Тотальна зрада і нічого не змінюється в медицині? Чи дійсно все так, як драматизують користувачі Facebook-мережі?Що вдалося, а що – ні, медичній реформі, та як це вплине на Ваше життя – читайте далі.

Під час флешмобу #10yearschallenge, що недавно прокотився сторінками Фейсбуку, очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун також опублікувала факти в стилі «тоді і зараз». Щоправда, часовий період обрала значно менший. Такий, щоб вистачило показати: з моменту запуску медичної реформи у вітчизняній системі охорони здоров’я таки дещо змінилося.

У 2015 році лише 16% українців вірили в успіх медичної реформи. У 2018 декларації з сімейними лікарями підписали вже 23 мільйони наших співвітчизників, і 76% з них цілком задоволені вибором лікаря та послугами, які надаються.

Це – дані з тієї самої підбірки, що її оприлюднила пані Супрун. Там іще багато цікавого: наприклад, 100% закриття потреби по безкоштовним стентам при екстреному стентуванні пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (24 тис. проти 7 тис. у 2015 році). Або здешевлення у 2-10 разів препаратів для лікування туберкульозу та онкологічних захворювань. Тим не менше, міністерку продовжують звинувачувати в геноциді українців і розвалі медицини. І навіть намагаються «радикально» усунути з посади. Ми вирішили проаналізувати, що зроблено у рамках медичної реформи на Полтавщині і чи є баланс між зрадою та перемогою.

Ідеологи медреформи, зокрема, заступник міністра охорони здоров’я Олександр Ковтонюк, називають її «новою філософією системи охороні здоров’я». Кошти більше не виділяються на стіни, квадратуру коридорів койко-місця. А «йдуть за пацієнтом», тобто, лікувальний заклад чи приватний лікар отримують фіксовану суму за кожного конкретного пацієнта, який підписав декларацію.  Ми за цим показником – взагалі одні з лідерів в Україні. Державна цифра – трохи більша 50%. У МОЗ кажуть, що три четвертих пацієнтів задоволені вибором свого лікаря. Полтавський досвід говорить, що широкий вибір мали не всі. У невеликих селах, де лікар один на кілька населених пунктів, декларацію з ним підписували незалежно від власних уподобань. Надто не перебираєш, якщо до іншого добиратися кілька годин.

Що не так? Не всі полтавці задоволені вибором сімейного лікаря чи педіатра. Хтось відмовляється приходити до хворого додому, інший не дає номер телефону пацієнтам чи, на їхню думку, не направляє на необхідні обстеження. Або у самому медзакладі належним чином не організована робота, наприклад, лікаря, який пішов у відпустку, ніхто толком не заміщає. Здебільшого незадоволені – ті, хто не обирав собі лікаря, а автоматично підписав з дільничним чи будь-яким лікарем найближчого ЦПМСД. Однак активний етап переукладання декларацій наразі не почався. Пацієнти обмежуються тим, що висловлюють незадоволення реформою в соцмережах та приватних розмовах.

Активна підписна кампанія – з рекламою, великою кількістю роз’яснювальних матеріалів у ЗМІ – уже закінчилася. Тож коли підпишуть декларацію ті 29%, до яких поки що не вдалося достукатися, неясно. А це впливає і на лікарські зарплати, і на фінансування лікарень. Дехто вважає, що всіх «нормальних» лікарів вже «розібрали», тому не варто напружуватися, доки зовсім не припече. Однак це не зовсім так. У реформу входять все більше лікарів приватної практики, а отже, вибір усе ще є.

Консультація, профілактика, призначення лікування, рецепти, у тому числі, на препарати за програмою «Доступні ліки», лікарняні та довідки, направлення до «вузьких» спеціалістів – усе це безкоштовні послуги, які надає сімейний лікар своїм пацієнтам. Також має у своєму арсеналі 8 базових лабораторних та інструментальних досліджень (аналіз крові загальний, на цукор, аналіз сечі та ін). Щоб реалізувати останнє, на Полтавщині запрацювали сім пересувних лабораторій та 35 спеціальних автомобілів для збору та доставки біоматеріалів у сучасні лабораторії, отриманих Департаментом охорони здоров'я завдяки співпраці з міжнародними організаціями. Результати аналізів можливо передавати у лікувальні заклади в електронному вигляді. За рік зробили майже півтора мільйони досліджень. 

