05 квітня, 14:04
05 квітня, 14:04

Пожежники ніколи не прощаються. Серед них існує прикмета, що коли попрощаєшся з колегами після зміни, цього ж дня обов’язково викличуть на пожежу. А ще рятувальникам завжди бажають сухих пожежних рукавів. Це означає, що пожеж немає.

Під час весняного та осіннього періодів навантаження на рятувальників Полтавщини зростає. З початком сезонних пожеж змінюється їхній розклад, графік та обсяги роботи. ЗМІСТ поговорив з пожежником Сергієм Лавриком та речницею Державної служби надзвичайних ситуацій Полтавщини Світланою Рибалко про сезонні пожежі на Полтавщині та їхню шкоду довкіллю.

Найкраще про ситуацію скаже статистика

У березні 2019 року, у розпалі сезонних весняних пожеж, рятувальники України ліквідували 6,5 тисяч займань в Україні. Щодня з 1 до 15 березня гасили по 260 пожеж. У 2020 та 2021 роках ситуація не значно змінилася.

Сергій Лаврик працює у 3-ій Державній пожежно-рятувальній частині у Полтаві. Він брав участь у гасінні пожеж на Луганщині та в Чорнобилі у 2020 році. Щороку бореться із вогнем на відкритих територіях й під час сезонних підпалів.

Він каже, що у різні пори року завжди є пожежі, але навесні та восени збільшується кількість займань нежитлових будинків, а лісових і придорожніх територій. Цьогоріч знову розпочався сезон підпалів, який триватиме щонайменше до початку травня.

Потім розпочнуться літні пожежі через відсутність опадів та суху погоду. Восени рятувальники знову чекають на масові підпали листя й сухої рослинності, а взимку найбільше пожеж у житлових будинках (люди частіше палять у ліжку, що стає причиною більшості займань). І так по колу.

Минулоріч на Полтавщині сталося майже тисяча пожеж на відкритих територіях. Ймовірно, їх можна було уникнути. Сергій Лаврик каже, що рятувальники теж відчувають, коли настає сезон масових підпалів, і це впливає на їхню роботу та життя:

«Ми переходимо на графік не доба/троє, а через добу. Якщо караул виїхав, то викликають інших. Може бути так, що ми можемо бути на роботі не 24 години, а 48».

Пожежі на відкритих територіях – складні

Гасіння пожеж ускладнюється під’їздом до місця події. Сергій Лаврик говорить, що часто багаття, за допомогою якого спалюють траву та сміття, може стати неконтрольованим:

«Наші люди не розуміють, що згоріти можуть не тільки дачі й будинки, а фауна. Їжаки, кроленята, це ж усе палає, коли дикі тварини виводять молодняк. Ми то втечемо, а їжачки, птахи, яйця – ні. Трава відновиться, а тварини – ні».

Сергій Лаврик (Фото з особистої сторінки в фейсбуці)

Світлана Рибалко каже, що у минулі роки під час «сезону» на Полтавщині трапилася пожежа біля водойми. Тоді палав очерет, що перекинувся на маленький острівець, до якого не могли дістатися рятувальники. Як наслідок, усе живе на цьому острові знищив вогонь:

«Горить не тільки трава і сміття, а й земля під ним. На тому острівці були птахи, їхній молодняк, комахи різні. Усе це знищила стихія, бо вогонь просто перекинувся з багаття, яке здавалося комусь контрольованим. Як рахувати ці збитки?».

На відкритих територіях не завжди працює гасіння водою. Через це рятувальники використовують ще й саморобні «хлопавки». Для цього до палиці прив’язують шматки гуми й ручним методом «б’ють» по вогню, наприклад, на полі. Сергій Лаврик каже, що це фізично складна робота й для цього рятувальники постійно здають нормативи, розвиваються фізично та інтелектуально. До прикладу, щоразу після виїздів у частині аналізують минулу пожежу, розбирають усі етапи, навчаються.

Також пожежі на відкритих територіях бувають масштабними і через це рятувальники можуть виснажити водойми поряд з пожежами. За словами Світлани Рибалко, складно працювати з торф’яниками:

«Рятувальники Семенівського, Оржицького, Глобинського, Хорольського районів часто мають справу з торф’яними покладами.  Пожежники навіть бачили, як косулі вискакують охоплені полум’ям. Стіна вогню пробирається до торф’яників і тоді все це важко ліквідовувати».

