Пам'ятники, встановлені у Полтаві, стали відображенням різних історичних періодів та ідеологій. Це нагадування, для всіх наступних поколінь про визначні події, видатних особистостей та символи нашого міста.

Обличчям будь-якого міста можна вважати його архітектуру та пам'ятники.  У меморіальних комплексах і пам'ятниках увічнили багате історичне минуле. Вони завжди були тими домінантами, які фіксували орієнтири суспільства.

Найдавніші пам'ятники Полтави встановили ще за царської влади на честь перемоги в Північній війні. На пам'ятники періоду радянської епохи значно вплинула тогочасна ідеологія та події Другої світової війни. З отриманням незалежності, у Полтаві відбувається відродження національної свідомості, переосмислення історичних процесів.

ЗМІСТ розповідає про найвизначніші пам'ятники Полтави

Пам’ятник козацької слави відкрили у 1994 році (місто очолював Анатолій Кукоба) на Панянському бульварі. Пам'ятник присвячений подвигам українських козаків, які загинули під час Полтавської битви у Північній війні у 1700-1721 роках.

На гранітному постаменті у формі кургану встановлено мармуровий козацький хрест з написом «Українським загиблим козакам». Біля підніжжя пам'ятника розташовані два бунчуки – символи гетьманської влади і давній герб Полтави. Відкриття пам’ятника було приурочене до свята Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається небесною покровителькою козаків і їхнього війська.

Пам’ятний знак на честь воїнів країн антигітлерівської коаліції, які брали участь в авіаційній операції «Френтік» під час Другої світової війни, споруджений у  Полтаві у 1994 році (місто очолював Анатолій Кукоба).

Пам'ятний знак на честь Чорнобильської трагедії спорудили з нагоди її 10-річниці в 1996 році (місто очолював Анатолій Кукоба), навпроти Українського медичного університету, за кошти міської та обласної рад й благодійників.

Пам’ятний знак полтавській галушці, на честь традиційної для Полтавщини страви, встановили на Соборному майдані 1 квітня 2006 року, за ініціативи тодішнього очільника міста Анатолія Кукоби. Спорудження пам’ятника стало можливим завдяки збору благодійних коштів.

Після встановлення пам’ятника, інтерес до цієї страви підсилився. Як галушка стала символом Полтави ми розповідали тут.

Пам'ятник Марусі Чурай (або пам'ятник українській пісні) – монумент присвячений полтавській поетесі та співачці Марусі Чурай. Його встановили у Полтаві 14 квітня 2006 року, за ініціативи тогочасного очільника міста Анатолія Кукоби. Пам’ятник розташований за академічним обласним музично-драматичним театром імені Гоголя.

Пам’ятник Олексію Бутовському, одному з засновників Міжнародного олімпійського комітету та сучасного Олімпійського руху, викладачу Полтавського кадетського корпусу та спортивному функціонеру, відкрито в Полтаві у 2008 році, поруч зі стадіоном імені Олексія Бутовського «Ворскла».

Пам'ятник Раїсі Кириченко в Полтаві встановлений 13 жовтня 2012 року, напередодні дня народження співачки, біля будівлі колишнього «обласного радіо», де Раїса Кириченко записала майже 200 пісень. Протягом п'яти років тривав збір благодійних коштів на встановлення пам'ятника, частину з яких виділили з  бюджету міста

Пам'ятник гетьману Івану Мазепі встановили на Соборному майдані 7 травня 2016 року. Ініціатором встановлення пам’ятника виступив голова Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» Микола Кульчинський. Кошти для встановлення пам’ятника збирали благодійники України та діаспори. Загальна висота пам’ятника сягає 7 м.

Перший пам’ятник на честь Полтавської битви споруджений поблизу Спаської церкви за кошти бургомістра полтавського магістрату Павла Руденка. Це була цегляна колона на постаменті, пофарбована зеленим кольором, яку увінчувала позолочена куля. Згодом кулю замінили на корону.

Поблизу підніжжя сиділи два юнаки в античному одязі. У п’єдестал вмонтували мідну дошку із зображенням Полтавської битви і написом. 1811 року, під час перепланування центральної частини міста, пам’ятник розібрали, а дошку перенесли до Воскресенської церкви. Уже 1909 року дошку передали до музею Полтавської битви, згодом до Полтавського краєзнавчого музею. Наразі дошка експонується в музеї історії Полтавської битви.

