«У вогні перетоплюється залізо у сталь,
у боротьбі перетворюється народ у націю».
Ці слова є відображенням життєвого шляху Дмитра Пругла з позивним «Круглий». Він був не просто воїном, а справжнім прикладом незламності, лідерства й відданості Україні.
Понад 10 років російські війська намагаються захопити країну. У 2014 році Дмитро Пругло одним з перших свідомо обрав фронт, щоб боронити рідну землю. Воїн до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку, побратимам та країні.
Життя Дмитра Пругла до війни
Дмитро народився у Полтаві, тут закінчив школу. Зі спогадів мами Катерини, він був дуже слухняним, добре навчався в школі, брав активну участь у різних заходах. Дмитро любив грати у футбол, власне, це захоплення проніс крізь роки, навіть очолював команду підрозділу:
«Він був різнобічною людиною, йому все було цікаво. Він міг посидіти на уроці послухати вчителя і вдома йому вже не треба було це повторювати. Він у мене був такий, що от якісь свята і він вже ведучий. Добра пам’ять у нього була».
У дитинстві майбутній захисник мріяв стати водієм, як тато. Вже школярем, у 9 класі задумався про майбутню професію більш серйозно, вирішив вступати до Харківського національного університету внутрішніх справ. Так і сталося. Вже у 2012 році він отримав ступінь бакалавра. Того ж року доля звела його із майбутньою дружиною – Катериною. Вони познайомилися на весіллі спільних знайомих на Рівненщині:
«Довгий час ми їздили між містами. З самого початку він в Суми приїжджав, щоб просто пів дня погуляти разом. А потім ми почали одне до одного їздити вже з ночівлею. Спілкувались так довгий період».
Згодом Катерина переїхала жити в Полтаву. Дмитро працював на той час у міліції, за словами Катерини, він завжди хотів допомагати людям, хотів, щоб все було правильно і по закону, а держава процвітала.
Захисник «Круглий» в «Азові»
У 2014 році Дмитро не міг спокійно дивитися, як знущаються над його державою, хотів їхати на «Майдан», разом з українцями відстоювати свою країну. Завадила родинна трагедія – помер його вітчим. Мати та дружина довго вмовляти Дмитра не йти до військкомату. Він їм пообіцяв, що не піде. Чоловік стримав обіцянку, але і не міг зрадити своїм принципам – в кінці літа пішов добровольцем до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов».
«Я йому сказала, що він же обіцяв не йти у військкомат. Він мені відпові: "Ну, у військкомат я і не пішов". Це був такий прояв його характеру, він, якщо поставив собі мету, він її досягне будь-якими методами. Загалом те, що він мені пообіцяв, він і зробив, він не пішов у військкомат, але він все одно зробив це іншим шляхом», – каже дружина захисника.
Мама воїна Катерина згадує, що дізналася про вибір сина через кілька місяців, у жовтні 2014 року:
«Він мені завжди казав “хто як не я”. Я в нього питала, що він робить на роботі. Він відповідав “роботу роблю, воно тобі не потрібно”. Він мене якось огороджував від цього, щоб я не нервувала. Син хотів захищати країну, ми прийняли його рішення».
Спочатку «Круглий» був на базі у Полтаві, зрідка приїздив додому. Пізніше поїхав до Києва, ніби то відвезти хлопців, а насправді оформляв необхідні документи, щоб поїхати обороняти країну на Донеччину.
У лютому 2015 року у складі 3-ї сотні (роти) піхотного батальйону полку «Азов» брав участь у Широкинській операції. З того часу став заступником командира 3-ї роти оперативного призначення по роботі з особовим складом 1-го батальйону оперативного призначення. Брав участь у розробці емблеми свого підрозділу. Спочатку його відправили до Урзуфу, а вже потім на базу в Юрівку, потім був Маріуполь.
Під час служби Дмитро активно займався спортом, захопився боксом, не покидав футбол. Брав участь у розробці шеврону для свого підрозділу. У 2017 році успішно пройшов навчальний курс у Хорунжій школі імені Миколи Сціборського. Був затверджений сотенним хорунжим.
Дружина та мама «Круглого» пригадують, що побратими поважали його, коли потрібна була допомога завжди знали, що можна прийти до Дмитра:
«Він останні роки працював заступником командира роти по роботі з особовим складом, хлопці намагалися потрапити до Діми, щоб вирішити свої питання, бо знали, що він людяний, зрозуміє і допоможе. Був душею компанії, активний і веселий, хлопці любили з ним відпочивати. На полігон вони часто їздили, навчання проходили. Він був відповідальний, але часто міг запізнитися або приїхати впритик», – каже мама, Катерина.
З 2016 року дружина захисника переїхала жити до Маріуполя, щоб бути поряд з коханим. Мама воїна приїздила в гості, попри свою зайнятість, Дмитро завжди радо її зустрічав, аби провести час з родиною.
З січня 2019 року разом зі своїм підрозділом «Круглий» постійно перебував на передовій в районі Світлодарської дуги.
Дружина пригадує, що за час служби її чоловік ніколи не жалівся на щось:
«Відчувалось, коли він в пригніченому стані, але у нього такий характер, він завжди все одно намагався жартувати, завжди розповідати, що все добре. Напевно, його розрадою були якісь історії про те, як у мене день пройшов, що у нас відбувається. Йому важливо було, щоб у нас все було добре».
