О пʼятій ранку полтавська родина пішла до укриття. Ніч була неспокійною, довкола лунали вибухи через нову російську атаку, яку відбивали українські захисники. За дві години їхню квартиру знищила російська ракета.
Влучання по житловому будинку 1 лютого ознаменувалося трагедією для Полтави та всієї України: четверо загиблих станом на 12:00. Постраждали троє дітей і десятеро дорослих. Більше 20 людей – врятовані, проте розбір завалів на місці удару досі триває.
Десятки людей під дощем очікують на новини від рятувальників довкола місця удару.
«Наша колега там, квартири немає. Одного під'їзду нема, її швидка забрала. Ми їдемо до неї», – кажуть ЗМІСТу двоє медсестер неподалік місця трагедії.
Десятки будинків довкола пошкоджені уламками. Вибухова хвиля була доволі сильною, тож ураження зазнали 18 багатоповерхівок й дитячий садок. Місцеві прибирають скло з підвіконь і затягують вікна плівкою, адже опалення поки немає.
Полтавець Владислав стоїть неподалік свого будинку, де ще цього ранку на четвертому поверсі була їхня квартира. Більше семи років родина облаштовувала своє житло, від якого нічого не лишилося. Від удару їх врятували сповіщення про повітряну тривогу, тож разом з дитиною Владислав та дружина пішли до укриття:
«Ми пішли в укриття школи поруч. Зазвичай під час тривоги ми йдемо саме туди. Сьогодні теж рано десь о пʼятій ранку ми зібралися і пішли, бо коли масовий обстріл ми завжди там. Ми були в укритті, коли стався удар. Зателефонували сусідам з третього і пʼятого поверхів. Ще нашим сусідам телефонували, але вони слухавку не брали. Невідомо, що з ними».
Чоловік каже, що їх підтримують колеги та друзі. Для родини Владислава оголошений збір коштів.
«Дім бачу, але не хочеться дивитися. В укриття ми ходимо з нашими друзями Катериною та Петром. Це як традиція: у масований обстріл йти в укриття. Ми вже звикли, бо бережного Бог береже. Сьогодні це врятувало нам життя».
Біля іншого будинку з місцевими спілкується полтавка Олена. Її донька з онуками мешкають неподалік епіцентру удару:
«Дочка подзвонила й сказала, що вилетіло скло. Дітей засипало склом, коли вони у ліжечку спали. Ми приїхали усе тут прибрати і вікна забити, бо опалення немає. Його відключили зі світлом після удару. Ми тут теж поряд живемо і нас аж підкинуло від звуку. Дуже сильний був вибух».
Неподалік за рятувальною операцією стежить полтавець Ростислав. Він приїхав одразу за 15 хвилин після обстрілу: подзвонив друг, чия квартира у наступному після ураженого будинку:
«Винесло всі вікна. Через те, що в нього кутова квартира, ударною хвилею винесло всю кімнату. Там голі стіни, як він зайшов. Людей витягувати не дають, хоч це мій рідний район».
Ростислав також чув вибух. Він мешкає з тіткою, в якої двоє дітей. Разом з ними вони «підірвалися», коли почули сильний вибух. Нині він на місці й допомагає другові ліквідовувати наслідки удару.
Місцева жителька Наталія згадує, що ніч теж була неспокійною, тож ранок був як ніколи тривожним. Вона вийшла на прогулянку з собакою і після повернення зайшла на кухню в будинку біля місця удару:
«Зранку ще до цього моменту були неприємні звуки. Я стояла на кухні, коли це трапилося, і мене врятував тільки теплий костюм від уламків, які полетіли від вікна. Я стояла на кухні і все залетіло просто на мене».
За вікнами Наталії знаходиться дитячий садок, де пошкоджений дитячий майданчик і будинок, де більше немає цілого підʼїзду через черговий злочин Росії.
Фото – Аліна Гончарова для ЗМІСТу