Майор служби цивільного захисту Андрій Гречаний приборкує пожежі, ліквідовує наслідки російських обстрілів, а у вільний від служби час долає стокілометрові дистанції. Свої спортивні рекорди надзвичайник присвячує колегам, які не повернулися з викликів.
Понад 15 років Андрій Гречаний рятує людей. Він поєднує одну з найнебезпечніших професій із захопленням, яке вимагає не менше сили волі. Рятувальник пробіг 108 км у Вінниці, 114 км у Хусті, встановив рекорд України з бігу у пожежному спорядженні та виконав норматив кандидата у майстри спорту.
У ДСНС пан Андрій прийшов одразу після школи, це був усвідомлений вибір. Він вступив до профільного навчального закладу, отримав звання лейтенанта і відтоді у цій професії вже понад 15 років.
Ми поспілкувалися з рятувальником про забіги у повному спорядженні, вшанування загиблих надзвичайників та найбільшу мрію. Про те, як поєднувати службу з професійним спортом читайте в інтерв’ю ЗМІСТу.
Про службу та вибір професії
Професія рятувальника – це завжди ризик, але для Андрія Гречаного виклики не обмежуються службою. Свою професійну діяльність він розпочав у Дніпропетровській області, а нині рятує людей на рідній Полтавщині. З другого курсу він виїжджав на ліквідацію займань. Понад 15 років Андрій Гречаний працює в лавах ДСНС, пройшовши шлях від випускника профільного вишу до офіцера. Окрім роботи, пан Андрій займається бігом та став одним із найвідоміших ультрамарафонців регіону. Він встановлює рекорди України та долає дистанції, які здаються неможливими для пересічної людини.
Завдання на службі максимально різноманітні, ділиться він. З початком повномасштабного вторгнення навантаження збільшилося. Велика частина особового складу цілодобово залучена до виїздів, а самих надзвичайних подій стало значно більше.
«Найскладніше у роботі – це ліквідовувати наслідки військової агресії. Дуже багато таких викликів, де дійсно довготривалі години роботи».
Зокрема, рятувальник ліквідовував наслідки ракетного удару по житловому будинку на вул. Баленка у Полтаві, а також працював на місці влучання по Інституту зв’язку. За словами пана Андрія, саме такі виклики є найбільш важкими як фізично, так і морально, адже вони потребують тривалої концентрації та роботи в надскладних умовах.
З шести років у спорті
Спортом Андрій Гречаний займається з дитинства. Під час вступу до Інституту пожежної безпеки в Черкасах, він здебільшого грав у футбол, бо потрапив до університетської команди. Проте вже після випуску він став поєднувати футбол із легкою атлетикою, зокрема почав активно займатися бігом. До цього спортсмен спробував себе у пауерліфтингу і легкій атлетиці, але згодом зрозумів чим насправді хоче займатися. Андрій Гречаний починав з коротких дистанцій і поступово збільшував навантаження. Спочатку спортсмен долав 800 м, потім 5 км, 10 км, напівмарафон, марафон, і врешті дистанції понад 50, а потім і понад 100 км.
Спортсмен розповідає, що будь-яка дистанція, і 800 м, і 100 км, однаково важка. Різниця лише в підготовці.
«На будь-якій дистанції максимально важко, якщо готуватись до результату. Різниця лише в специфіці підготовки. Ультрамарафон – це і про витривалість, і про фізику, і обов’язково про психологію. Ти маєш концентруватися всі 12 годин, відчувати свій організм, щоб стратегія харчування та гідратації (ред. насичення водою) працювала в комплексі».
Оскільки марафон тривав усю ніч і ранок, а саме з десятої вечора до десятої ранку, організм відчував значне накопичення втоми від нестачі відпочинку. Першочерговими для відновлення після забігу для пана Андрія були душ і сон.
«Я біг всю ніч, весь ранок, плюс до цього і накопичення втоми. Десь близько доби мені було достатньо для того, щоб фізично відійти від цього, якщо не брати до уваги, моменти по здоров’ю. Тобто це старі травми, які дещо заважали відновленню».
Підготовка до таких виснажливих дистанцій вимагає професійного нагляду, тому Андрій тренується під керівництвом наставника, з яким працює дистанційно. Окрім власної спортивної кар’єри та служби в ДСНС, він встигає реалізовувати себе і як тренер. Пан Андрій проводить заняття для дорослих, передаючи їм свій досвід витривалості та стратегічного бігу.
Як рятувальник готується до змагань
Тренувальний день спортсмена поєднує кілька годин бігу, силові вправи та плавання. Початок тренувань може бути близько п’ятої ранку, якщо є денна зміна. Якщо нічна, то після закінчення роботи. Під час підготовки до рекорду України тренуватися доводилося і після десятої вечора, і о четвертій ранку, бо більше часу просто не було. Обстріли, виїзди, дефіцит сну, але дата змагань була зафіксована, підготовча програма розписана і він виконував її.