Уже з другого півріччя 2019 почне діяти програма «Безкоштовна діагностика». У неї ввійдуть понад 50 медичних послуг – аналізів, інструментальних досліджень (рентгени, УЗД та інші), які на 100% оплатить НСЗУ. Звісно, якщо медзаклад підпише з нею договір.

Що не так? Чи всім задоволені пацієнти наразі? До цього ще далеко. Черги на забір крові у поліклініках усе ще виглядають досить гнітюче. Так само, як і на прийом до свого ж лікаря: не всі записуються на чітко визначений час, не всі підписують декларації взагалі, але приходять за потреби, тож навіть сумлінним доводиться чекати. Іноді - з ризиком для власного здоров'я, адже зустріти у черзі пацієнта з інфекційною хворобою простіше простого. Особливо на це нарікають мами з дітьми. Ізолятори ж, де мали б приймати пацієнтів із явними проявами хвороби, є не у всіх медзакладах.

На прийом до свого сімейного лікаря можна потрапити, записавшись по телефону чи звернувшись у реєстратуру або особисто. А от зареєструватися на прийом онлайн можна іще далеко не скрізь. Це вже працює у Гадяцькому районі. Через helsmi можна потрапити на прийом до лікарів ЦПМСД №1 у Полтаві, через pb4.com.ua – записатися до лікарів Полтавського районного ЦПМСД… Однак таких прикладів все ще небагато. Насправді, перехід на електронні інструменти роботи на Полтавщині запланований на 2019.  Протягом року мають з’явитися електронні медична карта, рецепт, направлення, листок непрацездатності.

Навіть удвічі подекуди зросла зарплата сімейних лікарів та педіатрів, які підписали достатню кількість декларації. Власне, метою медичної реформи і було «зробити добре» не лише пацієнтам, а й медикам. Бо низькі зарплати призводили до того, що найфаховіші полишали державні медзаклади на користь приватних, або й зовсім виїздили за кордон. Ситуація, коли лікувати нікому, не менш страшна, ніж коли лікувати нікого.

Розмір зарплати у комунальних ЦПМСД залежить від того, що самі ж медики прописали у колективній угоді. Не всі гроші, які лікар отримує за пацієнта, ідуть особисто йому на заробітну плату. Є іще зарплати медсестер, лаборантів, технічного персоналу, придбання канцтоварів, утримання кабінету, якщо лікар – ФОП. Тим не менше, середня зарплата сімейного лікаря на Полтавщині зросла на 50-75% і сягає 11-15 тис грн.. А це – вже щось.

Що не так? Випадки, коли адміністрація лікарні вирішує такі питання самостійно, а лікарі залишаються з тією ж низькою зарплатою, що і раніше, трапляються. Але колективом їх можна вирішити.

Укладати договори з НСЗУ мають право лише медзаклади, які стали комунальними некомерційними підприємствами. Усі 37 центрів первинної медико-санітарної допомоги уже пройшли цей шлях. Найбільше – у так звану «другу хвилю», Зараз розпочато процес для районних міських лікарень та медичних закладів обласного значення. 64% та 52% відповідно вже стали комунальними некомерційними підприємствами.

Автономізація дає медзакладу значно більше свободи – і відповідальності – у щоденному функціонуванні та під час розподілу коштів. А їх у закладів, що приєдналися до реформи, вже стало на 30-40%  більше. Здавати приміщення в оренду, ремонтувати палати чи купувати стіл з червоного дерева у кабінет головного лікаря – вирішувати самим.

Через півроку після старту реформи первинної ланки до неї почали приєднуватися і приватні клініки. У них є пересторога щодо співпраці з державним бюджетом, однак поки що таких, хто б пожалкував про своє рішення, не знайшлося. Очевидно, рівень фінансування, сума у 370 грн на рік на пацієнта, багатьом здається замалою – направду, не такий і низький.

Що не так? Розпоряджатися коштами треба навчитися. Бо ситуація, коли відремонтована віп-палата з неймовірним кутовим диваном щонайменше на п’ятьох осіб сусідить зі страшним, сумним і задрипаним загальним туалетом, як у неврології 5-тої міської лікарні, не така вже й поодинока.

