Протягом березня-квітня 2020 року населення Полтави зменшилось на 227 дорослих осіб. А ось у подібному до Полтави Луцьку, навпаки, зросло на 59 осіб. Ці демографічні зміни дуже показові у розрізі того, як по-різному живуть схожі міста в одній системі. Глибинні причини таких відмінностей аналізуємо в розмові з Олександром Солонтаєм.
Громадський діяч, експерт з політики та місцевого самоврядування Олександр Солонтай говорить, що сьогодні багатьом українським містам непросто, бо всі ми живемо в одній країні, а отже, в одній системі. Та, на його думку, Полтаві чомусь найскладніше. Незадовго до карантину ЗМІСТ поговорив з Олександром Солонтаєм про актуальні проблеми та стратегію міста і (без)діяльність полтавської влади.
Темні часи
Ще на початку розмови Олександр Солонтай констатує: Полтава сьогодні скоріше занепадає, аніж розвивається. Він говорить, що не можна так просто виокремити завдання, які місту потрібно виконати, аби нарешті владнати проблеми з демографічною та економічною кризою. Єдине, що сьогодні можна констатувати: дорослі люди виїжджають з Полтави.
Найбільш показовою статистикою сьогодні, на думку Солонтая, є дані реєстру виборців. По суті, це поіменний список людей, де найоперативніше відображається зміна кількості дорослого населення: хто приїхав до міста, хто виїхав або помер.
«Якби я знав, що Полтаві треба, аби розвиватися, я б став міським головою. Але я точно знаю, що Полтава занепадає. І реєстр виборців – це простий індикатор, яким займаються реальні люди, що відповідають за нього. Якщо запитати сьогодні більшість депутатів міської ради, чи знають вони про зміни в цьому реєстрі, наприклад, скільки людей приїжджає і їде з Полтави, то я переконаний, що не знають, бо цим не цікавляться».
Якщо порівняти показники у реєстрі виборців за 31 березня і 30 квітня, побачимо, що в Полтаві поменшало на 225 дорослих людей – усього мешкає 228 608 виборців. Отже, статистика негативна. Сказати, що причиною цього є всеукраїнська демографічна криза і так відбувається по всій країні, не можна, бо коли порівняти показники Полтави, приміром, з Луцьком, то видно суттєву різницю. Там за березень-квітень відбувся приріст на 59 людей, а всього налічується 159 920 виборців.
Зменшення дорослого населення – сигнал, що в місті щось йде не так. На думку Олександра Солонтая, сьогодні в Полтаві реальна демографічна криза:
«Теза, що вся Україна вмирає, а тільки Київ зростає, – це стереотип. Нам говорять: у тому, що Полтава вимирає, міська рада не винна. Вони просто оприлюднюють цифри по Полтаві й кажуть, що це національна демографічна криза. Але це ж неправда, що Полтава не винна. Погляньмо на маленьке містечко Тростянець – там є робота і люди туди їдуть. Є Хмельницький: там така сама чисельність населення, але в Полтаві – мінус, а там – плюс. Коштом Полтави в тому числі».
Відсутність стратегії – крок назад
Якби сьогодні на вулиці полтавців запитали про стратегію Полтави, то навряд би хтось згадав ключові завдання з «Стратегії економічного розвитку міста Полтави на період до 2027 року». Її підписали ще 2017 року, але про результати впровадження говорять небагато.
Олександр Солонтай каже, що відсутність спільного бачення майбутнього в громади міста теж є недопрацюванням міської влади, бо стратегія має бути завжди в роботі, про неї мають постійно пам’ятати та керуватися нею. У Полтаві ж вона, по суті, просто існує:
«Я спілкувався з полтавськими підприємцями, то вони відверто говорять, що з них у мерії "стрижуть" гроші. Треба навести з цим лад. Міська влада має забезпечити умови для створення робочих місць, а громада має дбати про тих, хто приносить яйця. Але це не стратегія. Стратегія – це про те, як місто має розвиватися в найближчі роки. У стратегії Полтава має дати відповідь на питання: чому вона потрібна? Чому Полтава має бути?»
Стратегія Полтави має бути відомою й актуальною серед полтавців. Звісно, не кожен перехожий може знати, що влада очікує від втілення стратегії щонайменше «диверсифікованої економіки з сучасним промисловим виробництвом». Та якби стратегію постійно обговорювали у громаді, якби вона постійно «була на слуху», то жителі міста могли б сказати, що до 2027 року у місті реально працюватимуть над:
- розвитком бізнесу (підтримка бізнес-кластерів, стимулювання експорту, розвиток туризму);
- створенням сприятливого бізнес-середовища (підвищення рівня правопорядку, поліпшення якості адмінпослуг, розбудова інфраструктури для бізнесу тощо);
- залучення інвестицій (брендинг міста, впровадження інвестиційної політики тощо).