«Він був поранений у Широкинській операції, лежав у лікарні, ми туди приїхали. У нього була сильна контузія, він ще й намагався до нас посміхатися, жартувати. Щоб ми поїхали і не переймалися за нього», – згадує мама захисника.
Старший лейтенант Дмитро Пругло на псевдо Круглий загинув 7 червня 2019 року. У день загибелі Дмитра його дружина Катерина збиралася по справам, коли їй зателефонувала посестра його її чоловіка Ірина. Вона сказала, що хоче приїхати до неї, але Катерина відповіла, що вже не вдома і Ірина може взяти ключ і почекати вдома на неї. За кілька хвилин після цієї розмови, до дружини героя зателефонував його побратим й повідомив про загибель:
«Він мені сказав, що Діми немає. Перше, що в мене в голові промайнуло: “ ну зараз прийде”. Я пам'ятаю просто, що я вже забула, що я, де я і куди я йду. Я поклала слухавку і повернулась додому. А потім передзвонила і перепитала, що відбулося. Він мені сказав, що Діма поїхав на позицію. Був обстріл і він загинув. Вже потім приїхала Ірина і вона була поряд й підтримувала».
Мама захисника пам’ятає той день, коли її син загинув: він завжди попереджав, коли на зв’язку не буде. Останні дні його життя, вона збиралася їхати до сина, написала йому повідомлення, але він не відповів ні ввечері, ні наступного дня. Її здивувало, що він не відповів, пам’ятаю, що була вдома і побачила по телевізору, що на дузі загинули двоє:
«Я побачила цю інформацію і все, в мене серце стало. У 11 годин мій чоловік мені подзвонив і сказав, що Діми більше немає».
Мама Катерина швидко зібралася і вирушила забирати сина. Далі було прощання побратимів з Дмитром, потім тіло захисника привезли до рідного міста. За бажанням «Круглого», його кремували, а 11 червня Полтава віддала останню шану герою, який поклав своє життя за майбутнє України.
«Пам’ять про нього повинна жити»
Зберегти пам’ять про Дмитра Пругла є важливою місією для родини захисника. За життя і після трагедії «Круглий» був відзначений різними нагородами: державними та від підрозділу. Серед них медаль «За військову службу Україні», нагрудним знаком «За безпеку народу», знаком МВС, відзнакою «Захиснику Маріуполя» та відзнакою полку «Азов». Також Дмитра відзначили за Широкинську операцію, отримав орден «Лицарський хрест добровольця», відзнаку «Холодний Яр» та почесний знак «Маріуполь. Відстояли – перемогли» й орден «За мужність» III ступеня.
«Діма більше цінував ті нагороди, які отримував саме від підрозділу. Такі нагороди, насправді йому були більш важливі, ніж державні», – згадує дружина героя, Катерина Пругло.
Пам’ять про Дмитра Пругла живе у продовженні його справи, у назві вулиці в рідній Полтаві, за перейменування якої боролися спільно з «Асоціацією родин захисників Азовсталі».
Мама героя, говорить, що зберегти пам'ять про її сина є важливою місією для всієї родини:
«Пам’ять про нього повинна жити. От є школа навпроти якої я живу, я щоранку виходжу на балкон і бачу Дмитра, точніше дошку пам’яті. Для мене це відчувається ніби він поряд. І всі жителі району проходять і бачать дошку, хтось та й подумає, що цей хлопець нас захищав».
Після загибелі героя створили Школу хоробрості імені Дмитра Пругла. Загалом, школа заснована 2020-го року. Ідея створення – це підготовка цивільного населення до військових дій, до бойових дій. Після повномасштабного вторгнення школа тимчасово призупинила робота, одна нині заняття знову відновили. Тут безкоштовно навчають цивільних основам виживання, тактичній та цивільній медицині, мінно-вибуховій безпеці та тактичній підготовці.
«Це продовження Діминої справи, коли був час, він завжди навідувався в свою школу. У Полтаві він ходив більше для такого, щоб поговорити з учнями. Він максимально відкрито завжди відповідав на всі запитання дітей. А в Маріуполі разом з іншими побратимами приїздили до шкіл і показували зброю, турнікети, розповідали про свій досвід», – говорить дружина воїна.
Зараз Катерина Пругло продовжує справу свого чоловіка. Вона хотіла вступити до війська одразу після загибелі чоловіка, однак тоді ні командування, ні побратими не схвалили такого рішення. Після повномасштабного вторгнення Катерина твердо вирішила, що хоче допомагати своїй країні. Спочатку вона робила це в Полтаві. Згодом вона зідзвонилася із посестрою свого чоловіка Іриною і поїхала до неї в Київ, спочатку працювала на волонтерській основі, згодом оформила все на документальному рівні.
Зараз Катерина Пругло в групі комплектування 12-ї бригади «Азов», займається організацією офлайн-заходів організовує вишколи, щоб ознайомити цивільне населення з військовою справою тощо. Інструкторську групу складають досвідчені бійці, які, на жаль, отримали поранення, але зберегли найцінніше – свій бойовий досвід і готовність передавати його іншим.
Обкладинка Анастасії Геть
Фото із архівів мами та дружини захисника