Два білих пікапи з чорними хрестиками проїжджають трасою і привертають увагу інших водіїв: позаду них прикріплені кулемети. Військовослужбовці у салоні автівки – бійці мобільних вогневих груп. Їхні трофеї – російські «Шахеди», якими ледь не щодня атакують Полтавщину. Мобільна вогнева група їде на завдання.
Вогневі групи працюють цілодобово. Від початку й до завершення тривог, навіть коли мова йде про 10-15 годин поспіль, вони проводять у полі, перехоплюючи російські дрони. Звук повітряної тривоги вони сприймають як сигнал виїзду на позиції.
ЗМІСТу вдалося побувати на одному з виїздів бійців мобільної вогневої групи 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд». У репортажі читайте про їхню щоденну рутину і техніку знищення «Шахедів».
Український тепловізор – це Rolls-Royce серед оптики. Як осучаснюють спорядження
Протягом останніх тижнів російські війська майже щоночі атакують Україну ворожими дронами та ракетами. Це не оминає й Полтавщину і завдає клопоту бійцям. Ще у 2022 році мобільні вогневі групи були кардинально новим підходом у протиповітряному захисті України.
Їх створювали через зростання кількості «Шахедів», якими армія Росії атакувала Україну. З роками війни, мобільних вогневих груп стало більше у відповідь на масовані атаки дронами. Сьогодні, у більшості випадків, українським військовим вдається їх знищити, проте тактика мобільних вогневих груп – унікальна і раніше світ подібного не бачив.
До команди, що знищує дрони, увійшли колись цивільні люди. Один з військовослужбовців вогневої групи Євген раніше працював на великому металургійному підприємстві. З війною долучився до Національної гвардії, бо не зміг всидіти вдома. Під час розмови він показує турецький аналог американського кулемета, який тепер захищає небо над Полтавою та усією областю. Працювати з новою технікою бійцям не важко:
«Тут усе для людей зробили. Це кулемет нового зразка і в ньому усе продумано. Що працювати, що обслуговувати – одне задоволення. У нас до цього були “Максими” 1937 року, то різниця просто величезна».
Окрім цього військовослужбовець мав досвід роботи з іноземними виробниками тепловізорів, проте досвід Євгена показав, що «український тепловізор – це Rolls-Royce серед оптики».
«Шахеди» – це хрестики
На білих машинах бійців бачимо близько десяти хрестиків. Євген пояснює, що ці мітки – свідки їхніх трофеїв:
«Так ми позначаємо ворожі цілі, що падали поруч з нами. Це знайдені уламки, але ті, що полетіли далі за 20-30 кілометрів, то вже “подарунки” суміжним підрозділам. Ми їх не рахуємо. Хрестики – це “Шахеди», що впали зовсім поруч з нами».
Мобільні вогневі групи зазвичай збивають «Шахеди» або розвідувальні дрони ледь не щодня. Приміром, 15-16 лютого 17-а бригада збила два ворожих дрони. Військовослужбовець Юрій з позивним «МОЗ» каже, що «Шахеди» збивати легше, аніж ракети: у середньому дрон летить зі швидкістю 150-200 км на годину.
Досвід Юрія дозволяє йому міркувати над складністю знищення ворожих цілей. Раніше Юрій служив у спецпідрозділах Збройних Силах України ще за часів АТО. У 2019 році звільнився зі служби, а в 2022 році довелося повернутися назад. Спочатку боєць потрапив у піхоту, а приблизно пів року тому доєднався до мобільних вогневих груп.
«Думав пожити цивільним життям, але вийшло не довго», – ділиться «МОЗ».
Кожен дрон має ціль
Робота у складі мобільної вогневої групи означає розуміння, що ворог не влучить у житлові будинки та інфраструктуру. Для бійців – це можливість врятувати життя українців, хоч у цьому часто заважає туман і постійні зміни тактики в армії РФ, каже військовослужбовець Ельшан з позивним «Ель»:
«Кожного разу вони (армія РФ, – прим. авт) запускають дрони по різних маршрутах. Зазвичай вони змінюють висоту й швидкість. Бувало, що дрони парами пускають».
«Ель» памʼятає, що перші дрони були білими. З часом росіяни почали запускати чорні безпілотники, тож українським бійцям довелося змінювати тактику їхньої ідентифікації.
Хоч «Ель» працює у складі мобільних вогневих груп близько року, вже не уявляє життя без нічних виїздів «на полювання». Його робота з підготовкою, навчанням, інструктажами – усе для бійця і без них він життя не уявляє. Коли ж бійцеві вдається збити «Шахед», він відчуває ейфорію.
Поруч з Ельшаном стоїть його побратим Олександр. Він почав службу в українській армії також на початку повномасштабного вторгнення разом зі своїми знайомими та друзями. На його думку, робота та ефективність мобільних вогневих груп з того часу прогресує:
«Усе через навчання, через практику. Практика дає по собі знати. Поки руками не спробуєш, скажімо так, результату не буде, але ми все вивчаємо. Усе як в житті. У нас з’являються нові види техніки, які допомагають виявити нові безпілотники. Так і боремося».
А ось військовослужбовець Євген отримує задоволення від роботи, за яку йому не соромно:
«Це розуміння після збиття, що він (шахед) не долетів, куди його відправляли. Що він нікого не вбив, не скалічив, нічого не зруйнував. Зрозуміло, якщо він летить, то не просто так і росіяни хочуть, щоб він кудись долетів. Коли збиваю дрон, думаю про одне: аби він нічого не зруйнував. Коли це вдається – це моральне задоволення».
Бійці вважають, що сьогодні українці мають дбати про свою безпеку і бути відповідальними під час тривог:
«Цивільним українцям хочемо порадити не ігнорувати тривоги. Ходіть в укриття. Ваша задача – максимально зберегти своє життя і життя своїм близьким. А ми зробимо все, що від нас залежить», – кажуть бійці 17-ї Полтавської бригади НГУ.
