Молодість, зухвалість та сміливість – три кити сучасної авангардної культури, яку просто зараз творить МУР. Гурт зробив українську літературу Розстріляного Відродження модною, її діячів – зірками мюзиклу «Ти [Романтика]», який збирає зали з тисячами глядачів в Україні та за кордоном.
Свій тур літературних рейвів «Не [Романтика]» МУР завершив 15 грудня в Полтаві. Цього дня понад пів тисячі людей зібралися, щоб послухати треки на вірші Василя Симоненка й Івана Франка, хіти з мюзиклу «Ти [Романтика]», а також композиції нового альбому про Римську імперію.
За кілька годин до виступу ЗМІСТ поговорив із засновником гурту Олександром Хоменком про альбом Pax Romana, плани на нові проєкти, а також те, що зробило феномен МУРу можливим.
МУР і Розстріляне Відродження
Усе почалося у 2022 році з освітніх роликів у соцмережах про ключові постаті української культури: Івана Багряного, Василя Симоненка, Володимира Сосюру, Лесю Українку, Василя Стуса. Ці відеоісторії набирали мільйони переглядів, тоді як паралельно гурт записував і випускав свої перші альбоми пісень на вірші поетів: «МУР vol.1» та «Захалявна книжечка».
До основного складу команди увійшли Олександр Хоменко, Віктор Ткаченко, Микола Шмундир, Олександр Заїка та Марія О'Райлі, а також актори, балет та технічна команда.
У лютому 2024 року світ побачила «Ти [Романтика]» – об’єднана сюжетом збірка композицій про поетів Розстріляного Відродження, яких репресувала радянська тоталітарна влада майже століття тому. З 259 українських письменників, які працювали у 1930-х роках, після 1938 року залишилося 36. Долю митців обірвали табори й розстріли.
Полтавщина – мала батьківщина кількох поетів Розстріляного Відродження: Михайля Семенка та Миколи Зерова, а в колишніх своїх межах також Остапа Вишні та Михайла Драй-Хмари. Нині рідні села письменників – Чечва й Малі Канівці – територіально належать до Сумщини та Черкащини.
Михайля Семенка та Остапа Вишню обрали героями «Ти [Романтики]» завдяки їхнім яскравим типажам. Засновник МУРу Олександр Хоменко говорить, що під час створення мюзиклу саме це стало основним критерієм внутрішнього кастингу персонажів:
«Ніхто не стає експертом у літературі, подивившись мюзикл “Ти [Романтика]”. Але він закохує тебе й змушує щось вивчити. Тому ми обрали Сосюру, бо він репрезентує любовну лірику, поет для жінок, майже як Казанова. Семенко – це панк, бравада, футуризм, авангардизм і певна нахабність, яким він і був насправді, за мірками того часу так взагалі. Хвильовий – це лідерство, трішки сум і відчуття смерті. Остап Вишня – це сміх попри обставини, хоча насправді він набагато глибший, ніж зображений у мюзиклі».
Що лежить в основі МУРу
Ще кілька років тому в Україні важко було уявити успішний літературний проєкт, орієнтований на масового споживача. Зараз тисячі людей ходять на літературні рейви й мюзикли МУРу. Що зробило цей проєкт можливим?
«Війна, яка змушує працювати тебе в чотири рази ефективніше, ніж у мирний час. Тому що розумієш, що завтра тебе може не бути, що завтра може не бути як такого, а ти намагаєшся все встигнути, писати. І людям не треба тричі пояснювати, чому вони мають щось робити, бо розуміють, що вони працюють на ідею, більшу за них – на національну ідею й на те, щоб залишити щось після себе».
Важливими факторами для появи МУРу також стали сміливість робити щось нове й дружба та залученість до спільного контексту.
