23 травня, 11:05
23 травня, 11:05

В Україні існує 14 тис. комунальних підприємств, більшість з яких збиткові та часто стають предметом антикорупційних розслідувань. За рейтингом прозорості сотні найбільших міст України, що складає Transparently International, комунальні підприємства входять до трійки найнепрозоріших сфер діяльності місцевого самоврядування.

Чому так сталося

Щоб розібратися в причинах, важливо розуміти історичний контекст. Майже 30 років тому Україна стала незалежною державою, отримавши у спадок радянську модель економіки. Фактично, до другої половини 80-х, в СРСР не було приватних компаній, а ті, що почали з'являтись, були обмежені у видах діяльності. В умовах державної власності фактично на всі засоби виробництва питання негативного явища монополій взагалі не виникало, бо держава була єдиним монополістом у всіх сферах життя. 

Підприємства не мали корпоративного управління, натомість керувались чиновниками. Така централізована модель розбудови економіки призвела до створення монополій з неефективним управлінням, які вже сьогодні можна вважати природними. 

Врешті решт, частина з них була приватизована, частина залишилась у державній та комунальній власності. Хоча всі роки незалежності Україна декларує наміри провести реформу корпоративного управління державних та комунальних підприємств, цей процес іде повільно. Реальні та ефективні кроки у цьому напрямку почались у 2016-2017 роках, але вони стосуються саме державних підприємств, більш того, цей процес зустрічає багато противників, що призвело до деякого згортання реформи за останні два роки. 

Місцеве самоврядування взагалі має певну автономію у цих питання. Тому масштабна реформа управління комунальними підприємствами ще навіть не починалася. Попри це, як саме працювати комунальним підприємствам, вирішують місцеві органи  самоврядування.  Тобто ефективність і прозорість кожного комунального підприємства залежить від місцевої політичної кон'юнктури.

Якщо говорити про прибутковість, то саме комунальні підприємства мають найнижчий показник, за ними йдуть державні, а найбільший прибуток у приватних компаній. Це при тому, що приватні компанії набагато глибше інтегровані в конкурентні змагання на ринку.

Розподіл медіанної прибутковості за типом власності та статусом монополії (Джерело voxukraine.org)

Така картина є абсолютно логічною, адже завдання влади - це створення правил, умов та стратегій для розвитку, а не бути власником бізнесу. Фактично завжди приватна ініціатива більш ефективна в питаннях використання ресурсів та прибутку. 

Навіщо потрібні комунальні підприємства 

Комунальні підприємства - це виключення, що виправдано має місце тоді, коли об'єктивно ринок не може ефективно надати послуги. Це і природні монополії і соціально важливі сфери, де планова збитковість є меншим злом чим соціальні наслідки відсутності послуг саме комунального підприємства. Тобто прибуток може і не бути основною метою створення комунальних підприємств, в силу соціального навантаження на такі підприємства. 

Тим не менш, важливо, при утриманні  КП та створенні нових, виходити з логіки саме виключення а не правила. Всі інші комунальні підприємства, послуги яких може задовольнити ринок, не викликаючи соціальних напружень,  не мають сенсу існування. Окрім низької ефективності, наявність таких підприємств там, де органічно розвивається ринок, часто призводить до викривлення того самого ринку, коли КП має преференції з боку влади, яка одночасно і встановлює правила гри і є власником учасника ринку.

На жаль, вищесказане нерідко ігнорується, що призводить до створення неефективних КП містами, які стають джерелом корупції, викривлення ринку, та як наслідок, призводять до економічних втрат і відсутності розвитку.

Тобто, комунальні підприємства можна розділити на два типи:
1. Ті, що компенсують відсутність ринку у конкретній сфері 

2. Ті, що існують в умовах ринку 

В першому випадку залучення приватних компаній є неможливим, їм просто не цікаво працювати в таких сферах, в іншому - приватні компанії відчувають певну нерівність умов, тому також неохоче йдуть на конкуренцію з такими підприємствами. 

Важливим питанням є не тільки рентабельність комунальних підприємств, але й рівень розрахунків з ними. З одного боку, це саме той випадок, коли ринку важко надати послуги, по яким є хронічна і чимала заборгованість.

Комунальне підприємство, коштом платників податків, може легше пережити касовий розрив. Як мінімум, так звані захищені статті розходів, будуть покриті.  З іншого боку, це ті гроші, які  забрані в інших сферах життєдіяльності територіальної громади. Таким чином, комунальне підприємство хоч і може нести більше соціальне навантаження, але все одно це ми розраховуємось не тільки нашими податками, але і низькою якістю послуг, поганим станом мереж і так далі. 

Замість висновку

Україна потребує подальшого відходу від рудиментів радянської системи. Комунальні і державні підприємства мають  бути необхідним виключенням, всі інші - приватизовані або ліквідовані. Дії влади будь-якого рівня мають сконцентруватися на створенні умов для економічного розвитку та реформі корпоративного управління тих підприємств, які об’єктивно мають залишитись.