Монумент Слави у Полтаві спорудили у 1805-1811 роках (часи правління Олександра І) у центрі Круглої площі до 100-річчя Полтавської битви.

Пам’ятник – це чавунна колона тосканського ордера, яка стоїть на ступінчатому стилобаті у формі чотирикутного бастіону, в основу якого вмонтовано 18 гармат (10 з яких  Полтавської фортеці, 8 з Переволочної).

Верхня площина огороджена литою чавунною граткою. Декоративні фрагменти гратки виконані у вигляді перевернутих до землі мечів, що символізують завершення військових дій. Грані постаменту прикрашають бронзові композиції з римською військовою атрибутикою.

У центрі композиції великі бронзові кільця у вигляді змій, що тримають себе за хвіст. Це називають «кільцем повернення» – алегорія вічності і повторюваності світу. Колону увінчує півсфера, на якій встановили бронзового позолоченого орла з блискавками у кігтях і лавровим вінком у дзьобі; оберненого у бік поля Полтавської битви.

Пам’ятник на місці відпочинку Петра І у Полтаві споруджений на локації, де раніше знаходився будинок козака Магденка. У ньому жив комендант фортеці Олексій Келін.

На другий день після Полтавської битви у цьому будинку, за переказами, зупинявся Петро І. 1817 року тут спорудили цегляний обеліск, а в 1849 році (часи правління Миколи І) встановили новий пам’ятник, який виготовили у Санкт-Петербурзі. Це прямокутний триярусний чавунний обеліск на гранітному стилобаті. Зверху щит і меч, а на щиті – шолом. Розташований пам’ятник поблизу Спаської церкви.

Пам’ятник Івану Котляревському відкрили у Полтаві в 1903 році (часи правління Миколи ІІ). Збудований за кошти громади, які збирали протягом 1895-1898 років.

Виконаний постамент з дніпровського граніту. Бронзове погруддя Івану Котляревському увінчане лавровим вінком. Постамент оздоблено трьома горельєфами, що відтворюють три епізоди з творів Котляревського: «Енеїди», «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника».

Пам’ятник захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну встановлений у 1909 році (часи правління Миколи ІІ) на місці 4-го бастіону Полтавської фортеці.

Це гранітний обеліск на постаменті. На обеліску встановлено бронзовий давній герб Полтави, поблизу підніжжя бронзова фігура лева, на постаменті дошки з меморіальними написами.

До 1918 року пам’ятник увінчувала бронзова скульптура двоголового орла з царською короною. Обнесений огорожею з куль-ядер, які між собою з’єднані ланцюгом. У період німецької окупації бронзові деталі були вивезені до Німеччини. Протягом 1947-1949 років деталі заново відлиті і встановлені на пам’ятник, але вже без двоголового орла.

Пам’ятник Петру І у Полтаві. Бронзову скульптуру на повний зріст  (висота скульптури 2,04 м) виготовили у 1915 році (часи правління Миколи ІІ), на кошти зібрані випускниками Полтавського кадетського корпусу.

До 1917 року пам’ятник стояв у вестибюлі корпусу, потім у Полтавському краєзнавчому музеї. У 1950 році встановлений перед музеєм історії Полтавської битви на постаменті з чорного лабрадориту.

Пам’ятник Миколі Гоголю створили за проєктом Леоніда Позена і в 1915 році (часи правління Миколи ІІ) подарований Позеном місту Полтаві. Пам’ятник - бронзова скульптура письменника, який сидить у роздумах, поклавши одну руку з розгорнутою книжкою на коліно, а в другій тримає олівець.

Пам’ятник планували встановити перед просвітницьким будинком імені Гоголя, але через війну, встановлення відклали. У перші роки радянської влади, місцеве керівництво забороняло встановлювати пам’ятник «буржуазному» письменникові, але в 1934 році пам’ятник встановлено на сучасному місці на залізобетонному постаменті.

У Полтаві пам’ятник Тарасові Шевченку відкрили у 1926 році. Пам’ятник спорудили із залізобетону, висота фігури – 1,8 м, постаменту - 3,2 м. П’єдестал подали як асиметричне нагромадження площин і обсягів, з яких ніби виростає постать поета.

