Війна залишає відбиток не тільки на воїнах, а й на мирному населенні України. Аби впоратися зі стресом та наслідками війни, деякі люди віднайшли себе в мистецтві та культурі.
Про те, як від війни абстрагуються внутрішньо переміщені особи, в інтерв’ю ЗМІСТу розповіли пані Надія та пан Дмитро, які нині живуть в Полтаві.
Пані Надія – переселенка з Харківщини. Нині в її населеному пункті тривають бойові дії, тож вона живе в Полтаві без можливості повернутися додому. Аби відволіктися від війни, жінка ходить на різні заняття та практики.
«Було дуже важко сприйняти те, що у нас немає домівки. У Полтаві мені сподобалося, що тут надають психологічну підтримку та різні заняття з психологом – це перше, що мене тут врятувало».
Також пані Надія знайшла себе в новому напрямку – блогінгу. Вона почала вести свій блог в інстаграмі, де активно спілкується з аудиторію та ділиться своїм життям.
Натомість пан Дмитро переїхав на Полтавщину ще в 2014 році. Населений пункт, де мешкав хлопець, під окупацію Росії потрапив майже десять років тому.
«Ми виїжджали уже на момент обстрілів. Пам’ятаю, як нас зупиняли на блокпості росіяни та наставляли на автомобіль зброю».
Раніше Дмитро цікавився архітектурою та малюванням. Нині хлопець працює, катається на своєму мотоциклі, а також намагається навчитися монтувати відео.
Мистецтво в умовах війни
«Мені здається, що тільки завдяки мистецтву люди за кордоном, наші європейські друзі, американські друзі можуть поширити те, що відбувається у нас в країні, змусити звернути на це увагу», – каже Дмитро.
Пані Надія також вважає, що мистецтво відіграє важливу роль під час війни. На її думку саме вірші та пісні мотивують наших воїнів захищати Україну.
Проєкт «Коли говорять гармати: обличчя культури Полтавщини» реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
#ЗапідтримкиУКФ