Олександр Солонтай запитує: а що б відповіли жителі міста, якби їх запитали: в чому Полтава має бути кращою? Яка мета Полтави? Як Полтава перетворюватиметься, на найкраще місто у Східній Європі? Ймовірно, єдиної відповіді жителів міста отримати не вдасться, бо мало хто знає про економічну стратегію.
Приміром, у стратегії згадують про розвиток туризму. Це дійсно може бути вигідним напрямком, але питання в тому, як швидко Полтава зможе отримати інвестиції та прибутки від туристичної галузі. Олександр Солонтай говорить, що за туристичним потенціалом Полтава сьогодні програє навіть маленьким містечкам. Якщо ж місто хоче розвиватися у плані турззму, як це прописано в стратегії, то чи можна згадати фестивалі та акції, які цікаві туристам і які приїдуть до Полтави в турсезон:
«Коли я їхав сюди в “Інтерсіті”, бачив багато порожніх місць. Не був потяг переповнений. Не всі їдуть в Полтаву, бо тут відкрився туристичний сезон. Якщо є така стратегія, що Полтава має стати успішною в туризмі, то я не бачу зусиль для цього. Я припускаю, що стратегія, можливо, правильна. Цікаво почути, який з цього зиск місцевим жителям, скільки місцевих працюватимуть у туризмі згідно зі стратегією».
Також окремий розділ економічної стратегії Полтави присвячений інвестиціям, а в межах цього – і розбудові сприятливого бізнес-середовища. На практиці ж, як розповіли Олександру Солонтаю підприємці, вони не відчувають підтримки місцевої влади. Навіть навпаки: за їхніми враженнями, на них дивляться як на «куркулів», у яких необхідно забрати якомога більше, наприклад, за адмінпослуги.
Солонтай говорить, що коли місто має стратегію – це добре, але вона має бути практичною. За його враженнями, сьогодні Полтаву найбільше «годують» нафтовики-газовики, університети й аграрії. А ось як годуватиме туризм, передбачити складно. Хоча б через це не можна забувати про галузі, які є в місті нині і які варто розвивати.
Проблеми Полтави: коли за деревами не видно лісу
За враженнями Олександра Солонтая, управління містом сьогодні більш демократичне, аніж раніше. Проте, говорить він, полтавські підприємці не можуть згадати, коли вони зустрічалися з владою й обговорювали проблеми та перспективи на зустрічі, де влада не встановлює свої правила для бізнесу, а хоче почути про реальний стан справ:
«Такої розмови на рівні управлінців міста не було за їхню пам’ять у минулі кілька років точно. Підприємці кажуть, що в минулому місто мало тоталітарно-авторитарне управління, яке вичавлювало з міста всі соки, а корупційні потоки взагалі були ще більшими. Я не можу сказати, це правда чи ні, бо я не місцевий. Якби я сказав, що це правда, то я цим би образив Полтаву. А якби я сказав, що це неправда, то я б захищав мерію. Я дивлюся на об’єктивні критерії: люди їдуть з Полтави, а темпи житлового будівництва падають. І мені все стає зрозуміло».
Сьогоднішня Полтава – точно не така, як 20 років тому. Раніше місто було ледь не чемпіоном з житлового будівництва і сюди цілеспрямовано їхали жити. Тепер же Полтава стала транзитним містом – сюди їдуть люди з області, трохи мешкають тут і їдуть далі в Київ, Львів, Харків тощо. При цьому лише невеличка частина з них затримується у місті.
На думку Солонтая, у 90-х роках сформувалася ціла хвиля людей, які приїхали жити до Полтави завдяки переходу на ринкові відносини, але ця хвиля вже вичерпала себе. Новий же потік так і не згенерували, тому населення меншає. І найголовніше, що в міськраді не замислюються над цим:
«Я вважаю, що без приділення уваги генерації нової хвилі на місцевих виборах розмова знову скотиться до популізму. Це розмова не про майбутнє, а про те, як політики будуть задобрювати людей. Полтавську мерію перетворили на величезний ЖЕО-ЦНАП. Якщо проаналізувати сторінки сьогоднішніх очільників Полтави, то видно, якими дрібними питаннями вони займаються. Мерія має дивитися на все стратегічно і показувати завтрашній день Полтави, уникаючи вирішення всіляких побутових і дрібних питань. Влада Полтави займається такими дрібними речами, а мала б – стратегією».
Причиною того, що населення скорочується, є бідність і відсутність високооплачуваної роботи. Коли люди потерпають від нестачі грошей на повноцінне життя, вони не стають активними учасниками громадських ініціатив і процесів у місті. У місті надто мало робочих місць, де платили б гідну зарплату. Олександр Солонтай каже, що людям не хочеться заробляти 4–7 тисяч гривень і бути постійно перейнятими своїм виживанням, бо сучасна людина хоче гідно жити:
«Знайти хорошу роботу в Полтаві, виявляється, проблематично. Розумієте, люди хочуть заробляти не лише на родину і на їжу, але й брати в кредит житло та авто, їздити на відпочинок, а не думати, як їм вижити на 4 тисячі в місяць Тому вони їдуть до інших міст. Однак полтавська влада не займається цією глобальної проблемою, а розпорошується на дрібні. Усі вже знають, що є безробіття, це прописна істина, але ніхто з ним нічого не робить».