Під час Другої світової війни пам’ятник Тарасові Шевченку дивом не зруйнували, але він був пошкоджений. Коли у 1947 році до Полтави приїжджав перший секретар ЦК  КПУ  Микита  Хрущов і сказав, що цей стиль не зрозумілий народові. Тому він порадив не відновлювати цей пам’ятник, а виконати у Полтаві схожий на київський постамент Шевченку. Цього так і не зробили, але пам’ятаючи слова Хрущова полтавські чиновники довго не дозволяли відновлювати пам’ятник.

У 2020 році комунальники ремонтували пам’ятник Шевченку.

Пам’ятник Сталіну встановили у Полтаві у 1951 році.  У 1956 році, за спогадами тодішнього головного архітектора Полтави Лева Вайнгорта, після розвінчання «культу особи» вирішили підірвати пам’ятник Сталіну вночі, попередньо оточивши площу міліцією. Після нетривалих перемовин з головним архітектором міста, пам’ятник демонтували.

Лев Вайнгорт у  своїх споминах пише, що після закінчення Другої світової війни партійне керівництво міста вирішило встановити пам’ятник Сталіну на місці дзвіниці Успенського собору. Навіть розробили проєкт пам’ятника, згідно якого, планувалося прибрати верхній ярус дзвіниці, залишки дзвіниці забетонувати зсередини, перетворивши їх на п’єдестал, на якому планувалося встановити постать комуністичного вождя верхом на коні.

У післявоєнному зруйнованому місті, де не було чим обігрівати будинки,  подібна ідея була не на часі, тому її відкинуло вище партійне керівництво, що зберегло дзвіницю Успенського собору в первозданному вигляді.

Пам’ятник Олексію Зигіну встановили у Полтаві у 1957 році (часи правління Микити Хрущова). Пам’ятник – бронзова скульптура на циліндричному залізобетонному постаменті, який оперізує бронзовий барельєф із зображенням епізодів Другої світової війни.

У Полтаві пам’ятник Володимиру Леніну відкрили у 1960 році (часи правління Микити Хрущова). Бронзову скульптуру встановили на постаменті з чорного полірованого граніту висотою 8,9 м. Скульптуру повалено полтавцями у 2014 році. Пам’ятник підпадав під заборону згідно Закону «Про декомунізацію» від 9 квітня 2015 року, тому його знесла громада.

Пам’ятник нескореним полтавцям встановили у 1967 році (часи правління Леоніда Брежнєва). Пам'ятник виготовили на честь молодіжної групи «Нескорена полтавчанка». На гранітному постаменті, висотою 4,5 м встановили погруддя керівника групи Лялі Убийвовк (Олени Убийвовк), яка загинула в катівнях гестапо.

Меморіальний комплекс солдатської слави відкрили у 1969 році  (часи правління Леоніда Брежнєва) на місці старого міського кладовища, поруч з яким у 1941-1943 роках знаходився концтабір.

До меморіалу були перенесли залишки військових, які полягли в боях за Полтаву. У центрі меморіалу – тригранний облицьований сірим гранітом обеліск трилон у формі солдатського штика з написом: «Слава героїв безсмертна». Поблизу підніжжя палає вічний вогонь. Поблизу обеліска встановили шестиметрову гранітну постать воїна зі щитом.

Праворуч алеї, що веде до вічного вогню – 4 групових та поодинокі могили, з встановленими на них гранітними плитами, з викарбуваних на них прізвищах загиблих військових, партизанів, підпільників.

Пам’ятник Миколі Скліфосовському відкрили у Полтаві 1979 року (часи правління Леоніда Брежнєва) на території Полтавської обласної лікарні. Пам’ятник – гранітне погруддя висотою 1,6 м на постаменті.

Пам’ятник Олександру Пушкіну встановили у Полтаві в березовому гаю в 1987 році (часи правління Михайла Горбачова). Памятник – це бюст на гранітному постаменті (загальною висотою 4,5 м).

****

Пам'ятники допомагають освоїти полтавський простір, зробити його живим і впізнаваним. З часом містяни перестають помічати сакральні символи пам'ятника, забуваючи про його освітню функцію і пам'ятники стають елементом міського декору.

Важливо зберегти баланс між минулим та сучасністю, уникнути конфронтації та досягати компромісу шляхом обговорення та вивчення власної історії, щоб зберегти та покращити для майбутніх поколінь неповторне обличчя нашого міста.

Текст підготовлений на основі даних «Полтавщина енциклопедичний довідник» за редакцією Анатолія Кудрицького.

Фото ЗМІСТу підготувала Катерина Пєшикова