07 листопада, 17:11
07 листопада, 17:11

З 24 лютого й вже дев’ятий місяць поспіль вчителі Полтавщини – герої невидимого фронту. Вони навчають дітей, допомагають переселенцям, які живуть в їхніх школах, плетуть маскувальні сітки й збирають гроші на спорядження колегам. Тим часом учителі-біженці з Полтавщини тримали свій гуманітарний фронт, а тепер повертаються з-за кордону.

Новий керівник обласного Департаменту освіти і науки Євген Кончаковський був одним з викладачів, які допомагали розселяти переселенців й шукали шоломи та «броніки» для тих, хто взяв зброю до рук.

Він – випускник Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка та Полтавської державної аграрної академії. Також навчався у Запоріжжі на політолога, потім було 24 роки роботи у викладацькій галузі, здобуття наукового звання кандидата економічних наук.

Кабінет головного освітянина світлий й просторий. Місцями завалений папками й паперами. З 20 жовтня Євген Кончаковський офіційно зайняв його й відтоді займається освітнім процесом в усій області. У своєму першому інтерв’ю ЗМІСТу він багато говоритиме про війну та виклики, що стоять перед їхньою галуззю сьогодні.

Головне – це діти

Менеджерська робота в умовах війни складніша й вимагає побудови системи, що працюватиме навіть у критичних умовах. Сьогоднішні завдання зрозумілі: забезпечити навчальний процес в усіх закладах від садочків до університетів врахувавши усі воєнні ризики. Найголовніше та найскладніше – зробити навчальний процес безперебійним.

Які виклики стоять у налагоджені системи навчання:

  • підготовка укриттів всюди, де є можливість. Не кожен заклад має таку можливість, бо це пов’язано з будівлями, в яких працюють садочки, школи й училища;
  • дистанційне навчання. Якщо заклад немає власного укриття, або підвалу поруч, потрібно налаштувати навчання онлайн. Учителі вже мають досвід з попередніх років, але все ж процес потребує пошуку нових інструментів для оцінювання якості освіти, методик навчання та електронних інструментів для вчителів та учнів;
  • діти, які виїхали за кордон. Попри виїзд за межі України у дитини повинна бути можливість здобувати освіту. Учні Полтавщини навчаються у школах країн, куди виїхали й паралельно в українській. Правильно налаштувати освітній процес та не втратити зв’язок з дітьми – важливе завдання для освітян.

 За словами Євгена Кончаковського, у школах є тенденція повернення учнів та педагогів Полтавщини з-за кордону в Україну. Зміни з червня до жовтня можна побачити у графіку:

«Це не тиск». Як вчителі та керівники шкіл Полтавщини повертаються з-за кордону

Початок повномасштабної війни ознаменувався для Полтавщини евакуацією освітян за кордон. Ніхто не знав чи вдасться росіянам прорватися на територію області, тому у перші дні виїзд відбувався оперативно. Пізніше загроза окупації почала видаватися більш туманною, але систематичні повідомлення про повітряну тривогу й повідомлення з фронту нагадують, що війна триває.

Частина вчителів та адміністративного персоналу навчальних закладів поїхали до сусідньої Польщі та інших країн і вже встигли повернутися. Євген Кончаковський каже, що нині кадрових проблем з вчителями в області нині немає.

«Порядок вчителів за кордоном обраховується у десятих долях відсотка. Більшість вчителів залишилися і так вийшло, що окрім основної функції, вчителі з перших днів займалися прийомом переселенців, мали подвійне навантаження. Наша область і освітня галузь це витримала. У нас жодного закладу немає, де не розміщували б переселенців. Педагоги й досі допомагають з розміщенням. Загалом, коефіцієнт плинності незначний».

Сьогодні освітяни-біженці постали перед вибором: або повертатися й працювати в Україні, або залишатися за кордоном. На десятий місяць повномасштабної війни їхньої дистанційної участі в освітньому процесі замало. До того ж рівень оплати праці дорівнює тому ж, який мають педагоги, які залишилися й виконують більше роботи.

«Це вибір. Кожен громадянин який виїхав мав можливість або повернутися, або там лишитися. Я не можу сказати, що був якийсь тиск (на освітян щодо повернення, – прим. авт). Це пов’язано зі специфікою. Є певні педагогічні посади, які можуть працювати дистанційно. Якщо у закладі дистанційна освіта, той самий педагог може з Польщі і Канади працювати. Якщо це адміністративна посада, то він не може працювати дистанційно. У перші місяці й директори виїхали. Не можу озвучити скільки. Люди на власний розсуд виїжджали за кордон, але коли постало питання про відновлення навчання, то ми зіштовхнулися з проблемами. Тому це не тиск, а вибір кожного», – каже Євген Кончаковський.

