Унаслідок Революції Гідності, анексії Криму та початку збройного конфлікту на Сході України в державі сталося багато змін. Після цих подій українське суспільство більше не могло бути пасивним. Через це роль громадського активізму в багатьох сферах стала визначальною. Сьогодні громадські активісти стали людьми, що змінюють світ довкола себе. Вони впливають на думку в соціумі, публічно говорять про проблеми в Україні і не бояться простистояти владі.

Цієї суботи, 12 січня, у книгарні «Зміст» відбулось спілкування з громадськими активістами Олегом Слабоспицьким та Віталієм Устименком. Модератором зустрічі став Олекса Коба. Активісти розповіли про громадський сектор, молодіжні центри, безлад в Одесі, бійку в суді над Трухановим та поділились думками, як боротися з беззаконням в Україні.

Громадським активістам дуже складно відстоювати свою думку, якщо її не розділяє хтось з місцевих еліт або людей при владі. В українських реаліях трапляється так, що представники громадського сектору стають жертвами побиття і замахів на вбивство. Так трапилось і з активістом Віталієм Устименко. Він є членом Ради громадського контролю при НАБУ, головою Одеського осередку ВО «Автомайдан» та координатором «Centre UA» в Одеській області. Улітку 2018 року на нього було здійснено напад, де лідер одеського «Автомайдана» отримав ножове поранення та зазнав інших травм. Подібні напади на громадських активістів в Україні відбуваються періодично, і людей, які скоюють ці злочини, майже ніколи не знаходять.

Олег Слабоспицький є головою «Асоціації молодіжних центрів України» та співкординатором «Громадського сектору Євромайдану». Він займається відкриттям молодіжний центрів по країні, але особливу увагу зосереджує на прифронтовій зоні й на Сході України. Олег займається збереженням могил українських воїнів часів УНР та УПА і відновленням історичної пам’яті в Україні. Разом з Устименко став жертвою побиття на суді мера Одеси в Києві в 2018 році. Тоді поліція, що була присутня в суді дискредитувала себе, через що «тітушки» напали  на представників громадського сектору. Людей, що вчинили злочин і заблокували вхід до судової зали, так і не знайшли.

В сучасній Україні термін «громадський активіст» дещо дискредитований. Це зумовлено діями противників розвитку активного громадського сектору та деякими нечистими на руку активістами, які своєю діяльністю намагаються розповсюдити у суспільстві стереотипи про недоброчесність громадських діячів. Олег Слабоспицький та Віталій Устименко представляють громадський сектор у нормальному розумінні для сучасного і розвинутого суспільства. Якщо можна так сказати, то вони «громадські активісти здорової людини».

Життя громадського активіста в Одесі, у більшості випадків, приречене бути непростим. Віталій Устименко розповідає про те, як психологічно важко жити в місті, коли розумієш, що не існує центральних органів влади, які могли б розірвати домовленості влада-еліта і впливати на всі процеси, що відбуваються в місті.

На думку активістів, в Одесі в будь-який момент може виникнути активний сепаратистський рух, бо його поява залежить тільки від того, чи захочуть цього місцеві еліти. Вони мають всі ресурси для того, щоб організувати і профінансувати його. Попри це, одеська влада вважає, що сепаратистського руху в їхньому місті не може виникнути взагалі. В Одеській міській раді відкидають думку про те, що розвиток цього руху на Одещинні може стати фактором, який пливатиме на життя регіону.

Думка активістів про сепаратизм підтверджується тим, що в місті існує фінансова промислова група, яка по факту контролює місто. Якщо умовні «домовленості» влади і еліт будуть розірвані, ця група може виступити ініціатором сепаратистського руху, громадських заворушень і провокацій. Виходить, що через вплив місцевих еліт на центральну владу не залишається органів, які б могли б огранізувати життя в регіоні так, щоб воно функціонувало згідно з законом.

Активісти вважають: єдиною річчю, що зможе порушити ці «домовленості», може стати прихід нового Президента України, або оновлення складу Верховної Ради. Змінити ситуацію в Одесі буде можливим, якщо нові політики не домовлятимуться з владою і елітами, а почнуть боротися з беззаконням в Одеській міській раді. Без компромісів.

15 лютого 2018 році в Солом’янському суді Києва відбулось судове засідання над справою мера Одеси Геннадія Труханова. На цей суд прийшли і одеські, і київські активісти. За словами Олега Слабоспицького, весь районний суд був заповнений людьми у чорній формі, «тітушками» в спортивному одязі, а також депутатами від фракції Труханова «Доверяй делам» (в Одеській міській раді ця фракція має більшість). Це судове засідання мало бути вирішальним, бо тут повинні були обрати запобіжний захід підозрюваному меру. У судовій залі спочатку Труханов був «у клітці», але потім його пересадили до адвоката. Згодом мера Одеси віддали на поруки депутату від БПП Дмитру Голубову, який розшукується Інтерполом. Олег Слабоспицький розповідає, що під час засідання стало зрозуміло, що «тітушки» були організовані депутатами Одеської міської ради, бо депутати безпосередньо ними керували. На вулиці були активісти «Національного корпусу» та інших патріотичних організацій, які протестували під вікнами.

Віталій Устименко і Олег Слабоспицький були в суді до початку засідання. Інші активісти, що прийшли пізніше не змогли пройти до зали, бо сходи були заблоковані людьми в чорній формі.