Світлана Рибалко

Через схожу ситуацію у минулих роках виснажили річку Хорол. Торф’яні пожежі було складно загасити через специфіку та масштаби. Усе тому, що торф стає легким, немов пух, і завдяки цьому легко поширюється вогонь.

Сезонні пожежі коштують дорого

Не можна буквально порахувати скільки саме збитків нанесла пожежа й скільки ресурсів витратили на неї, але Світлана Рибалко каже, що це дорого. Мова йде про витрати на паливно-мастильні матеріали, людський ресурс і пошкодження природи. До прикладу, вода, яку використовують рятувальники, є безцінною, але не користуватися нею пожежники теж не можуть.

Сергій Лаврик каже, що окрім рятувальників на виклики виїжджають медики та поліція. Це теж витрачений ресурс. Також можна рахувати до збитків і втрати майна:

«Скільки було випадків, коли усе подвір’я людей горіло через те, що палили рослинність і не змогли зупинити вогонь. Буває, що люди горять біля своїх же будинків чи падають у багаття, бо стає зле. Ми говоримо з людьми, розповідаємо і про наслідки, і про збитки, але результат поки ледь помітний».

Світлана Рибалко розповіла, що, мабуть, людина може відмовитися від звички підпалювати стерню та рослинність, коли на власному досвіді відчує, які втрати це приносить. І добре, якщо це не летальні випадки:

«Таких випадків забагато, коли люди гинуть через багаття, яке самі ж і створили. Палять ще й біля доріг і через цю димову завісу трапляються ДТП. Рятувальники теж люди, їм теж складно. Уже буває, що вони їдуть і бачать, як палять сміття чи рослинність, під’їжджають і знімають на телефони, гасять осередок разом з людьми. Скільки горя і збитків це приносить».

Світлана Рибалко каже, що рятувальники, звісно, будуть ліквідовувати сезонні пожежі, але важливо пам’ятати, що з вогнем борються теж люди. Щодо цього Сергій Лаврик говорить, що людина завжди пристосовується до навантажень, якщо вони їй необхідні, але буває, що рятувальники йдуть з професії, бо не витримують навантаження:

«Та попри це, у нас більше хлопців, які себе не шкодують і горять роботою. Якщо попросити огорожу пофарбувати, то він робитиме це через силу, але на пожежі він працюватиме на повну. Це праця, до якої душа потрібна, бо ми не раз бачили, як земля горить. Від нас теж йдуть, але ми теж люди».

«Люди починають розуміти, коли зазнають збитків»

Палити листя, стерню та іншу рослинність щовесни та щоосені – на рівні нашої ментальності. Наші бабусі, дідусі, мами й тата робили так, але це не означає, що це добре. Сергій Лаврик каже, що люди підпалюють щось, доки не зазнають втрат чи покарання за наслідки:

«Ми розповідаємо про усі наслідки, але я думаю, що ця звичка піде разом зі старшими поколіннями. Молодь відповідальніша. Люди починають розуміти, коли зазнають збитків, коли бачать, що вони щось втрачають, коли це роблять».

Сьогодні також змінюється риторика і ставлення суспільства до паліїв. Світлана Рибалко каже, що з’явився осуд людей до тих, хто шкодить довкіллю:

«Мабуть, на це вплинули й минулорічні пожежі у Чорнобилі та на Луганщині, коли багатьом людям стало реально страшно. Бувають дуже гарячі дні. Це стосується всіх районів. Наприклад, Кобеляцький район за місяць торік мав 13 пожеж. Потрібно, щоб за підпали почали карати, але це дуже складно».

Цьогоріч збільшили суми штрафів за підпал трави, але знайти винного у підпалі часом буває неможливо.

Альтернативи багаттю

Куди можна подіти листя та рослини? Найкращий варіант – компостувати. Для цього у дворі потрібно виділити місце, обладнати його так, щоб листя і трава дійсно перегнили. Місце має принаймні розташовуватися в тіні. Екологиня Наталія Смоляр каже, що це є просто ідеальним сценарієм утилізації й листя, і сухої трави, бо отриманий компост можна використовувати як добриво.

Також непотрібну суху рослинність можна вивозити на смітник, хоча подекуди це вимагає витрат. Та все ж Україні не вистачає системності, адже якби й кукурудзиння, і соняшничиння, і листя, і траву збирали на перероблення, то ніхто б і не думав палити рослини.

На думку екологині, залишки городніх рослин і листя можна використовувати як джерело енергії та сировину для виготовлення екологічних матеріалів, але у будь-якому випадку потрібна зацікавленість влади.

Після пожежі біля Карлівки (Фото – поліція Полтавщини)