25 лютого, 18:02
25 лютого, 18:02

Евакуація українців та іноземців з китайського Уханя обернулася для наших співвітчизників справжньою істерикою, кризою цінностей та шквалом критики у бік центральної влади. Щойно в регіонах виникали чутки, що там поселять евакуйованих на період обсервації, як українці виходили протестувати. Так  було на Львівщині, Тернопільщині й Полтавщині. 

Другим домом на час обсервації для 48 українців і 29 іноземців таки став медичний центр Національної гвардії України «Нові Санжари». У самому селищі евакуйованих зустрічали більш ніж «привітно»: з камінням, військовою технікою та прокльонами.

Уже після протесту місцевих жителів українська влада,  ̶м̶а̶м̶к̶и̶н̶і̶ експерти з комунікацій та психологи почали міркувати, що ж пішло не так. Про цю історію написано достатньо – від кобеляцького «Ехо» до New York Times. Ми ж спробуємо розібратися, чому це стало можливим. Спойлер: не «комунікаційним провалом влади» єдиним. 

Причина 1. Насправді проблеми із комунікацією

Головним чинником, що викликав протест у Нових Санжарах, називають недостатню комунікацію з боку влади. Уряд не пояснив місцевим жителям, що евакуйовані люди не мають жодних ознак захворювання і що їхнє прибуття до селища не загрожує поширенням коронавірусу. Як пояснила для Громадського телебачення психологиня Ірина Брунова-Калісецька, погана державна комунікація стала однією з першопричин протестів. На її думку, в цій ситуації не можна не зважати на емоційний бекграунд в країні, що підсилюється бойовими діями на Сході та інформаційною війною.

Чи мала центральна влада комунікувати з жителями Нових Санжар – імовірно, так. Або ні. У будь-якому разі незрозуміло, як саме це мало б виглядати. Жоден експерт, що заявив про нездалу комунікацію, не надав конкретної інструкції, як потрібно було робити. Завчасне попередження мало також великі ризики - від приїзду до Нових Санжар політиків національного масштабу, що бажають заробити політичний капітал, до проросійських провокацій.  Інша справа, що в локальних середовищах має бути сильною «персональна» комунікація. Це влада і намагалася робити, але запізно. З початку підготовки евакуації українців з Уханя минуло понад 2 тижні, але з громадою почали спілкуватися уже під час протесту, коли будь-які слова сприймалися критично. І це робили зовсім не ті люди, які б мали це робити. Кожна нова заява звучала для новосанжарців як потенційна загроза. 

Під час протесту у Нових Санжарах (Фото – Єгора Рудя)

Та як місцева влада могла готувати новосанжарців до приїзду евакуйованих, якщо навіть керівництво області дізналося про приїзд того ж дня? Принаймні вона каже. Голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов повідомив, що про евакуацію на Полтавщину він дізнався 20 лютого о 6 годині ранку. Тоді ж було визначено, що місцем дислокації буде  медцентр у Нових Санжарах:

«Ми одразу виїхали на місце події. Фактично там почали збиратися місцеві мешканці, які висловлювали незадоволення з приводу розміщення евакуйованих і нібито інфікованих людей. Ми почали проводити роз’яснювальну роботу, що ці люди не хворі і вже пройшли карантинний період у Китаї, що вони лише на два тижні й це лише період обсервації, що медцентр готовий їх прийняти. Ті, хто був, це зрозуміли, але людей ставало все більше. На місці дійсно спостерігалися певні маніпуляції».

Голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький дізнався про евакуацію до Нових Санжар зі ЗМІ:

«Вчора о 8 годині ранку зі ЗМІ я дізнався, що, можливо, до Нових Санжар їх доставлять. Це відомчий санаторій, вони ні з ким не повинні погоджувати. Якщо була інформація, то вона була всередині оперативного штабу або не виходила на загал. Ми офіційної інформації не отримали. Я дістав її через речників МВС».

Якщо вірити офіційним заявам керівників області, то стає незрозуміло, коли ж устигли підготувати санаторій до обсервації. Виходить, що кожен наступний умовивід у цій ситуації робить її ще більш заплутаною. Отож, або влада недоговорює, або й справді евакуація не була ретельно підготовлена.

Дійсно, про слабку комунікацію влади з місцевими (а подекуди її відсутність) говорили багато, але фахівці з медіакомунікацій так і не пояснили, як саме влада мала би повідомляти про перебіг справ. Пізніше Прем’єр-міністр Олексій Гончарук зізнався, що не розумів, як владі правильно слід би було комунікувати з місцевими, адже рішення про евакуацію прийняли в оперативному штабі таємно. Тим паче, це була перша така операція за часів незалежної України:

«Жодного разу в таких умовах не евакуйовували людей, раніше не потрібно було забезпечувати епідеміологічну безпеку. Операція такого масштабу відбулася вперше».

