією, але зрозумів, що помилився з вибором майбутньої спеціальності. Довелось змінювати роботу:

«У мене були складні ситуації, коли я намагався спробувати себе в тих професіях. Це для мене був нелегкий вибір, але я хотів залишитися у своїй країні, тому шукав інші варіанти. У мене це вдалося і, сподіваюся, це надихне інших молодих людей».

Андрій Чаленко говорить, що  військовим йому не вдалося стати, але все ж дитяча мрія почала втілюватися в життя на ливарному виробництві. Тут, так само як і на службі, потрібно займатись самодисципліною, тримати себе в хорошій фізичній формі та оперативно реагувати на події, які відбуваються на заводі.

Робота на заводі

Чимало знайомих хлопця радили йому поїхати за кордон. Мовляв, там і робота легка, і грошей більше. Андрій Чаленко вирішив спробувати. Почав шукати для себе вакансії, але очікуваного результату не отримав.

Під час пошуку роботи випадково на якомусь із сайтів побачив оголошення Полтавського турбомеханічного заводу про те, що туди шукають молодих людей у команду. Обіцяли гарні умови праці та високу заробітну плату.

«Вирішив спробувати долю. Розумів, якщо не сподобається робота чи зарплатня, то одразу звільнюся за кілька тижнів. Звісно, що були  складнощі, десь доводилося себе вмовляти, але я швидко збагнув  як усе працює», – каже Андрій Чаленко.

Хлопець працює на заводі майже два роки. Зізнається, що саме те випадкове оголошення в інтернеті докорінно змінило його життя на краще.

Він досі пам'ятає свій перший робочий день. 8 годин тоді минули дуже швидко. Все було в новинку – величезні станки, всюди іскри. Найяскравіший спогад з того дня – хлопець вперше в житті побачив як розливають розпечений метал. Описати тодішні свої враження він не може і досі – дух перехоплювало від побаченого. Нізащо б не повірив, що сам буде робити таку роботу.

Як не дивно, але і зараз, коли пройшло майже два роки з того дня, для Андрія час летить зі швидкістю світла – постійно з'являються нові процеси, час від часу проходить модернізація виробництва. Тому для нього робота це постійне навчання та бажання самовдосконалюватися.

За цей час він став для колег прикладом для наслідування. Зі звичайного учня-плавильника він за відносно короткий термін став не тільки хорошим спеціалістом в цій сфері, а ще й майстром на двох ділянках. Відповідає не лише за свою працю, а ще й за роботу та безпеку своєї команди. Цікаво, що коли Андрій тільки розпочинав свою кар'єру у Полтавському турбомеханічному заводі його особисто навчав майстер ділянки. А тепер, через декілька років, Андрій став досвідченим спеціалістом і посів його місце. Тобто, яка кажуть, учень перевершив учителя.

Андрій Чаленко говорить, що на ливарному виробництві складно й легко одночасно. Порівнює свою роботу із приборканням вулкану. Тільки якщо у природі це неможливо, то на робочих ділянках, люди панують над стихією, а не вона над ними.

На ливарному потрібно думати не на один крок уперед, а одразу на три. Адже робота з металом – це завжди небезпека, точність розрахунків та висока температура. Саме тому техніка безпеки у такій роботі перш за все.

Батьки хлопця спочатку дуже дивувалися, що син обрав саме таку нелегку працю. Але з часом побачили, що йому подобається робота, і заспокоїлися. З коханою в Андрія Чаленка є своя маленька традиція: перед кожною робочою зміною хлопця дівчина телефонує йому, бажає удачі та просить, щоб той був обережним.

Юнаку подобається його робота. Працює тяжко, але заробляє добре. Тепер про заробітки навіть не думає. Найголовніше – він живе в рідному місті поруч зі своєї родиною. Часто зустрічається на вихідних із батьками та друзями, проводять час разом.

Андрію Чаленку пощастило з роботою на батьківщині. Але до цього він сам доклав зусиль – активно шукав заробіток, не боявся спробувати себе в новій діяльності. Говорить, що вдома є багато роботи для молоді – варто лише хотіти й шукати.

Матеріал створений у рамках партнерства з ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора й не завжди збігаються з позицією редакції.