Олександр Солонтай веде до того, що люди в Полтаві мають працювати по 14 годин, аби мати можливість забезпечувати свою родину, але ця проблема замовчується. Як наслідок, полтавці присвячують багато часу роботі й у них не лишається часу для ініціатив та участі в громадських об’єднаннях. Отак з’являється коло, в якому «бідні люди продукують неякісну владу, а влада продукує бідність». І розірвати його можуть тільки лідери громадської думки.
Ще однією проблемою є недосконала робота правоохоронних органів. Солонтай каже, що якби правоохоронці були на «світлому боці», то борцям за правду було б легше викривати «злодюжок», які претендують на посади очільників міста. Аби уникнути приходу до влади людей, які насправді не хочуть працювати над розвитком міста і бачать тільки свою вигоду, треба відверто розповідати про злочини та погані справи цих людей.
Олександр Солонтай каже, що в Україні серед людей у владі є дискусії двох рівнів. Перша – «я не проти цього "бєзпрєдєлу", але проти "бєзпрєдєлу" без мене», а друга – «я проти цього системного "бєзпрєдєлу"». За його особистим враженням, дискусії в Полтавській міській раді вже давно ведуться на першому рівні. І це точно варто виправляти.
Не варто жалітися, що нема мера
Звільнення Олександра Мамая з посади міського голови стало виправданням усіх проблем Полтави: мовляв, у нас немає мера. Навіть коли президент Зеленський приїздив до міста, містяни просили призначити позачергові вибори, аби обрати нового міського голову. Олександр Солонтай каже, що юридично мер у Полтави є завжди. Важливо те, як його обрали: виборці шляхом прямого голосування чи депутати, яких так само обрали полтавці. Тому питання наявності міського голови є суто політичним і виправдовувати цим недоліки не можна:
«У Луцьку немає міського голови довше, ніж у Полтаві, однак місто квітне й розвивається, хоч, може, не так ефективно, як могло б за іншого керівника. Поняття "мерства" дуже абстрактне. Немає жодної громади, де немає мера, але питання, хто його обирав. Не треба шукати порятунку там, де його точно немає. Бо на виборах в. о. міського голови теж може бути обраний людьми й навпаки».
Важливі питання – навіщо громаді міський голова, про що саме говорять люди, коли жаліються, що немає мера? Солонтай говорить, що, можливо, люди просто хочуть передати відповідальність за свій будинок людині, за яку проголосують. А може, люди вже привели до ладу свій будинок, свій двір, створили об’єднання і допомагають одне одному, але тепер хочуть змінити місто. Тому вони бачать при владі людину, яка дійсно зможе змінити Полтаву:
«Усе залежить від контексту. Якщо люди не створили ОСББ, у них розруха в будинку і вони запитують, коли буде мер – "міцний господарник", який і лампочку за них вкрутить, і в під’їзді прибере, то це питання з минулого, яке ніколи не приведе в майбутнє. А коли люди в себе лад навели й хочуть, щоб так само було в місті, то вони рухають місто до змін. Тому їм і потрібно, щоб міський голова вів до Європи».
Звісно, добре, коли місто очолює людина, яка розуміє різницю між бюджетом проїдання і бюджетом розвитку. Одна справа, коли гроші вкладають в інвестиційні проєкти, а інша – коли «замуровують» у розважальні об’єкти, які не приведуть в місто туристів, а просто існуватимуть. Без сумніву, в усьому потрібен баланс, бо жити тільки думками про інвестиції не можна. Але вирішують це люди, яким надає повноваження саме громада, тому знімати відповідальність з містян за все, що коїться в місті, не можна.
Висновки на перспективу
Невдовзі місцеві вибори. Полтава уже теж до них готується й очікує на певні зміни після них. За словами Олександра Солонтая, було би добре, щоб до влади прийшли чесні та адекватні люди, які «прийдуть не красти». Але щоб таких людей обирати, потрібно, аби їхні імена були в бюлетені.
Люди при владі дійсно задають темп життя міста, але громада має не забувати про свій вплив на них. Сьогодні полтавська політика у стані бродіння, бо багато людей думають над тим, чи присвятити частину свого життя улюбленому місту, чи все ж пожити для себе. Багато хто вже точно знає, що братиме участь у виборах, бо інакше просто не може. Але результат цьогорічних виборів однозначно впливатиме на подальшу долю Полтави.
Обкладинка Романа Желізняка
Фото Аліни Сакало