«Енеїда», якою її бачили художники. Полтавець зібрав унікальну колекцію ілюстрацій

05 вересня, 12:09
05 вересня, 12:09

Полтавський краєзнавець Борис Тристанов віднайшов 520 ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського, які створювали протягом 1903-1969 років. 

Ідея створення колекції

За словами Бориса Тристанова, у 2019 році до 250-річчя Івана Котляревського він вирішив опублікувати «Енеїду» у себе на сайті «Історія Полтави»:

«Я опублікував, але мені здалося, що твір потрібно проілюструвати зображеннями. Я почав шукати в інтернеті ілюстрації й з'ясував, що їх не так вже і багато. Потім почав шукати далі. Тоді пішов до бібліотеки та музею і шукав видання, де ці зображення публікувалися. І нарешті знайшов деякі зображення хоча б для себе».

Ще одним стимулом зібрати всі ці зображення стало те, що в Україні на державному рівні не відсвяткували 250-річчя автора. Хоча літературно-меморіальний музей Івана Котляревського звертався до Міністерства культури, але отримав відмову. Борис Тристанов вирішив, що зможе розповісти світу більше про «Енеїду» Котляревського, якщо збере маловідомі зображення до поеми.

Ілюстрації М. Дерегуса і О. Довгаля

Пошук ілюстрацій

На пошук зображень Тристанов витратив рік. Періоди, за які він шукав зображення, краєзнавець обмежив 1903-1969 роками: 1903 рік – це рік відкриття пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві. 1969 рік – рік святкування з 200-річчя письменника.

«Тут потрібно сказати, що до початку 2000-х у виданнях ніяких нових зображень і не з'явилося. Звісно були художники, які займалися цією темою, але от щоб побачити видання з якимись новими ілюстраціями, то ні. Усі “Енеїди”, які виходили після 1969 року використовували ілюстрації Анатолія Базилевича», – розповів краєзнавець.

У колекції краєзнавця знаходиться 520 ілюстрацій, які представлені 18 художниками й 16 виданнями.

«Працюючи з каталогами бібліотек, я знаходив потрібні книги йшов у бібліотеку і відсканував ілюстрації. Якісь видання сканував у музеї Котляревського. А взагалі із 16 видань у Полтаві відсутнє лише 1. Це видання 1931 року з ілюстраціями Миколи Алексєєва. Я знайшов книгу у Львові, там мені зображення відсканували й надіслали», – розповів про пошук книг Борис Тристанов.

Ілюстрації Михайла Дерегуса

За рік пошуку, крім колекції зображень, Тристанов знайшов 10 перекладів «Енеїди», повне перше видання поеми 1842 року,  варіанти різночитання до різних видань, коментарі до поеми, на основі яких створив словник до твору. На сайті обласної бібліотеки імені Котляревського можна переглянути всі 520 ілюстрацій та прочитати електронний варіант поеми.

Художники та видання, які ілюстрували «Енеїду»

Як розповів Борис Тристанов, перші відомі ілюстрації до поеми були представлені у 1903 році на художній виставці присвяченій відкриттю пам'ятника Котляревському. Тоді свої роботи представив художник Порфирій Мартинович. Серед представлених робіт було 13 ілюстрацій до поеми:

«Ці ілюстрації були створені ще за 30 років до виставки, коли він тільки починає навчатися у художній мистецькій академії у Санкт-Петербурзі. Але хвороба не дозволяє йому продовжити цю тему. Але тоді 13 ілюстрацій було створено і вийшов альбом “Малюнки Порфирія Мартиновича до “Енеїди” Котляревського”».

Одними з улюблених ілюстрацій Тристанова є роботи Мирослава Ваша у чеському видані 1955 року та Михайла Дерегуса, роботи якого датуються 1937 роком:

«Їх роботи мені дуже імпонують. На мій погляд, Дерегус із всіх 18 ілюстраторів – це найбільш точне потрапляння у текст  “Енеїди”. А у Мирослава Ваші дуже багато портретів героїв. І графіка, якою вони намальовані мені дуже подобається».

Ілюстрації Михайла Дерегуса

Найпотужнішою серією ілюстрацій краєзнавець називає роботи Анатолія Базилевича. Оскільки це 132 ілюстрації, які створювалися протягом 9 років:

«Можна говорити, що Олександр Довгаль всю поему ілюструє чи Мирослав Ваша, але от такої потужності, як у Базилевича напевно немає».

Роботи Василя Корнієнко (1903-1904 рік) виготовлені на замовлення діяча з Одеси Михайла Комарова. Він замовляє 20 ілюстрацій у художника, але за життя Корнієнко встигає намалювати тільки 11. Ці ілюстрації побачили світ у літературному збірнику 1904 року «На вічну пам'ять Котляревському».

