У Полтаві є простір, де діти створюють власні мультики та вистави. Викладачі завдяки творчості розвивають їхню креативність та навички для подолання сучасних викликів. Керівниця школи Діана Шайдаєва має педагогічну освіту, тож після повернення до Полтави у 2022 році вирішила створити простір для навчання дітей.
Правила «Мистецького Мурашника» – повага та рівність між викладачами й дітьми. ЗМІСТ поговорив з Діаною Шайдаєвою про сучасні виклики для полтавських школярів, як зацікавити дітей до навчання та відволікти від телефону.
Як перетворити соціальний проєкт на бізнес: досвід школи неформальної освіти
«Мистецький Мурашник» створили в перший рік повномасштабного вторгнення з волонтерської ініціативи. Керівниця проєкту Діана Шайдаєва перетворила соціальний проєкт на бізнес, де діти до 12 років через мистецтво розвивають свою особистість:
«Я взагалі за освітою педагог музичного розвитку. Я подумала, що немає простору в Полтаві, де мені було б класно працювати. А якщо чогось немає, то треба створювати самому. Тож із жовтня 2022 року ми вже відкрили свій простір».
Назва «Мистецький Мурашник» – асоціація з дітьми, яких завжди багато і вони метушаться у світлій, невеликій кімнаті. Війна коригує їхню поведінку, тож доводиться під час повітряної тривоги спускатися в укриття під землею, як справжнім мурахам.
Щоб перетворити волонтерство на прибутковий бізнес знадобився певний час, проте тепер у школи є можливість самостійно платити за унікальні курси та бути незалежними:
«Коли ми були соціальним проєктом, мені не подобалось, що ми демпінгуємо ринок, за безцінь проводимо класні заняття. Хочеться, щоб люди розуміли, що за освіту треба платити».
Команда «Мистецького Мурашника» невелика й складається з дизайнерки, SMM-ниці й трьох постійних викладачів. До занять також залучають педагогів на проєктній основі:
«У Полтаві існує багато цікавих ініціатив, яким складно себе забезпечувати. Зараз ми вже самі справляємося, тому це успішний кейс. Багато нервів і сил на це витратили, але я колегам на ринку кажу, що це можливо, вийти на прибуток».
Бренд «Мистецького Мурашника» створюють діти, адже їхню творчість використовують для оформлення офісу, а також на сторінках школи в соцмережах. Дитячі малюнки перетворюють на стікери й друкують на футболках:
«У нас є постійні курси протягом року, є короткострокові табори та майстер-класи. Один з найпотужніших проєктів – це “Стоп-моушн”. Діти роблять все, від ідеї написання сценарію до створення персонажів, зйомки, монтажу та озвучки мультика. Минулого року ми зняли стрічку про кільцевий тролейбус».
Результати роботи дітей подали на «Чілдрен Кінофест», де мультфільм переміг. «Кільцевий тролейбус» став кращим фільмом дитячого кіноконкурсу 2025 за версією Спілки кінокритиків України:
«За глибоку повагу до спадщини минулого та створення виразного кіновисловлювання, що перетворює звичне коло на космічну орбіту мрії. Ця історія надихає не боятися втоми, а шукати натхнення у любові до рідного міста, його героїв та безмежного Всесвіту».
Через такі інструменти дітей знайомлять креативними професіями. Через курси та заходи діти реалізовують свій творчий потенціал та розвиваються:
«Ми взяли вектор саме на мистецтво, бо дуже хочеться підвищувати престижність креативної освіти, адже вона не менш важлива, ніж грамотність та математика. Останні кілька років з'являється поняття meta skills, а саме адаптивність, вміння управляти увагою, комунікувати та працювати в команді. Всі ці навички можна розвинути через творчість».
Як мистецтво допомагає дітям під час війни
Війна та загрози для Полтави впливають на емоційний стан дітей, розмивають поняття нормального. Мистецтво допомагає відрефлексувати цей досвід та реалізувати його у творчості:
«Ми хотіли, щоб діти створили трек про те, як звучить їхнє дитинство. Вони мали диктофони й записували все, що чули. Пташечка співає, шумить травичка. Ми не хотіли спекулювати над темою війни, але одна дівчинка записала звук тривоги, адже вона асоціюється в неї з дитинством. Нам хотілося створити капсулу часу, щоб діти могли переслухати це згодом і занурюватися у своє дитинство через аудіо. Ми думали над тим, що тригер перетворити на глімер, сублімувати травматичний досвід».
