Зміни можуть починатися з громадських ініціатив, бізнесів, університетів, активістів. Економіст, ексміністр економічного розвитку України й засновник Київської школи економіки Павло Шеремета є прихильником ідеї «зростання знизу», коли зміни народжуються всередині громади.
ЗМІСТ поговорив із Павлом Шереметою про його враження від міста, приклади інновацій, які вже є та ті, які варто розвивати, подолання корупції та сучасних «героїв» Полтави.
Враження про Полтаву та важливість «низинних ініціатив»
Павло Шеремета завітав до Полтави не вперше, однак цього разу він приїхав на захід, який організувала громадськість, а не влада. Експерт зізнається, що це були фантастичні 24 години, проведені тут:
«Я не маю права говорити про Полтаву лише після 24 годин перебування тут – або маю дуже обмежене право. Але ці 24 години були просто фантастичні. У мене вже були різні приїзди до Полтави – зазвичай короткі, робочі. А цей виявився особливим, по-справжньому прекрасним. Однак я все ще “парашутист” – приїхав на день і поїхав».
Експерт говорить, що він сподівається на подальшу онлайн-співпрацю, яка дозволить йому бути більш обізнаним у полтавській проблематиці. Й після цього, він зможе надати кваліфіковану оцінку громаді. Однак вже зараз він бачить речі, які є перевагою та місця, де місто має прогалини.
«Вже зараз можу сказати – я вражений. Вражений тим, що ви робите, кількістю людей, які прийшли вчора (на захід, – ред.), їхньою увагою. Вражений, що ви проводите цю роботу саме в музеї Котляревського, що запрошуєте мене й інших людей, які можуть бути корисними у цій спільній справі».
Павло Шеремета каже, що мало зустрічав подібних ініціатив. Й не пригадує інших подібних заходів, які не були б організовані владою. У цьому випадку все тримається на місцевій громаді – і це зовсім інша історія.
Його особливо надихає той факт, що полтавська ініціатива розвивається без участі влади. На його думку, саме у цьому полягає її сила. Він підкреслює важливість руху знизу вгору, коли зміни народжуються в середовищі громади, а не нав’язуються згори:
«Те, що ви без влади робите ці речі – це велика радість. Я значно більше вірю в bottom up, ніж у top down».
Павло Шеремета часто чує від влади прохання допомогти визначити пріоритети розвитку міста, однак, за його словами, справжні успіхи виникають не з рішень чиновників, а саме за ініціативи громади. Наприклад, історія мережі мультимаркетів «Аврора», заснованої у Полтаві.
«Хто б міг сказати: розвивайте в Полтаві не просто локальний, а вже національний, навіть регіональний ритейл, орієнтований на Центрально-Східну Європу? Ніхто б цього не сказав – і не мав би сказати. Це з’явилося знизу, з ініціативи людей, зокрема Лева і Тараса».
Такі «низинні ініціативи» є найефективнішими, бо вони вільні від адміністративних чи корупційних спотворень, які часто супроводжують державні програми.
«Уряд, навіть місцевий, дуже часто помиляється з пріоритетами. Часто це корупційний вибір: питання лише, скільки заплатити, щоб певний напрям став “пріоритетним”. Потім це не працює – і втрачаються гроші громади чи країни», – каже Шеремета.
Також варто зауважити, що й «низинні ініціативи» не завжди успішні, але їхня цінність – у можливості експериментувати без великих втрат, зокрема для громади чи держави. Та ще однією важливою перевагою є відсутність корупції у таких проєктах.
Інноваційний підхід до розвитку громади
Павло Шеремета переконаний, що для сталого розвитку потрібен інноваційний підхід. Саме інновації стають ключем до продуктивності та конкурентності громади. Тут експерт знову наводить у приклад мережу «Аврора», яка поширилася далеко за межі регіону, що є прикладом своєрідної експансії.
«Це абсолютно унікальна історія для України. І навіть для регіону. Ми маємо цим пишатися, адже це наша експансія в регіон. Але, на відміну від Путіна з його солдатами, ми здійснюємо експансію мізками і руками».
Саме так розвиваються успішні країни та корпорації. Наприклад, General Electric, Samsung, Sony – це приклади глобальної експансії інтелектом і працею.
У Полтаві невеликі ініціативи формують інноваційне середовище громади. Як от веганське кафе в Аграрному університеті, яке стало для Шеремети справжнім відкриттям.
«За останні три місяці я відвідав близько десяти університетів і цей проєкт – найкраще, що я бачив. Це внутрішня, “низинна ініціатива”. У піст потік людей у цьому кафе навіть більший, ніж зазвичай. І знайти в Україні нем’ясну й немолочну їжу – непросто. Якби я жив у Полтаві, напевно, був би постійним відвідувачем».
Також його вразила активна участь університету в міжнародних і дослідницьких програмах:
«Вони працюють над великою кількістю проєктів: лабораторії, 3D-принтери, дрони, агродрони, співпраця з японцями. Дослідження поливу і чи впливає він на українських ґрунтах».
Як кав’ярні стають місцем для розвитку спільноти й куди їй рухатися
У Полтаві багато кав’ярень, іноді здається, що, навіть, більше, ніж треба. Є звичайні, є з ідеєю, місяцем для роботи чи розваг.
Саме кав’ярню Павло Шеремета розглядає, як середовище, у якому зароджуються ідеї та спільноти. Експерт навів кілька історичних прикладів, як заклади впливали на розвиток культури й науки.