«Підготовка – річ холоднокровна. Вона не чекає. Я мав все поєднувати і встигати давати організму необхідні тренування. Насправді це було дуже важко. Коли я готувався до рекорду України, то в нас було багато обстрілів і бували такі дні, що я тренувався і після 10-ї вечора і о 4-й ранку, тому що в мене не було іншого часу».
В екіпіруванні надзвичайник працює роками на виїздах, але долати спортивну дистанцію в ньому – зовсім інша справа. Це спорядження майже «не дихає», що створює ризик перегріву. Проте для Андрія Гречаного це звичний одяг, у якому він працює довгі роки на оперативній роботі.
«На викликах я у спорядженні довгі години праці. Тому до нього звикаєш, але особливості в цій формі долати саме спортивні дистанції є. Бо так, це досить важко фізично, до цього готував і ноги свої, тіло підготував саме під забіг».
Навіть у періоди без інтенсивної підготовки Андрій Гречаний не припиняє занять. За його словами, для підтримки стабільної фізичної форми він тренується щодня, а такі легкі підтримувальні тренування тривають у спортсмена до півтори години.
«Горе від втрати не перекриє жодна медаль»
Є забіги, які Андрій Гречаний присвячує загиблим колегам. Спортсмен біжить з портретами рятувальників, аби вшанувати їх. Серед них є товариш з Дніпропетровської області, теж спортсмен, з яким Андрій Гречаний разом брав участь у змаганнях. Він загинув під час повторного обстрілу, виїхав на місце надзвичайної події і не повернувся.
«Люди мають пам’ятати про фахівців професії, які постійно ризикують і 24/7 допомагають людям інколи ціною власного життя. Звісно, жодні нагороди, жодні меморіальні дошки не повернуть людину. Дуже добре, коли вшановують колег, але на превеликий жаль, горе втрат воно не перекриє. Ти втрачаєш не просто колегу, ти втрачаєш людину, з якою працював пліч-о-пліч».
У квітні 2024 року у Києві відбувся масштабний благодійний забіг. Тоді понад тисяча бігунів з усієї України взяли участь у півмарафоні. Рятувальник присвятив свій забіг колегам, які загинули у Харкові. На Київському півмарафоні, рятувальник пробіг три кола по 7 км кожне. Під час забігу Андрій Гречаний тримав у руках фотографію із зображенням загиблих харківських рятувальників: Владислава Логінова, Сергія Байдалінова та Володимира Матюшенка. Пан Андрій подолав 21 км у повному спорядженні.
Рекорд України Андрій Гречаний поставив у вересні 2024 року у Черкасах і присвятив його загиблому другові із Дніпропетровщини Миколі Нечипоренку. Рятувальник пробіг 21 км у повному пожежному спорядженні вагою понад 20 кг.
У серпні 2025 року здолав 10 км у повному бойовому спорядженні в пам’ять про рятувальників, яких вбила Росія 6 червня. Київські надзвичайники Павло Єзгор, Данило Скадін та Андрій Ременний, яким Андрій Гречаний присвятив свій забіг, загинули під час повторного удару по столиці.
Де межа витривалості?
108 км у Вінниці та 114 км у Хусті. Норматив кандидата у майстри спорту з ультрамарафону. Андрій Гречаний пояснив, що специфіка ультрамарафону передбачає поділ локації на кілька секторів: змагальну зону та місця для відпочинку, харчування й гігієни. Решту простору займає сама дистанція. За словами рятувальника, протягом усіх 12 годин атлет самостійно розпоряджається своїм часом. Він сам вирішує, коли зробити перерву на перекус чи відпочинок, орієнтуючись на власний план, бажаний темп та кінцевий результат, якого прагне досягти.
«Є межа, яку визначаємо не ми, а визначає здоров’я і організм. От коли він скаже, що вже досить значить, ми дійшли до того людського бар’єру, який нам сам підкаже».
Андрій Гречаний розповідає, що підходи до відпочинку в нього бувають різними. Найкращим способом відновити сили він вважає поїздки на природу та можливість побути в тиші. Така година спокою допомагає йому повністю сконцентруватися на власному відновленні та внутрішньому стані.
Конкретних спортивних цілей на найближчий час рятувальник не називає. Каже, що зараз йде відновлення після останнього забігу, в тому числі через старі травми, накопичені за роки важких тренувань і служби. Але є одна мрія, яку він формулює без вагань – щоб закінчилась війна. Для нього спорт – це завжди особиста справа.
«В мене не стояло на меті комусь щось доводити. Основна перемога – це перемога над собою, перевершити себе, а не когось».
Нещодавно, рятувальник подолав 42 км на благодійному марафоні. Він пробіг дистанцію та допоміг зібрати кошти на протезування ветеранів.
Про наступний забіг Андрій Гречаний оголосить, коли буде готовий. А поки повертається до тренувань, до змін, до виїздів і до тієї внутрішньої роботи, яку жодним датчиком не виміряти.
Фото Аліни Гончарової та з особистого архіву Андрія Гречаного