Коли прозвучав вирок про те, що Труханова відпускають на пору депутата від БПП, Віталій почав кричати про незаконну діяльність Одеської міської ради. Після цього деякі депутати почали показувати людям у чорній формі, кого потрібно вивести. Тоді Олегу Слабоспицькому довелось рятувати Віталія, закриваючи собою, щоб той не отримав серйозних травм. Потім тітушки зв’язали активістів і винесли їх на вулицю. Віталій Устименко згадує, що поліція, перед оголошенням вироку вийшла з приміщення і ніби не бачила всього, що відбувалось у суді.

Молодіжний центр – це установа, робота якої спрямована на забезпечення змістовного та якісного дозвілля молоді. На сьогоднішній день молодіжні центри в Україні працюють якісніше деяких державних установ, що працюють з молоддю "для галочки".  

«В Україні існує 5 000 інституцій, що займаються молоддю, і підпорядковуються вони міністерствам. Починаючи від “Клубу юних міліціонерів”, до “Юних пожежників”. Я думав, що такого не існує, але на це виділяються колосальні гроші. Десятки мільйонів гривень відмиваються на установах, що звітують, що вони начебто займаються молоддю», – розповідає Олег Слабоспицький.

На думку Олега Слабоспицького, прикладами молодіжних центрів є : 

Сьогодні в Україні існує близько 150 молодіжних центрів. Звісно, існують установи, що насправді працюють із молодими людьми і організовують їх дозвілля, але є молодіжні центри, що працюють без участі молоді, бо вона просто не цікавиться цією установою. Такі заклади можуть бути або комунальними, або створеними громадськими організаціями. Вони знаходяться по всій Україні, і лише на Сході є декілька десятків молодіжних центрів. Представники громадського сектору закликають їх співпрацювати з владою.

На думку активістів, організувати молодіжний центр неможливо, якщо молоді люди не будуть в ньому зацікавлені та не стануть ініціаторами процесу. Тому, щоб центри для молоді функціонували не лише на папері, насамперед, треба запитувати молодь, що саме їй потрібно. Тільки за таких умов молодіжні центри в Україні стануть корисними і прогресивними.

Українці не мають завдячувати Радянському Союзу за визволення від поляків чи від німців. Український визвольний рух 1917-1921 років та за часів Другої світової війни мали своїх героїв у кожній області. Відновленням пам'яті про людей, яким завдячуємо Незалежністю, займається благодійний фонд «Героїка». Громадський активіст Олег Слабоспицький долучився до цього фонду з метою  розповісти Україні про наших героїв, які йшли в нерівний бій за Батьківщину, але знали, для чого вони це роблять.

Серед останніх проектів варто згадати меморіал учасникам Першого зимового походу Армії УНР, встановлений у м. Ананьєві на Одещині. Учасники фонду знайшли в архівах списки вояків, які були уродженцями Ананьївщини. Після цього вони розіслали листи з проханням надати дозвіл на встановлення пам'ятника міським головам в Одеській області. Лише в місті Ананьїв влада дала згоду.

Також одним із важливих питань є збереження могил українських вояків та культурних діячів за кордоном. Учасники фонду Героїка шкають інформацію про такі поховання та займаються питаннями їх збереження. В Україні відома історія, що трапилась з могилою Олександра Олеся. Він був похований у Чехії, а, за європейськими правилами, якщо більше 10 років ніхто не доглядає за могилою, то починають розшукувати людину, яка мала б за неї відповідати. Якщо таких не знаходять, то продають місце на цвинтарі. Випадково один з представників діаспори помітив стан поховання і за ініціативи української влади Олександра Олеся перепоховали в Києві. Таким чином вдається зберегти історичну пам'ять і вказати на національну ідентичність українців.

Після побиття студентів у Києві в 2014 році активісти створили громадський сектор «Євромайдан». Тоді політики вирішили, що можуть «злити» весь протест, але протестувальники показали, що жодні політичні обіцянки не відновлять віру людей. На той час заяви з боку громадського сектору мали великий вплив на суспільство, і це було спричинено тим, що ціла нація чекала нових дій і змін в Україні.

Навіть Революцію Гідності політичні сили сприйняли як чергову можливість «попіаритись», і намагались використовувати молодих активістів у своїх програмах. У 2014 році існувала ідея створити громадську організацію «Майдан», куди були запрошені представники українських організацій, що брали участь у Революції. І, знову ж, з’явились політичні сили, що мали великі амбіції і хотіли бути «першими в списку», через що ця коаліція так і не прижилася.

Громадський сектор дав Україні багато політиків, що є нормою в розвинених європейських суспільствах. Тепер ці політики можуть представляти громадськість в найвищому представницькому органі влади. В той же час, політика не дала суспільству жодного яскравого громадського активіста. Через це українські політичні сили показали свою неготовність до викликів суспільства. На думку Віталія Устименка, сильний громадський сектор здатен контролювати будь-яку владу:

Сьогоднішні реалії яскраво показують, що система, якою Україна користується ще з часів Незалежності, дала збій. Тому, щоб змінити її і нарешті подолати велику кількість проблем у суспільстві, недостатньо лише європейської інтеграції. Важливо, щоб українське правосуддя реально стало чесним, щоб громадські активісти не отримували поранень через висловлення своєї позиції, а організації в Україні існували не лише на папері. Насамперед, важливе формування громадського сектору, який зможе контролювати владу. Якщо суспільство не буде байдужим до процесів, що відбуваються в країні, ніхто не зможе відкрито чинити беззаконня. Особливу увагу необхідно приділяти історичним зв’язкам в Україні і відновлювати пам’ять про людей, що у свій час боролися за Батьківщину.

Єдиним інструментом, що допоможе відновити Україну, є небайдужість самих громадян. Сьогодні за допомогою створення активного громадського сектору можна почати контролювати безліч процесів в Україні. Варто лише почати.

Обкладинка Марини Зевако