«Я був вражений, коли замислився над двома історіями початку ХХ століття. Саме тоді, коли в Європі активно розвивалися кав’ярні, у Відні обговорювалися найсміливіші ідеї — економічні, мистецькі, музичні. Студенти приходили не лише кави випити, а й дискутували про творчість Фройда, Клімта, Шумпетера, а також про радикальні експерименти в музиці, які здійснював Арнольд Шенберґ. Адже саме він знищив класичну традицію Моцарта й Бетховена. Він сказав: “Чекайте, нот не 7, а 12”. І створив атональну музику, яка спершу не мала успіху. Але минуло сотні років і Берлінський філармонічний оркестр виконує його твори як класику модернізму».
На його думку, саме в кав’ярнях народжувалися ідеї, які спочатку здавалися дивними, а згодом змінювали світ:
«Кав’ярні були місцем, де можна було сперечатися, дискутувати, бути бунтарем. Частина людей казала: “Це дурня”, а інші відповідали: “Вау” І саме там Шумпетер вирішив, що теж хоче стати відомим – залишити слід у світі».
За словами Шермети, будь-яка спільнота новаторів потребує трьох речей — фінансування, освіти та простору для взаємодії. І саме кав’ярня часто стає таким простором.
Також експерт згадав про книжку, присвячену ролі кав’ярень у модернізації єврейської культури, де описано історії Львова, Чернівців, Одеси, Відня, Нью-Йорка та Тель-Авіва.
«Автор показує, як через кав’ярні відбувалася культурна модернізація. Наприклад, у знаменитій одеській “Фальконі” євреї з Бродів, які вже засвоїли модерні європейські ідеї, впливали на одеську інтелігенцію», – каже Шеремета.
Кав’ярню у цьому контексті можна використати, як метафору – як платформу, майданчик для спільноти. Бо справжні інновації народжуються там, де люди говорять, сперечаються й надихають одне одного.
Говорячи про подальший розвиток спільноти, Павло Шеремета закликає діяти сміливо й наводить приклад роботи команди Трампа в плані ефективності підготовки та темпу дій.
«Я скажу так: вчимося в Трампа. Цього разу команда Трампа прийшла надзвичайно підготовленою. На кожен день у них було 10–15 рішень, більшість – скандальні. Поки преса розбиралася з ранковими, вони вже ухвалювали обідні та вечірні. Ніхто не встигав – ні опозиція, ні громадські організації, ні університети. Це називалося flood the zone – “залити простір”».
Цю думку він підкріплю тим, що коли людина чи команда перемагає, то має приблизно 100 днів, щоб зайняти всі можливі висоти, навіть ті, які не здаються нагальними. Бо потім починається «відкат» – і доводиться віддавати щось у процесі політичних компромісів. Тому краще віддавати те, що менш важливе, але вже мати досягнення. На його думку, підготовка – це ключова деталь і для влади, і для громадських спільнот.
Як боротися з корупцією
Тема корупції для Полтавської громади постає гостро, адже її помітно на закупівлях для міста чи для військових. Й попри розголос, який надають медіа, вона продовжує розвиватися.
Павло Шеремета каже, що аби її побороти, по-перше, треба самому не брати участі в цьому, по-друге, кричати про це. Тут є важливе уточнення: людина чи спільнота не може говорити про корупцію, якщо сама у ній замішана.
Суспільство ще частково толерує корупцію через звичку, яка формувалася століттями. Тому важливо розширити коло людей, які не збираються з цим миритися.
Яскравим прикладом є Малайзія, де колишній прем’єр опинився у в’язниці через корупційні злочини. Бо в один момент малайзійці вирішили, що не хочуть відставати від Сингапуру через корупцію. І почали діяти. Партія, яка керувала 61 рок, втратила владу у 2018 році і з того часу до сьогоднішнього дня її змінювали декілька разів.
У випадку з Україною він пригадав цитату Валерія Пекаря, який сказав: «Маленька Росія не переможе велику Росію». Тобто Україна не може вижити з корупцією, подібною до російської. Нам потрібно стати її повною протилежністю – прозорою та некорумпованою.
Сучасні героїв Полтави та модерні цінності
Полтава асоціюється з Котляревським та галушками. Постать Котляревського викликає позитивні емоції й свого часу інтелігенція звела пам’ятник на його честь. З цієї події зробили цілу історію. Однак час йде і громада повинна мати й інших «героїв», як приклад для наслідування.
На думку Павла Шеремети, постать успішного підприємця – це новий тип місцевого героя:
«Нам треба більше таких прикладів – тих, хто каже: “Ми не хочемо допомоги від уряду, ми самі створимо свій добробут”. І зробимо це своїми мізками та руками, а не через комунальну приватизацію».
Також він додав, що сучасні цінності – довіра, ініціативність, готовність до співпраці — потрібно передавати молоді, і найкраще це робити через живі приклади успішних підприємців чи інших відповідальних людей:
«Я просив би таких людей йти до шкіл, хоча б у ті, які вони самі закінчували. Бо наші вчителі, при всій повазі, не завжди здатні передати ці модерні цінності. Вони переважно “домодерні”. Тому це мають робити ті, хто живе цими цінностями модерними щодня».
Шеремета каже, що школи далі продукують покоління соціалістів і марксистів, які вважають, що держава винна всім. Але є інші погляди на життя. І школярі не отримують цих поглядів, якщо не піти в школи і не донести їм це.
Полтава має зробити перехід із домодерного в модерний, із корупційного в прозорий. Ймовірно, доведеться бороти спротив, але зрештою це відкриє для громади шлях розвитку.