39-річна Анна Слюсаренко чотири роки возить пасажирів різними маршрутами міста. На роботу, додому, в лікарню, на ринок – жінка майже кожного дня везе полтавців до потрібних місць. Водійка їздить міськими маршрутами Південний вокзал – ГРЛ, Критий ринок – «ГРЛ» й іноді виїжджає за місто, зокрема в Диканьку. Щодня водії отримують новий маршрут і вона – не виняток.
ЗМІСТу вдалося поспілкувався з водійкою полтавських маршруток. Анна Слюсаренко розповіла про те, як водіння стало улюбленою справою та з якими труднощами зіштовхуються водії маршруток.
Від кондукторки до водійки
До того, як сісти за кермо автобуса, полтавка працювала кондукторкою, а потім був декрет – у родині діти-погодки. Права на легкову машину вона отримала у 2018 році, а категорію «D» для автобусів – через три роки:
«Якби мене чоловік не навчив на машині їздити, я б і не їздила. Я дивилася, що він робить, як на педалі натискає. Пішла навчатися в автошколу. Два рази з інструктором покаталися і він каже: “Так ти ж вмієш їздити”. Кажу: “Я знаю, що я вмію їздити”. Уже за два тижні я здала на права», – розповідає жінка.
Чоловік Анни не просто навчив її керувати автомобілем, а й залучив до ремонту техніки: вона допомагала розбирати двигун, міняти коробку передач, ресори. Спочатку жінка каталася на сільській «Газелі» згодом, чоловік таки переконав: «Що ти будеш мучатися? Йди на права і на автобус».
На іспит з категорії «D» пані Анна здала з першого разу, хоча довелося вчитися їздити на машині сервісного центру. Коли її прізвище викликали на екзамен, чоловіки здивовано дивилися: жінка за кермом автобуса.
Перший досвід полтавкою на маршрутах Полтави пов’язаний з перевізницею Галиною Залізняк. Саме з неї почалася її робота на «Газелі». Інші боялися випускати жінку на великий габарит.
Перевізниця два дні сиділа поруч як кондукторка, спостерігала за кожним рухом. Якщо водій приходив влаштовуватися до неї, вона так само тиждень працювала з ним у салоні як кондукторка – з ранку до вечора. Якщо щось не подобалося, кандидат уже не виходив на роботу. Анну вона на другий день допустила до маршруту самостійно.
Проблеми водіїв
Полтавка працює чотири дні підряд, міняючись зі своїм чоловіком на власному автобусі. Але вихідними це назвати складно: постійно телефонують із проханням підмінити когось на маршруті:
«Я в понеділок увечері поїхала, а у вівторок увечері повернулася. Діти мене побачили й знову поїхала на роботу. У мене дві доньки вміють їздити на машині, але прав не мають. Кажу їм, що навчу їздити на “Газелі” і поміняють маму в майбутньому», – віджартовується жінка.
Зараз у місті їздять лише кілька водійок маршруток. Анна знає ще трьох: Тетяну на маршруті «Розсошенці – ГРЛ», Євгенію, яка підміняє водіїв, і ще одну водійку на автобусі «Богдан», що курсує на Критий ринок.
Найскладніше в роботі – спілкування з пасажирами, зізнається полтавка. Конфлікти трапляються постійно. Найчастіше люди обурюються, що маршрутка запізнюється:
«Люди не думають про годину пік, чи машину, яка може не завестися з самого ранку. Я, наприклад, працюю на ГРЛ, але мені дзвонять і просять замінити машину, бо там щось зламалося. Мені треба з одного району прилетіти в інший. Я не можу за 15 чи за 20 хвилин долетіти», – пояснює водійка.
Міські маршрути – це постійна напруга: світлофори, затори, зупинки. У слизьку погоду потрібно постійно тримати руль, стежити за дорогою, бо маршрутка може легко з’їхати з дороги. Взимку їздити особливо важко. Найбільше Анна любить їздити на Диканьку:
«Виїхав по трасі – і все. Їдеш зі своєю швидкістю, не треба зупинятись через кожні 100 м».
Пільгові дні та пʼяні пасажири: проблеми, з якими зіштовхуються водії
Окрема тема – пільгові дні. На Петрівці це вівторок, на Семенівці – четвер. Пенсіонери їдуть безкоштовно, якщо мають необхідний документ до пенсійного посвідчення.
«Одна жінка показує мені пенсійне посвідчення без документа. Кажу, що два роки вже є ці документи. Усім повидавали, кому тільки можна, щоб їздили безкоштовно», – розповідає Анна про один з конфліктів.
Одного разу пʼяного пасажира полтавка в маршрутку не пустила:
«Кажу, виходь. Мені треба їхати. Ні, він сідає. Я заглушила машину. Стала на ручник. Кажу: “Я далі не їду”».
Пасажири самі вивели чоловіка з салону.
Техніка вимагає вкладень
Щопонеділка пані Анна намагається ставити машину на техогляд: з’їжджає на яму, а механіки переглядають маршрутку:
«Бо це щось зламається. Що її там робити? Я точно гайки не крутитиму», – усміхається водійка.
Якщо це машина перевізника, всі витрати – на нього. Але коли їздиш на своїй, то ремонт, мийка, заміна на зимову гуму – це проблема водія. Власна машина – це додаткові витрати. Нещодавно пані Анна з чоловіком замовили шість коліс:
«Я не розумію, куди їх накатати, щоб купити ту саму резину. Їду, педаль зчеплення впала, заїхала на СТО. Міняємо заново, знову поїхала, тиждень – знову поламалася. За півтора місяця нам довелося тричі міняти головний циліндр зчеплення – по 750 грн кожен».
Роботодавиця перевізниці – вимоглива до чистоти:
«У нас така хазяйка, вона як Ольга Фреймут. Якщо заходить у машину і бачить пил, одразу вимагає витерти. Маршрутку треба мити постійно – особливо після дощу, щоб бруд не засихав».
Водійка розповідає, що завжди стежить за чистотою автобуса. Просто обполоснути автобус водою, щоб не засихав бруд. Але навіть у такому режимі вона все одно проходиться щіткою по дверях і по низу кузова, щоб машина виглядала доглянутою.
«50 грн кинула, обдула машину водою і поїхала. Це швидко, хвилинна справа, але машина чиста», – пояснює вона.
Штрафи за тріщину і табличку
З поліцією теж бувають проблеми. На лобовому склі маршрутки з'явилася тріщина і це вже підстава для штрафу. Штрафують і за старі двірники, і якщо з маршрутною табличкою.
«Якщо я їду з заправки без пасажирів, і в мене стоїть передня табличка – штраф». Коли маршрутка їде без пасажирів, табличку треба знімати. Чоловіка водійки одного разу зупинили саме через це:
«Він каже: “Хлопці, я спішу, давайте права”. Його сфотографували. Каже: “Ловіть мене на базарі”», – розповідає жінка. Але штраф все одно виписали.
Кермо як сенс життя
Попри довгі робочі зміни, щоденну напругу міських маршрутів, непередбачуваність технічних поломок Анна Слюсаренко не планує міняти свою роботу або пересідати на машину з автоматичною коробкою передач.
«Ні, я вчилася на механіці, який автомат? Куди? У мене дві ноги задіяні, вони на педалях».
Для неї водіння стало улюбленою справою і можливо вона колись навчить своїх доньок їздити на «Газелі» і вони зможуть її підмінити.
Фото Аліни Гончарової