«Ми всі – друзі. Ми – з Карпенка-Карого, тож коли був МУР, ми не їздили туди, як на роботу. З друзями з бару йшли на студію, а після студії – гуляти. Це дуже допомагає не відчувати робочих годин. Айнштайн колись казав, що треба до своєї проблеми долучати дурнів, тому що дурень не знає правил, які були до цього, і може раптово вказати на рішення. А всі вчені уми навіть не пробували так зробити. Тому я думаю, що ці три умови [зробили МУР можливим]: ми – друзі, у нас була дурна сміливість спробувати те, чого ніхто не робив, і війна дійсно змушує жити швидше».
Чи буде «Ти [Романтика]» англійською?
Успіх мюзиклу про Розстріляне Відродження в Україні наштовхує його прихильників на питання, чи не час подумати про масштабування проєкту й вихід на західну авдиторію. Засновник МУРу відповідає заперечно, адже особливості мовного й історичного контексту ускладнюють переклад текстів пісень «Ти [Романтики]».
«Дуже важко перекласти англійською мовою життя людей, коли їхня праця – мовна. Я добре володію англійською, працюю з USAID. Уявіть собі, виходить Тичина й у нього монолог: “Чути, як школярі кидають свої портфелі в юнацькому запалі, і кажуть: “трактор в полі дир-дир-дир, ми – за мир, ми – за мир”. Ви знаєте, як це боляче? Як цю репліку перекласти на західну аудиторію? Як перекласти цей мем про “Дише тихо і легко в синяву вона”. Правильно “дихає”, Володю, а не “дише”. Себто через те, що праця цих людей пов’язана саме з мовою.
Якби це був мюзикл про вчених, музикантів, танцівників чи просто якусь історію, було б набагато легше перекладати. Якби не той факт, що в цих людей сама мова і є елементом, з яким вони працюють. Але мені всього 23 роки. Я сподіваюсь, що встигну ще щось зробити, що піде на захід розповідати про нашу історію», – каже Олександр Хоменко.
Pax Romana – вихід за межі українського наративу
Новий альбом МУРу Pax Romana («Римський світ») зосереджений довкола історії, стосунків влади та людини. Його реліз відбувся у грудні.
«31 хвилина про владу та її форми: зраду та народні маси, абсолютну вседозволеність та її наслідки, любов та бажання, справедливість, честь та навʼязаний мир. МУР написали альбом про Римську Імперію… Але чи дійсно про неї?», – йдеться в описі до Pax Romana.
На відміну від «Ти [Романтики]», провідними в новому альбомі є жіночі персонажі. Їх втілили акторка Антоніна Хижняк, громадська діячка Ярослава Гресь та порноакторка Ненсі Ейс.
Головний меседж альбому – «хороших імперій не буває», адже за їхнім «величним спадком» завжди тягнеться кривавий слід, і скільки б не минуло часу, історія повторюється.
«Дехто пише, що цей альбом навіть більше про Україну, ніж “Ти [Романтика]”. На це хочеться просто посміхатися й мовчати. Не хочеться давати всі підказки. Він дійсно складніший і музично, і текстово, ніж “Ти [Романтика]”. Він ніколи не буде таким, як “Ти [Романтика]”, бо вона була феноменом з погляду прориву культурної сфери. Але мені дуже хочеться, щоб через тиждень-два він поступово входив у наратив і його почули багато людей, бо в нас не було такої складної теми, зримованої про Римську імперію, чогось загальнонаціонального».
Олександр Хоменко говорить, що новий альбом МУРу написаний під впливом праць вченого Юрія Шевельова. Один його меседжів – потрібно виходити за межі рефлексії над власним національним досвідом у більш загальний наратив.
«Я начитався Юрія Шевельова. Він багато пише про те, що наше українство дуже наївне, на жаль, майже всю історію. Завжди прекрасні наміри, чудові люди, але наше мистецтво входить у пекельне коло, де глядач задоволений митцем, митець – глядачем. І все. І ми варимося у своїй бульбашці. Я думаю, що на четвертий рік повномасштабної війни було багато творів про нашу історію, але для того, щоб демонструвати, що ми сильна, європейська країна, треба трішки виходити з цієї саморефлексії й пробувати створювати щось і про глобальні феномени».