Програмою «Доступні ліки» у 2018 скористалося 350 000 мешканців області – на 50 000 більше, ніж у перший рік її існування. Понад 40 мільйонів гривень, виділених на її реалізацію, Полтавська область використала у повному обсязі. Більше того, просила й отримала ще майже 5 млн додатково – одна з небагатьох в Україні.

Сам перелік препаратів, що їх українці можуть отримати безкоштовно чи за невелику доплату за рецептом сімейного лікаря, постійно зростає. Зараз у ньому 263 найменування. При тому, 64 з них пацієнти можуть отримувати безкоштовно. Як і раніше, йдеться про серцево-судинні захворювання, діабет 2 типу та бронхіальну астму. З квітня в Україні планують запровадити електронний рецепт. Завдяки цьому отримувати виписаний препарат можна буде не лише в межах області проживання, а й по всій Україні. А кошти аптекам відшкодовуватимуть не через місцеві Департаменти охорони здоров’я, а через НСЗУ.

Що не так? Деякі лікарі, надто кардіологи, нарікають, що у переліку «Доступних ліків» немає препаратів нового покоління. А тому не всім пацієнтам можна підібрати щось із нього. Однак програма працює у рамках виділених бюджетних коштів. До того ж, більшості пацієнтів представлені препарати, особливо, якщо не порушувати правила їх прийому, таки допомагають.

Реформа екстреної медицини глобально  починається в 2019. Але за попередні роки на Полтавщині  вже зроблено те, що в більшості областях лише починають. Багато бригад уже користуються планшетами  на викликах, триває програма з диспечеризації, яка дозволить з центральної диспетчерської Центру ЕМД побачити місцезнаходження будь якої машини "екстренки", направити на виклик найближчу бригаду і взагалі мати повну картину в будь-який момент доби. Також саме диспетчери опрацьовуватимуть і розподілятимуть виклики по місту. Це – перетворення, які поступово відбуваються вже не перший рік.

І мають результат. Так, скорочення на 10,4% кількості викликів пов'язане  з тим, що служба ЕМД почала частіше відмовлятися від непрофільних. Власне, як і передбачено Законом про екстрену медичну допомогу.

Реформа екстреної медицини глобально ще не почалася. Однак деякі кроки зроблені. Так, скорочення на 10,4% кількості викликів пов'язане з тим, що служба ЕМД почала частіше відмовлятися від непрофільних. Власне, як і передбачено Законом про екстрену медичну допомогу. Будь-який лікар невідкладних станів або диспетчер має в арсеналі купу історій про матусь, які викликають бригаду до дитини з контрольованою температурою 38,5 тільки тому, що злякалися, про бабусь, які не вживають прописані ліки від гіпертонії, бо то «хімія», але викликають екстренку двічі на тиждень, і дядьків, які вже три тижні кашляють, але оце хочуть, щоб якийсь лікар послухав. Кожен такий виклик – неефективно витрачені кошти платників податків і втрачений шанс на порятунок чийогось життя.

Телемедицину на Полтавщині поступово перестають сприймати як «лікування по телевізору». Кардіограма пацієнта, яка у режимі реального часу, незважаючи на відстань,  передається бригадою ЕМД на екран комп'ютера, щоб її міг проаналізувати досвідчений кардіолог, вже стала буденним елементом роботи. Зараз у Центрі екстреної медичної допомоги відпрацьовують використання бригадами портативних апаратів УЗД. У тестовому режимі, з консультуванням на відстані, виконали вже 250 досліджень.

Що не так? Портативні кардіографи є у бригад по всій області. А от швидкісний інтернет для передачі даних добрався ще не до всіх населених пунктів...

Медична реформа не відбувається легко та ідеально. Задуми її авторів не завжди бездоганно реалізуються на місцях. Однак у багатьох випадках крики про «зраду» і «геноцид» пояснюються або недостатньою інформованістю, або нерозумінням суті реформи. Люди скаржаться на лікування у стаціонарах, на те, що «нічого не міняється» у травматологіях, терапіях чи пологових, не розуміючи, що кардинальні зміни поки що торкнулися лише первинної ланки. І не усвідомлюють своєї особистої відповідальності за події, що відбуваються. Сили особистого чи  колективного впливу на головного лікаря поліклініки, начальника управління охорони здоров'я, щоб добитися позитивних перетворень. Сили небайдужості. Сили власної включеності у процес. Інакше нічого не буде.

Графіка Юлії Деркач