Нарукавні емблеми військ ЗСУ є важливим елементом військової культури та ідентифікації частин, бригад, корпусів. Кожна емблема має певну колірну гамму, відображає традиції, рід діяльності чи територіальну символіку місця дислокації.
Символи впливають на людей своєю продуманістю та елементами, вони можуть як мотивувати, так і навпаки. Символи відображають сміливість, єдність військового братерства, колективу і водночас посилають меседж противнику мовляв: «Готуйтесь — ми йдемо на вас».
Кожна військова частина має свій унікальний нарукавний знак. У суспільстві звикли їх називати шевронами, проте це різні поняття. Шеврон – це кутове зображення, що є знаком розрізнення сержантського корпусу Збройних сил. Військова частина, яка має окремий статус і має власну печатку повинна мати символ у вигляді нарукавного знаку, яка відображає її бойовий шлях, традицій тощо.
Над створенням нарукавних знаків працює окремий відділ фахівців, які розуміються на геральдиці, емблематиці, вексилології – науках, які лежать в основі символіки військ. Це відділ Розвитку військової символіки та геральдики Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України. Олексій Руденко є головним спеціалістом установи.
У матеріалі розповідаємо про особливості створення нарукавних знаків для ЗСУ та характерні ознаки шевронів формувань з Полтавщини.
Як створюють символіку
Олексій Руденко займається створенням символіки з 1992 року:
«Тоді був я та колеги, які з’являлися на наших горизонтах, але особливо активно ми почали роботу, коли почалася збройна агресія Російської Федерації проти України у 2014 році».
Того ж року створили волонтерську групу, яку назвали «Новим військом». На її чолі тоді були журналіст Віталій Гайдукевич, історик Василь Павлов та кілька художників. Олексій Руденко говорить, що фахівців у цій сфері не так вже й багато, адже вона вимагає знань та зусиль. Щоб створювати військову символіку, треба розумітися на геральдиці, емблематиці, вексилології (наука про прапори – ред.), сфрагістиці (охоплює печаткове мистецтво – ред.).
Наразі існує відділ Розвитку військової символіки та геральдики Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Також є художники-індивідуалісти, які самостійно працюють з військовими частинами. Серед них відомі майстри графічного дизайну Андрій Ярмоленко та Роман Шостя:
«Людей, які працюють у цьому напрямі не так багато і плюс нам допомагають з історичними довідками науковці, які першочергово знаються на військовій історії та справі».
Займатися розробкою символіки можуть різні митці, проте варто враховувати, що це вимагає спеціального підходу до розробки емблем. Олексій Руденко говорить, що досить багато розробок, які використовують українці, є результатом самостійної творчості мас. Часто ці емблеми не мають якості, на яку заслуговувала б конкретна військова частина:
«Це дуже відповідальна справа і не просто самостійна діяльність. Нарукавні емблеми затверджуються, як правило, Головнокомандувачем Збройних Сил України. Натомість підрозділам, які підпорядковуються Міністерству оборони України, емблеми затверджує Міністр оборони. Часто люди не усвідомлюють наскільки це складна справа, тому є різні результати такої самодіяльності, які не завжди задовольняють прискіпливе око фахівців».
Символіка полтавських воїнів
Олексій Руденко працює над військовою символікою кількадесят років, тож доклав руку до багатьох напрацювань. Серед його доробку є однострій Збройних сил України, який носять зараз військовослужбовці, знаки розрізнення, беретні знаки.
Руденко разом з колегами працював над створенням символіки для 10-го армійського корпусу (оперативно-тактичне з'єднання Сухопутних військ Збройних Сил України). У 2023 році воїни цього корпусу брали участь у контрнаступі на Мелітопольському напрямку.
Їхня символіка ґрунтується на історичній символіці Полтави, сухопутних та механізованих військ. Колірна гама – це поєднання захисного темно-оливкового кольору та світло-синіх кольорів, що склалися як піхотні барви ще за часів Української Народної Республіки.
На магістратських печатках Полтави з другої половини XVII століття до 1779 року використовувався герб у вигляді напнутого лука зі стрілою, що супроводжується зірками. Сучасна реконструкція цього герба описана так: «У синьому щиті золота напнутий лук зі стрілою, спрямованою вниз, що супроводжується в кутах щита чотирма золотими зірками».
Елементи цього герба використані в символі, що існував у Полтаві за гетьмана Богдана Хмельницького: у блакитному полі лук зі стрілою, спрямованою в землю, в кутах щита чотири зірки. Таким чином, в символіці корпусу підкреслюється спадкоємність сучасних Збройних Сил від славних бойових традицій козацтва:
«І в емблематиці 10-го корпусу використана історична символіка Полтави. Таким чином, ми простежуємо і військову символіку, і територіальну ознаки й бачимо симбіоз цих символів, щоб відобразити специфіку того чи іншого підрозділу».
Окрім цього, команда художників працювала над символікою полтавської 18-ї бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. При створенні емблеми фахівці використали символіку прапора Полтавщини та зобразили три стріли, які позначають характер дій бригади.
Зараз фахівці працюють над продовженням символіки бригади. Зокрема, над мотиваційним прапором, який буде єднальним елементом на якому базується дух військової частини.
Підходи до створення символіки
Існують сталі правила розробки символіки, якими послуговуються у Відділі розвитку символіки та геральдики. Йдеться про «Методичні рекомендації щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України». Їх затвердив Міністр оборони України у 2020 році. Вони полягають в тому, що при створенні символіки мають використовувати виключно емблематичні зображення. Також, за правилами, не допускається розміщення в гербовому щиті написів й не використовуються зображення сучасної техніки тощо. Також митці мають враховувати, що за кожним кольором чи елементом завжди стоїть знання історії мистецтв.
Основні рекомендації у створені емблем:
- забороняється зображувати будь-які релігійні символи, в тому числі ікони;
- не можна поєднувати озброєння та військову техніку різних років в одній композиції;
- заборонено використовувати портрети відомих діячів та писати їхні імена (навіть якщо підрозділ чи батальйон було створено на їхню честь);
- не рекомендовано розміщувати написи.
«Ми хотіли б і мріяли б, щоб люди, працюючи над символікою, зверталися до професіоналів, тим більше, що наказом Міністерства Оборони ми є визначеною структурою, яка повинна цим займатися, і ми маємо відповідний досвід і кваліфікацію».
Щоб військовій частині розробили символіку, вона має звернутися до відділу та заповнити інформаційну форму, вказавши основні відомості про неї. Також може висловити побажання, назвати власні традиції, погляди на те, якою має бути емблема. Далі художники, за потреби, отримують історичну консультацію від науковців і беруться до створення ескізів.
Як тільки цей етап завершують, фахівці виконують чистову роботу і погоджують її з військовою частиною. Якщо замовника все влаштовує, то далі оформлюють необхідні документи, які затверджують або головнокомандувач ЗСУ, або Міністр оборони України.
Обкладинка Юлії Сухопарової