Як розповів краєзнавець, у 1922 році у Берліні видання Ольги Дякової випускає  «Енеїду». Ілюстрації до книги замовили в Адальберта Штірена. Художник у своїх роботах користується ілюстраціями Корнієнка:

«Штірен бере ті самі сюжети. Коли дивитися на ілюстрації, то видно, що 2 різних видання, але абсолютно однакові сюжети. Єдине, що у Штірена 12 ілюстрацій – він ще зображує, як згорає Дідона. А так сюжети однакові».

Зображення Адальберта Штірена до відповідних частин поеми (Фото – poltava.to)

Микола Муратов для видання 1955 року створив заставки і кінцівки до кожної частини. Так з'явилося 12 ілюстрацій – 6 заставок і 6 кінцівок. 

Останні зображення колекції, які датуються 1969 роком – це роботи Олександра Данченка.

Роботи О. Данченка

Виставка

З 20 серпня по 13 вересня у Полтавському художньому музеї, Галереї мистецтв імені Миколи Ярошенка можна переглянути виставку Бориса Тристанова під назвою «Ілюстрована «Енеїда» Івана Котляревського».

Ідея виставки – показати історію ілюстрування «Енеїди» у книжкових виданнях з 1903 року до 1969 року. У галереї представлено 435 ілюстрацій, заставок і кінцівок до частин «Енеїди» авторства 18 художників:

  • Порфирій Мартинович (Малюнкы художника П. Д. Мартыновича до Энеиды Котляревського. Полтава : Полтавська Городська Дума, 1903);
  • Василь Корнієнко (На вічну пам'ять Котляревському. Літературний збірник. Київ : Вік, 1904);
  • Іван Бурячок (Твори. Київ : Вік, 1909);
  • Адальберт Штірен (Енеїда. Берлін: Вид. О. Дякової, 1922);
  • Микола Алексєєв (Енеїда. Харків ; Київ : Література і мистецтво, 1931);
  • Мирон Левицький (Енеїда. Львів : Батьківщина, 1936);
  • Михайло Дерегус (Енеїда. Київ : Держ. літ. вид-во, 1937);
  • Сергій Пожарський (Енеїда. Москва : Укр. держ. вид-во, 1944);
  • Іван Їжакевич і Федір Коновалюк (Енеїда. Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1948);
  • Микола Муратов (Энеида. Москва : Гослитиздат, 1955);
  • Мирослав Ваша (Aeneida. Praha : SNKLHU, 1955);
  • Іван Бекетов (Энеида. Москва : Гос. изд-во худож. л-ры, 1961);
  • Олександр Довгаль (Энеида. Харьков : Харьк. кн. изд-во, 1961);
  • Анатолій Базилевич (Енеїда. Київ : Дніпро, 1968);
  • Олександр Данченко (Енеїда. Київ : Дніпро, 1969);
  • Володимир і Михайло Басалиги (Энеіда. Мінск : Беларусь, 1969).
Ілюстрації А. Штірена і М. Дерегуса

Також на виставці можна побачити ілюстрації Леоніда Репринцева і В. Пресича, які хоч і не друкувалися у книжкових виданнях, але справили на Тристанова велике враження, тому він вирішив презентувати їх роботи також.

Як розповів краєзнавець, на виставці він планував представити 450 зображень, але всі не змогли розмістити у галереї, тому виставили найкращі ілюстрації. Деякі з ілюстрацій не потрапили на виставку, оскільки їх потрібно подавати лише у контексті, бо без нього не буде зрозуміло, що вона з «Енеїди».

Борис Тристанов

На виставці представлено 47 оригіналів – 45 надав музей Котляревського і 2 роботи були у галереї. 

Ілюстрації на виставці представлені по хронології подій у поемі. Такими чином можна переглянути як ілюстрували ту чи іншу строфу різні художники.

Плани на майбутнє

Борис Тристанов у майбутньому планує показати полтавцям ілюстрації до «Енеїди», які не стали книжковими ілюстраціями:

«Як приклад, видання 1937 року з ілюстраціями Дерегуса. Це був конкурс серед художників, організований братами Кричевськими. Вони вирішили зробити подарункове видання поеми. Переміг – Михайло Дерегус, а де поділись зображення інших художників?». 

Тому краєзнавець хоче знайти всі можливі ілюстрації до поеми. Це він планує зробити до 2023 року. Адже саме в цей рік буде 225-річниця з дня першого виходу «Енеїди».

«”Енеїдою” потрібно займатися. Зрештою, це основа нашої мови», – каже Борис Тристанов.

Також краєзнавець запрошує всіх бажаючих до Полтавського краєзнавчого музею на Art Weekend, який відбудеться 19 вересня. На заході можна буде переглянути виставку «Ілюстрована «Енеїда» Івана Котляревського», але з меншою кількістю ілюстрацій.

Ілюстрації – П. Мартинович і В. Корнієнко