«Наша черга бути в авангарді»: співпраця з МОН, критика та нові проєкти
Одним із тих, хто вижив у лещатах СРСР, був Павло Тичина – головний герой мюзиклу «Ти [Романтика]», поет і державний діяч із тавром зрадника. МУР зробив усе, аби очистити його від цього клейма, розповідаючи про особисту трагедію митця та його зусилля врятувати українську мову в радянських школах на посаді Міністра освіти.
Цьогоріч гурт заснував премію імені Павла Тичини, місія якої – знайти й підтримати нову генерацію вчителів та лекторів, які змінюють освітню систему України.
«Ми очікували, що це все більш спокійно, плавно, що в нас буде можливість дуже довго переварювати, розтлумачувати. А ми робили це щойно закінчився тур “Ти [Романтика]”, і я просто не очікував, наскільки будемо втомлені всією командою. Також ми не очікували такого різноманіття заявок. Дуже важко обирати на прекастинг, коли в тебе є вчителька з тридцятилітнім стажем викладання і 13-літня дівчинка. І от уявіть собі, 13-літню дівчинку слухати цікавіше на відео. Але ти розумієш, що глибина знань у вчительки, напевно, більша. Напевно, бо я знаю дуже багато молодих, дуже розумних людей».
Премія імені Тичини стала точкою, через яку гурт вийшов на комунікацію з Міністерством освіти. За висловлюванням Олександра Хоменка – це було ніби жбурнути камінчик у велетня й отримати відповідь.
«Ми зробили премію Тичини, анонсували й сказали, що Міністерство освіти стоїть осторонь. Ми їх зачепили. Вони нам написали й запросили поговорити. Це була така зустріч! Ми – молоді зухвалі хлопці, вони – державна установа. Сиділи й спілкувалися. Кажу, умовно, чого ви нас ображаєте? У нас є такі й такі проєкти. Вони відповідають: ми не знаємо, про що ваші проєкти. Вони показували свої плани, ми казали, що будемо раді допомогти. Насправді ми вийшли звідти з дуже приємним почуттям, бо побачили також молодих людей, дотичних до МОН. Вони працювали тоді четвертий місяць. Можливо, через кілька років ми побачимо плоди їхньої роботи. Я сподіваюсь, що у цієї команди вийде зробити так, що люди будуть пишатись МОНом. Я в це вірю».
Що МУР планує наступного року? Олександр Хоменко говорить, що в жовтні-листопаді 2025-го гурт презентує нову виставу. Для неї перебирали багато тем, серед яких космічна гонитва, Сікорський та запорожці. Цей вибір вимагає сміливості й певної зухвалості, адже спричинить хвилю обговорень і можливого невдоволення.
«Буде багато критики з боку академічних кіл, які ще романтику не можуть [нам] пробачити. А чому це в молоді вийшло, а у нас – ні? Загалом, це навіть мотивує нас щось робити. Є багато людей серед кола освітян, які нам дуже допомагають. Критикують люди, абсолютно недотичні до реальності, які хотіли б залишити літературу для себе.
Я дуже ціную старше освічене покоління, але воно мусить знати, що коли є молодий авангард, він завжди буде приходити й казати: все, що було раніше, це х*рня. Ми от молодь, скинули їх всіх із палуби історії. Колись буде наш час, коли молодь буде казати: ці МУР взагалі знають про актуальність і сучасність? Якась нова молодь буде обзивати МУР чимось застарілим, нудним і одноманітним. Я дуже чекаю цього часу, це буде прекрасно, тому що літературні течії завжди приходять одна на зміну іншій. [Зараз]наша черга бути в авангарді, тому ми будемо чхати, рвати, гнати й ламати».
Обкладинка – Юлія Сухопарова
Для обкладинки та ілюстрацій використані фото Карини Пусан
Цей матеріал став можливим за підтримки програми підтримки “Голоси України”, що є складовою програми підтримки «Голоси України», яку координує Європейський центр свободи преси та медіа.
«Голоси України» реалізується у межах ініціативи Ганни Арендт і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