Для вчителів та адміністрації навчальних закладів Полтавщини продовжують навчання, освітні курси. Багато педагогів пишуть гранти й залучають фінансування для різних ініціатив. Паралельно підвищують кваліфікацію, сертифікацію тощо. Війна не зупинили внутрішній регуляційні процеси в освіті. Департамент освіти допомагає вчителям і підтримує інформаційно, але перед ними стоять інші завдання.

За словами Кончаковського, важливим процесом стало дистанційне навчання. Без доступу до інтернету це зробити неможливо:

«Ми співпрацюємо з міжнародними партнерами. Нам надають роутери, комутатори, щоб забезпечити укриття інтернетом, щоб діти могли навчатися. Інший напрямок – це електронні журнали. В умовах дистанційного навчання ці журнали дуже й дуже ефективні. Це практична річ, я як викладач з ними працюю, бо кожен учасник процесу бачить свої результати. Можна побачити і кожен отримує доступ до тем навчання, предметів. Це така необхідність викликана часом. Будемо розвиватися у цьому напрямку».

Реформа «Захисту України»

Віднедавна через неякісне викладання предмета «Захист України» у школах Полтавщини поводженню зі зброєю дітей навчають військові. Причиною стали недостатній кваліфікаційний рівень вчителів та відсутність необхідного спорядження у школах.

«Військово-патріотичне виховання молоді Полтавщини є одним із завдань Полтавського обласного ТЦК та СП. На жаль, на сьогодні, рівень викладання предмета "Захист України" не відповідає визначеному стандарту освіти. Цьому причина і слабке кадрове забезпечення, і недостатнє матеріальне оснащення - відсутність тирів, навчальної зброї, смуг перешкод, обладнаних класів тощо», – писали в обласному військкоматі.

Полтавські школярі вивчають «Захист України» в укриті

Зауваження військових абсолютно зрозумілі. Євген Кончаковський каже, що їхня претензія полягає у забезпеченні і кваліфікації людей, які мають викладати цей предмет. Це питання розглядали з громадськими радами, центром патріотичного виховання й вирішили, що потрібно створювати опорні центри військового вишколу:

«Не варто намагатися кожен заклад закрити спеціальною посадою. Натомість можна створити один із закладів центрі підготовки, де військовий з матеріальною базою, міг би проводити заняття для дітей. Це оптимальне рішення, що дозволить не ганятися за кількістю».

Назва «опорний центр» є робочою, над ідеєю ще працюють. Ефективність такого формату викладання «Захисту України» показали кілька закладів у Полтаві, де є необхідна база. У приміщенні одного з училищ розвідник створив умови для навчання підлітків.  Макет зброї, тренажери, зразки автомата – усе це використовували у навчанні й завдяки цьому якість викладання предмета була високою.

Як вчителі приймали переселенців

Після 24 лютого роль педагогів на Полтавщині складно переоцінити. З першого дня вони почали роботу у гуманітарних штабах, сортували одяг, готували їжу, плели маскувальні сітки, тримали зв’язок зі своїми учнями.

«Від приготування їжі до чергування й облаштування місць для сну. У се це робили вчителі. Уявіть, що таке взяти звичайну школу й перетворити на житло для тисяч людей. Легше було у школах з пансіоном та гуртожитками, де жили діти раніше. Там є локація, але розміщували ВПО всюди. Спробуйте облаштувати зі спортзалу чи дитсадків щось на кшталт кімнат для людей, які втекли від війни», – каже керівник Департаменту освіти.

«Гуманітарка» від полтавців у музичному коледжі. Березень, 2022

Роль освітян у багатьох моментах лишилася недооціненою, адже саме вчителі й досі продовжують волонтерити, підтримувати ВПО й паралельно навчають дітей. Таку єдність показали у найкритичніших ситуаціях, бо в перші дні повномасштабної війни згуртованість вчителів й цілодобова робота допомогли стабілізувати ситуацію:

«Ще під час роботи в університеті я теж цим займався. У нас було майже 500 переселенців. Різні ситуації виникають, бо люди приїжджають в стані потрясіння. До наших шкіл приїжджали люди, чиє життя вмістилося в авто. У них нічого  немає. З часом уже і конфлікти виникають, бувають випадки коли й поліцію викликають. Та звісно це нормально, бо це побут і переселенці дуже різні. Дійсно, хтось скаржився на холодний чай, але були люди, які всім задоволені».

Окрім прийняття людей з зони бойових дій, освіта Полтавщини зазнала фізичних пошкоджень. З 24 лютого 11 навчальних закладів постраждали через вибухову хвилю внаслідок російських обстрілів. Це торкнулося обласних та комунальних закладів. Зі свого боку громади та обласна влада виділили кошти з резервного фонду і ліквідовують наслідки війни.

Фото Катерини Пєшикової

Графіка Юлії Сухопарової