Насправді комунікаційний провал в Україні сьогодні виглядає дещо абсурдно. Звинувачення взяв на себе оперативний штаб, але проблема набагато глибша. Сьогодні з комунікацією в країні проблем не мало би бути взагалі.

Під час протесту у Нових Санжарах (Фото – Єгора Рудя)

Українські медійники та комунікаційники організовують безліч тренінгів, розбирають кейси – успішні та не дуже, але щойно треба їх використати тут і зараз, постає проблема. Тим паче, впродовж останнього часу медіа потурали базовим запитам аудиторії, керуючись формулою семи «С». У цьому випадку це були сенсація, смерть, страх, сентиментальність, самозбереження. Комунікаційників стає все більше, і провалів – також більше. Парадокс.

 Через запит аудиторії українські ЗМІ відіграли ледь чи не найважливішу роль в інформуванні новосанжарців, а місцями й у підбурюванні людей.

Причина 2. Звичка маніпулювати

Недостатню комунікацію з протестувальниками мала б заповнити інформація зі ЗМІ. Новини про «невідомий, страшний і непереможний коронавірус» з’явилися в українських медіа на початку 2020 року. Минуло майже 2 місяці, але запит на такий контент і досі нікуди не зник. Точкою кипіння для українського суспільства стала евакуація людей з Уханя 20 лютого. Власне цей день і ознаменувався справжнім інформаційним вибухом.

На момент евакуації Україна мала сильне інформаційне підґрунтя, адже журналісти багато писали про вірус. Та найважливішу роль відіграло те, про що писали ЗМІ саме в день евакуації. Медіа скористалися страхом місцевих жителів та українців загалом. І тут зіграла роль психологія та фізіологія людини. Теорія комунікації каже, що людині притаманно боятися, а боятися в колективі набагато «цікавіше». Окрім того, що людині комфортно поділяти настрій маси, у випадку Нових Санжар важливу роль відіграло «правило вбивчих кілометрів». Місцевих мешканців непокоїло те, що вони надто близько до епіцентру загрози. 

Попри активне висвітлення подій у Нових Санжарах їхнім жителям не дали розуміння, що відбувається насправді, віри, що їхня думка важлива, та сподівання, що про них за необхідності потурбуються. Адже однією з причин, яку називали місцеві мешканці на протесті, була недовіра до української системи медицини.

Під час протесту у Нових Санжарах (Фото – Єгора Рудя)

Найголовнішими меседжами тоді стали небезпека для життя, невиліковна хвороба та неконтрольований вірус просто в центрі України. І доки одні ЗМІ пояснювали аудиторії, що до України летять здорові люди на період обсервації, інші підігрівали інтерес маніпулятивними заголовками та розповсюджували фейки. Як наслідок, паніка у новосанжарців, що обернулася серйозними травмами у правоохоронців, а про події у Нових Санжарах писали топові міжнародні видання.

Протест почався не тільки через необізнаність мешканців, а й через вихоплені із загального контексту фрази у заголовках багатьох українських ЗМІ, які спонукали новосанжарців вийти на вулиці. Усі місцеві, які обіцяли «грудьми захищати» свій дім від загадкового коронавірусу, насправді просто не розуміли, чи справді їм загрожує небезпека. Голосні заголовки про евакуацію не на жарт налякали людей, а влада жодним чином не реагувала на це аж до самісінького вечора. Звісно, тут постає логічне запитання: навіщо мешканці Нових Санжар брали інформацію з недостовірних джерел, але воно ще й риторичне. Інакше, насправді, не було ніколи. 

Таким чином, реальний протест у Нових Санжарах є показовим кейсом з теорії мас. Адже завжди є той, хто керує масою, спрямовує та спонукає її до дій.

Під час протесту у Нових Санжарах (Фото – Єгора Рудя)

Уже за кілька днів після подій ми бачимо, що масові настрої під час протесту вміло підігрівалися різними людьми з різною метою. Якщо протестувальники мали одну чітку мету – не пропустити до селища евакуйованих людей, то це було лише результатом ефективного керівництва.

Звичка маніпулювати, на жаль, характерна для українських ЗМІ, але це не означає, що усі видання хаотично, вирвано з контексту і насторожено розповідали про жахи евакуації. Більшість українських медіа пояснювали населенню, що відбувається, чому евакуйовані люди не несуть у собі загрози, слідкували за перебігом подій, брали коментарі фахівців.

Причина 3. Звичка перетворювати акції протесту на політичний піар

Завдяки протесту в Нових Санжарах Полтавщина здобула світову славу (щоправда, сумнівну). Уже за кілька днів українське та світове суспільство почало усвідомлювати, що відбулося насправді. 

