Війна та пандемія залишили по собі не лише зруйновані будівлі, а й глибокі прірви в знаннях українських школярів. За даними міжнародного дослідження PISA, освітні втрати в Україні сьогодні дорівнюють двом рокам навчання. Особливо гостро це відчувається в громадах та сільській місцевості, де розрив між успішністю учнів та їхніми однолітками з великих міст став критичним. Окрім цього, проблема нестачі кадрів у сільських школах сьогодні постійно загострюється.
Це одна з причин, чому програма «Навчай» від ГО «Навчай для України» з 2017 року залучає талановиту молодь до викладання у школах, де кадровий голод відчувається найсильніше. Однією з агенток змін стала Ольга Левчук – системна аналітикиня за освітою, яка змінила ритм Києва на шкільні дзвінки у невеликій школі Омельницької громади. Ставши учасницею програми, вона взяла свій найкращий gap year і вже має, що розповісти про свій досвід.
Сьогодні програма також шукає нових лідерів/-ок, готових до викликів і реальних змін у країні. Це шанс для молодих фахівців різних спеціальностей вийти за межі комфорту, як це зробила Ольга Левчук, і побачити реальний вплив своєї праці на майбутнє дітей. Прийом заявок на участь у новому циклі програми триває до 17 травня включно. Дізнатися більше та подати заявку можна на сайті «Навчай для України».
Разом з ГО «Навчай для України», ЗМІСТ розповідає про свідомий вибір учительства, участь у програмі та погляд на систему освіти зсередини очима Ольги Левчук.
«Мене досі запитують про те, навіщо я це зробила». Як Ольга Левчук переїхала в Омельник
Шлях вчительки у точні науки пролягав через навчання в технічному ліцеї на спеціальності «Поглиблена математика». Після цього вона вступила до Київського політехнічного інституту на «Системний аналіз». Закінчивши бакалаврат у 2025 році, дівчина опинилася на роздоріжжі, обираючи між роботою, магістратурою чи паузою для переосмислення:
«Я це називаю іноді Gap year і ще досі не знаю, чи хочу на магістратуру, тому пішла на програму «Навчай» від ГО «Навчай для України», щоб обдумати це за цей час. З вересня я викладаю. На моє рішення вплинуло одразу кілька факторів. Якраз завершувала бакалаврат і міркувала, куди рухатися далі. До того ж я щиро люблю математику і мені подобається її пояснювати, бо я займалася репетиторством з першого по четвертий курс.
Оголошення про програму потрапляло мені в стрічку Instagram кілька разів. Спершу я просто прогорнула, бо переїзд на цілий рік здавався занадто радикальним кроком. Але коли реклама з’явилася втретє, я нарешті вирішила прочитати все детально. Довго сумнівалася, чи готова я до таких змін, але мені дуже відгукнулася ідея. Так усе й склалося в один пазл».
Учителька визнає, що пояснити такий крок оточенню було справжнім викликом, бо багато хто й досі дивується її рішенню змінити київські перспективи на сільську школу. Проте вона прагнула зрозуміти, як взаємодіяти з великою аудиторією і випробувати себе в ролі лідерки, здатної знайти для учнів той спільний знаменник, за яким усі зможуть рухатися вперед, та зрештою з'ясувати для самої себе, чого вона хоче.
«Навчай»: як обирають громади для програми
Вибір місця для переїзду не був випадковим, хоча й не залежав лише від учасниці програми. ГО «Навчай для України» пропонує варіанти, враховуючи побажання учасників, тож дівчина опинилася на Полтавщині, однак остаточне рішення залишається за організацією. Разом з нею поїхала колега, яка працює вчителькою української мови.
Уже на місці адаптація пройшла спокійно, адже робочі будні в школі затягують миттєво. Колеги та місцеві жителі спочатку з цікавістю приглядалися до нових вчительок, бо багатьох дивувало, що молоді фахівчині змінили столицю на життя в селі. Дівчина говорить, що їхню мотивацію омельницькі колеги зрозуміли не одразу:
«Всіх дивувало, що ми з Києва приїхали сюди. Чому? З якою метою? Багато хто не знав, що ми вчительки саме за програмою "Навчай". Коли дізналися, почали розпитувати про нас більше», – розповідає Ольга.
Учителька переконана, що найбільша цінність програми полягає в залученні молодих фахівців саме туди, де дефіцит кадрів є критичним. Вона на власному досвіді відчуває цей брак, адже через відсутність вчителів математики її навантаження в цьому семестрі лише зростає. Проте, окрім заповнення вакансій, учасники привозять у громади нові освітні підходи. За словами дівчини, організація постійно навчає їх сучасних методик, якими вони тепер діляться з учнями, показуючи, що навчання може бути зовсім іншим і чимось таким, чого вони ще не пробували і не бачили.
