Увечері 31 жовтня росіяни атакували Полтаву й за допомогою «Шахедів» знищили три будинки. Три родини втратили свій дім. Серед них – Лідія Бобарико та її чоловік, які дивом врятувалися зі знищеного ударом будинку.
Жінка говорить, що у той вечір вони з чоловіком лягли відпочивати, проте прокинулися від звуків вибухів. Зідзвонившись із сусідами, жінка дізналася, що Полтаву атакують дронами. Співрозмовники сказали, що вони літають десь поблизу й уже пошкодили будинки поряд.
Згодом Лідія Бобарико побачила, що палає і її власний будинок: зі стелі почала падати глина, а з кімнат виринали язики полум’я. Жінка одразу кинулася до свого чоловіка, який має інвалідність і не може ходити, аби врятувати його. У цьому їм допомогли надзвичайники, які приїхали на місце події:
«Сусіди знали, де в мене двері, тому забігли через них, а ДСНСники – через вікно. Я попросила в них забрати хоча б документи, проте вони поспішали через небезпеку обвалу. Останнім, що я змогла врятувати, був мій паспорт. Посвідчення інвалідності та паспорт чоловіка згоріли».
Частина документів згоріла, як і всі речі родини. За словами пенсіонерки, того дня вона залишилася лише в нічній сорочці, а чоловік – у білизні.
Сьогодні 4 листопада. З дня трагедії минуло трохи більше, ніж три доби. Від будинку Лідії залишився тільки фундамент, який дозволяє побачити розміри будівлі. У ній пенсіонерка прожила ледь не все своє життя й нині змушена покинути, не маючи нічого за душею через пожежу.
Усе «начиння» згоріло, а рештки обпаленого дому допомогли зібрати комунальні служби. На подвір’ї залишилися напівзруйнований гараж та погрібник, підходити до яких небезпечно через ймовірність обвалу. Постраждали домівки й у сусідніх господарства: вибите скло та віконні рами, пошкоджений дах, вдавлений від вибухової сили паркан.
Час від часу Лідія Бобарико приїжджає «додому». Стримуючи сльози жінка оглядає обриси свого будинку на землі й згадує, де була кімната брата, а де – її. Разом з цим чекає висновків обстеження, аби отримати від держави допомогу.
Нині Лідія Бобарико разом з чоловіком живе у його сина. Жінка мріє, що колись зможе повернутися на рідну вулицю й збудувати новий дім замість того, що знищили росіяни.
Фото Аліни Гончарової