Після подій суспільство почало рефлексувати над перебігом евакуації. Протест став темою №1 в Україні серед обговорень у соцмережах. Наступного ж дня Володимир Зеленський опублікував відеозвернення, де розкритикував реакцію людей на повернення українців та іноземців

«Ми знаємо, що дехто свідомо та навмисно сіяв серед людей паніку. Потім підбурював до цього дикунства. Замовники та організатори понесуть відповідальність. Я радий, що не лише правоохоронні органи, а й суспільство почало розбиратися у вчорашній ситуації».

Полтавські політики теж не оминули тему протестів і вже наступного дня зібралися на позачергову сесію обласної ради. Там депутати могли поставити запитання заступнику міністра охорони здоров’я Віктору Ляшку, але замість цього полтавські депутати дорікали МОЗу за неорганізованість і перепитували, чому обрали Нові Санжари. 

І попри це депутати облради тричі (!) провалили голосування за звернення до президента України, Верховної Ради та Кабміну щодо ситуації з розміщенням евакуйованих з  Уханя у медцентрі «Нові Санжари».

Полтавські лідери думок також відреагували на евакуацію українців та іноземців на Полтавщину: хтось критикував владу, хтось – реакцію місцевих, а хтось просто запостив мем. 

Говорити про те, якою мала б бути правильна реакція на протест і нардепів, і депутатів облради, і керівництва області, складно. Евакуація – абсолютно новий досвід для України. Тому й меми, і критика центральної влади тут доречні, але всьому має бути межа.

Вишенькою на торті стала намагання розіграти історію із «немісцевими провокаторами», які згодом виявилися простими новосанжарськими хлопцями.

Причина 4. Місцева влада – не місцева

Зупинити процес обурення народних мас можливо було за допомогою місцевих лідерів громадської думки. Питання коронавірусу пройшло фронтом між Новими Санжарами та «іншим світом». Адже їм тут не жити. Будь-які аргументи «за» сприймалися як спроба обманути місцевих немісцевими, як намагання розв’язати спільну проблему коштом новосанжарців. 

І тут на перший план повинна була вийти славнозвісна вертикаль влади. Держава – область, область – район, район-селище. І вже місцеві, яким довіряють, мали пояснити людям, що боятися насправді нічого. Але всього цього не сталося. 

Майже вся верхівка влади області – представники Харкова, Києва та інших міст, тому за визначенням не може мати місцевої «сітки». До того ж уся місцева еліта була частиною клану, що перебуває в опозиції до «немісцевих» хоча б із почуття образи за усунення і максимально саботує заспокоєння народних мас. Тому в критичні години не могла не використати можливості легко обіграти «варягів».

Чи має нове керівництво області налагодити контакти з лідерами громадської думки? Можливо. Але співпраця з нової влади зі старою виглядатиме дещо абсурдно на тлі передвиборчої обіцянки «зробити їх». Очевидно, що домовлятися з лідерами думок на місцях Олег Синєгубов не поспішає. Про це свідчить реорганізація департаментів ОДА, критика їхніх очільників та зміни голів РДА. Тому такі прояви спротиву місцевих еліт можуть стати типовим явищем нової сучасної полтавської регіональної політики.

Причина 5. Звичка обдаровувати аби виправдатися

Уже наступного дня після приїзду евакуйованих до медцентру «Нові Санжари» почали привозити подарунки, книги, їжу та іграшки. Українцям властива звичка підтримувати та допомагати усім, хто опинився у скрутній ситуації. Так було на початку війни на Донбасі: українці відправляли захисникам усе, що було потрібно. Ми спільними зусиллями збираємо кошти на лікування для людей зі складними захворюваннями. У скрутній ситуації ми готові об’єднатися і разом допомогти.

Та у випадку з евакуацією з Китаю це зіграло дещо злий жарт. Наступного ж дня Олег Синєгубов приїхав до Нових Санжар з пакетами для евакуйованих. Тоді ж у пості на фейсбук-сторінці він оголосив збір речей, засобів гігієни та інших побутових дрібниць для евакуйованих. Саме цей заклик користувачі розкритикували у коментарях і тепер на сторінці Олега Синєгубова цієї інформації немає. 

Олег Синєгубов у Нових Санжарах

Самі ж евакуйовані у соціальних мережах пишуть, що вони забезпечені всім необхідним, і просять підтримати тих, кому дійсно потрібна допомога. Хочете допомагати ефективно та результативно? Читайте як це робити у нашому матеріалі. Для реальної користі, а не піару заради.

Висновок

Рефлексувати на тему протесту у Нових Санжарах ми будемо щонайменше до кінця терміну обсервації. Розбираючи цю ситуацію, проведуть десятки нарад, телевізійних ефірів та напишуть сотні публікацій у соціальних мережах. І все одно, запитань залишиться більше ніж відповідей. 

Беззаперечним є лише те, що задуматися мають абсолютно всі сторони процесу, усвідомивши той факт, що ми живемо в абсолютно новій епосі, де інформація – справжня зброя. 

Під час протесту у Нових Санжарах (Фото – Єгора Рудя)