Перший урок
Окремим фактором впливу є сам статус нової людини в селі. Хоча перший урок вчительки відбувся онлайн, дітям було цікаво з нею познайомитися і взаємодіяти з кимось, хто має досвід життя у великому місті. І досі школярі часто розпитують її про міський побут. Але на першому уроці вчительці було непросто. Замість обличь учнів вона побачила порожні аватарки на моніторі і була доволі налякана, не знаючи, чи слухають її взагалі. Страх минув лише коли діти почали активно відповідати й ставити запитання навіть крізь екран. А з часом вчителька стала для них ще й трансляторкою нового досвіду і ніби відкриває горизонти, про які вони раніше лише здогадувалися.
Очікування від сільського закладу освіти були мінімальними, тож реальність виявилася значно кращою. Діти в Омельнику виявилися надзвичайно активними і початку кожного уроку вони навперебій розповідають про свої змагання. Іноді вчительці доводиться лагідно нагадувати, що зараз все ж таки час для математики. Проте справжнє вчительське хрещення відбувається під час форс-мажорів. Саме програма навчила її кризовому менеджменту, коли їй раптово довелося замінити вчительку фізкультури в 7-А класі:
«Потрібно було пояснити 7-А, чому у них замість фізкультури, яку вони так чекали, раптово алгебра. Ми придумали компроміс і вони вимірювали свою швидкість, бігали по залу, хтось засікав час. Щоб у них все-таки була якась фізкультура, але при цьому вони довчили щось із математики».
Проте викладання математики лишається тільки частиною місії молодої педагогині. Вона прагне транслювати дітям навички комунікації та розуміння власних емоцій. Річ у тім, що в перший місяць вона дізналася, що діти не завжди вміють чітко висловити свої бажання чи почуття. Тепер вона навчає їх говорити і пояснювати чому дитина так почувається або чому хтось дивно поводиться. На її думку, на успіхи в навчанні впливає вміння дитини висловлюватися та її сміливість у розв'язанні задач.
Однак іноді діти підхоплюють від дорослих наративи про те, що вчителі нібито не варті поваги:
«Мені здається, що найбільше на мене впливало ставлення суспільства до вчителів. Особливо, коли діти підхоплюють тези, що вчителі нічого не варті і працюють абияк, а не тому, що люблять цю роботу. Ми навпаки намагаємося покращити освіту, зробити щось хороше. Тому складно сказати, як саме я це долаю. Скоріше просто нагадую, іноді і дітям і дорослим, що ми в цій школі не просто так. Це майбутнє покоління, яке потім впливатиме на нашу старість і майбутнє. І було б добре дійсно дати їм і знання, і розуміння того, що у них навколо відбувається».
Режим дня та спільнота змінотворців
Робота в програмі змінила й саму Ольгу. Несподівано для себе вона перетворилася на жайворонка і якщо раніше ранок суботи був часом для сну, то тепер вона прокидається о 7-й без будильника. Після цього з подивом запитує себе про те, що люди роблять у такий час.
Але головним своїм надбанням вважає набуті стресостійкість і впевненість. Тепер, коли учні налітають на неї з купою проблем прямо на перерві, вона не панікує, а навпаки спокійно керує ситуацією. Іноді навіть дивуючись власній витримці.
Тепер Ольга Левчук відчуває себе частиною великої спільноти змінотворців. Спільнота учасників/-ць програми, які переживають ті самі труднощі з контрольними чи планами уроків, стала значною підтримкою, бо дає розуміння як рухатися далі у професії. Вона переконана, що навіть маленькі кроки, наприклад допомогти дитині нарешті зрозуміти десяткові дроби, це вже велика перемога:
«Відчуття причетності до великих змін з’являється вже на перших тренінгах від ГО “Навчай для України”, коли через обмін досвідом та щирі історії колег приходить усвідомлення, що ми не можемо реформувати всю систему миттєво, але здатні змінити життя конкретної дитини вже сьогодні. Допомогти учню нарешті опанувати ті ж десяткові дроби – це ж не просто педагогічне завдання, а фундамент для його майбутнього вибору, який може визначити весь подальший життєвий шлях. І хоча результат не завжди є очевидним одразу, саме усвідомлення реального впливу на долю дитини дарує натхнення та відчуття глибокого сенсу власної роботи».
Попри те, що вчителювання стало важливою частиною її життя, Ольга, поки що, не планує залишатися в громаді після завершення дворічного контракту. Проте цей gap year також не мине безслідно. Вона рухатиметься далі вже іншою людиною з навичками лідерки, вмінням комунікувати в найскладніших умовах і розумінням того, як працює світ поза межами великого міста.
Учителька радить усім молодим людям, які вагаються, подаватися на програму. Адже це не просто робота, а досвід у справжній школі, що гартує характер і дає розуміння того, що кожен із нас може стати тією самою зміною, про яку так багато говорять. Навіть якщо ця зміна починається зі звичайної вправи на швидкість у шкільному спортзалі.
