(Фото – nash.live)

21 грудня, 16:12
21 грудня, 16:12

Традиція колядування, яка збереглася донині, бере свій початок з дохристиянських часів. ЗМІСТ підібрав різдвяні вірші характерні для Полтавщини, а також розповість про походження традиції колядування. 

Коляда в язичницькій міфології

У слов’янській міфології, пише Олексій Кононенко в книзі «Українська міфологія та культурна спадщина», Коляда – це міфічна істота, втілення новорічного циклу. Деякі дослідники вважають, що Коляда (Коледа) – бог святкування та миру, благословення осель, свят та подарунків.

Свято цього божества припадає на 24 грудня за старим стилем, відзначалося у вигляді ігрищ з піснями. Це було свято на честь відродження сонця. Згодом  християнство приурочило свято Коляди до Різдва. З язичницькими елементами воно збереглося до наших днів.

Першооснови язичницького свята залишилися у піснях-колядках. Суть свята полягала в обрядах, пов’язаних з побажаннями врожаю і достатку: величальні пісні на честь господаря, водіння тотемних тварин (кози, ведмедя), засівання зерном, ворожіння. Колядування – жертвування Коляді.

Картина Михайла Онацька (Фото – myhailoonacko.narod)

Традиції християнського колядування

З прийняттям християнства в Україні відбулася адаптація колядок до потреб  релігії. Якщо у язичницьких колядках персонажами є первісні сили творення світу та духи предків, які впливають на життя людей, то у християнізованих колядках, головну роль відіграють персонажі християнські. Християнські колядки стають подібні до церковних гімнів, мають риси народної поезії, адаптованої до українського побуту.

Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей, віншуючи їм злагоду й достаток, пише Олекса Воропай в книзі «Звичаї нашого народу».

Першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки. Колядників чекали і віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. 

Крім дітей на перший день різдвяних свят колядували і  парубки – вони  вже ходили із «звіздою» та дзвоником. «Звізду» робили з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. «Звізду» декорували кольоровим папером, стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка. Таких колядників запрошували до хати і вони колядували у хаті перед образами.

За традицією багато колядок спрямовувалася до особи господаря, господині або їхніх дітей – парубка чи дівки. Відповідно до цього підбирався і зміст колядки. Імена величальних осіб підставлялися в тексті самої пісні, і тоді колядка виглядала так, ніби спеціально складена для даної людини.

Щодо змісту колядок, то вони відзначалися різноманітністю мотивів, а саме: господарськими, мисливськими, військовими, казковими, біблійно-релігійними мотивами та ін.

Прикладом може бути наступна колядка «поздоровлення господарю»:

Що у нашого панотця

Золотії ворітця,

А за тими ворітьми

Стоять стовпи золоті,

А за тими стовпами

Стоять столи заслані, 

А за тими столами,

Сидить батько з синами,

Пише листи перами.

Що на небі молодик –

Да то сам чоловік,

Що на небі зоря –

Да то його жона,

Що на небі зірочки –

Да то його діточки.

 Сучасні традиції колядування

Звичай колядувати зберігся до наших часів. Колядувати ходять хлопчики та дівчатка шкільного віку поодинці, або ж збираючись невеликими групами. Зміст колядок з часом зазнав змін, адаптувався до сьогодення. Тому 6-7 січня можна почути різні варіації сучасних колядок, від різдвяних віршів в яких згадані священні події описані в Біблії до гумористичних колядок, адаптованих до сучасності.

Картина Михайла Онацька (Фото – myhailoonacko.narod)

Як приклад, кілька різдвяних віршів, що збережені в книзі «Колядки та щедрівки» від 1965 року, за редакцією Максима Рильського, що були характерними для Полтавщини:

 Дай же вам Боже, у полю роду,

У полю роду, у хаті згоду.

Дай же вам, Боже, широкі ниви

А на тих нивах рясні ячмена,

В перо пернисті, в зерно зернисті,

В зерно зернисті, в колоси колосисті.

Вінчуємо вам щастям, здоров’ям,

Щасливі свята, многії літа!

*****

Колядин, колядин, я у батька один.

Мені не дивуйте, ковбасу лаштуйте.

Колядин, колядин, я бабусю, один.

Винесіть мені пиріжечок та покладіть у мішечок

З руками, з ногами, щоб бігав за нами.

Колядин, коляди, а я в батька один,

В порватім кожушку, винесіть пампушку.

*****

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця, а й без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака.

Одчиняйте скриньку

Та давайте сливку,

Одчиняйте сундучок

Та давайте п’ятачок.

*****

Бігла теличка із березничка, та в дядин двір.

Я тобі, дядьку, заколядую, дай пиріг.

А ти, дядино, хоть паляничку,

Зажену тобі бичка й теличку.

А й ще пожену та й напасу,

А ви мені дайте ковбасу.

*****

Добрий вечір, господару,

Винесіть нам ковбас пару.

Ой походи коло пічки,

Пошукай нам перепічки.

Ой походи коло кваски,

Пошукай же нам ковбаски.

Винось сала, не скупися,

Щоб твій ячмінь уродився,

Щоб нажали сто кіп жита,

Щоб сім’я була вся сита.

Щоб скотина водилася,

Щоб пшениця родилася.

Щоб квасок випивали,

Колядників частували.

*****

Я дівчина маленька,

В мене платтячко рябеньке.

Я ще не знаю ні аз, ні буки,

Дайте мені червінчика в руки.

Будьте з праздником здорові!

*****

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Радуйся! Ой радуйся, земле,

Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами!

Та кладіть калач з ярої пшениці!

Бо прийдуть до тебе три праздники в гості!

А що перший вже праздник - Рождество Святеє!

А другий вже праздник - Святого Василя!

А третій вже праздник - Святі Водохрещі!

А що перший праздник зішле тобі втіху!

А що другий праздник зішле тобі щастя!

А що третій праздник зішле всім нам долю!

Зішле всім нам долю, Україні волю!