Мистецтво також допомагає комунікувати з дітьми про рішення дорослих і проговорювати складні ситуації. Так через мультик вихованцям пояснили, що їхній викладач долучився до лав ЗСУ:
«Ми знімали мультик на пісні нашого викладача Кості. Він пішов в Збройні Сили й написав пісню для своєї дружини. У нас двоє викладачів долучилися війська минулого року, тож треба було якось дітям пояснити, що відбувається. Історія в мультику про рожевого дракона, який жив у своєму безпечному просторі, а потім захищав своїх друзів. І він перетворюється на зеленого, це такий собі аналог форми».
Психіка дітей адаптовується до нових викликів і попри стрес, їм все ще хочеться досліджувати світ:
«Враховуючи обставини, у яких зараз живуть діти, вони з цим справляються і це фантастика. Зважаючи на тривоги, походи в укриття, вони все одно вчаться».
Мистецтво як інструмент розвитку національної ідентичності у дітей
Проблема російського TikTok, який дивляться сучасні школярі, викликає жваві обговорення між батьками та фахівцями. У «Мистецькому Мурашнику» вирішили розвивати у вихованців любов до українського через творчість. Діти долучаються до традиційного співу та власноруч працюють зі створенням шрифтів, вибійкою вишивки й писанкарством:
«У нас є майстерня традиційного співу та колядок, де кожен рік ми готуємося, вчимо пісні, створюємо атрибутику. Потім ходимо колядували містом, збирати на ЗСУ. Краса традиції настільки очевидна, що її достатньо просто показати й дати дітям можливість з цим повзаємодіяти».
Здобутки дітей можуть побачити всі полтавці. Наприклад, на початку травня «Мистецький Мурашник» влаштував захід з національними іграми та піснями. У дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського на свято прийшли понад 170 людей:
«Мені хочеться, щоб Полтава була центром традиційної культури. І такі відчуття після свята залишається на все життя».
«Освітня система не встигає за потенціалом дітей». Як розвивають дитячу особистість у «Мистецькому Мурашнику»
У школі неформальної освіти можна шуміти, бігати та самовиражатися сповна. Діана Шайдаєва говорить, що сучасні діти не терплять дидактизм та не визнають правила, у яких не вбачають сенсу. У «Мистецькому Мурашнику» зважають на особливості дитячої психіки:
«Освітня система не встигає за потенціалом дітей, адже він настільки потужний і яскравий. Діти ніяких реформ не чекають, бо вони уже залітають в клас зі своїми правилами, зі своїм баченням. Вони не йдуть на контакт, якщо ти їм пояснюєш з позиції “зверху”».
За словами Діани Шайдаєвої, в суспільстві звикли обмежувати потенціал дітей та робити їх «зручними», проте такий підхід лише відштовхує:
«У нас однакові правила для викладачів і дітей. Ми маємо різні обов'язки, різний статус, але є людяність, турбота, любов та адекватність. У суспільстві звикли, що на дитину можна гиркнути, але дитяча природа – це бігати, стрибати й кричати».
На заняттях дітей вчать розуміти та пояснювати свої емоції й настрій. Викладачі дають їм простір на власні рефлексії:
«У нас є вправа, де ми показуємо три картини, й запитуємо, яка відповідає сьогодні настрою дітей і чому. Вони вже не просто вчаться споглядати, а осмислюють».
Попри нарікання на сучасних дітей, Діана Шайдаєва говорить, що насправді проблеми з гаджетами виникають й у дорослих, адже такі виклики сучасності:
«Ми всі в цьому живемо й треба підлаштовуватися. А діти стрибають та колупаються палицею, приносять жуків та жаб у баночках. Все так само, їм подобається все, що й будь-якій дитині, бо вони досліджують світ і їм прикольно з ним взаємодіяти. До телефонів свого часу ми лайтово ставилися, а потім побачили, що дітей неможливо зібрати після перерви, настільки їхня нервова система розворушується».
У «Мистецькому Мурашнику» підтримують цифровізацію, але використовують як інструмент для розвитку. Діти малюють на планшетах та використовують штучний інтелект. Дітей залучають до всіх творчих процесів, аби вони отримали максимально багато користі:
«Якщо ми ставимо виставу, то йдемо в театр ляльок на екскурсію і там діти все пробують. Потім кілька місяців читаємо твір, вони самі беруть шматки, які хочуть і ставлять мініатюри. Потім із цих мініатюр робимо вистави».
Цінність спільноти батьків, дітей та «Мистецького Мурашника»
Більшість новачків лишаються на заняттях школи й стають постійними відвідувачами. У чому секрет таких показників? Діана Шайдаєва говорить, що на це впливають атмосфера, а також відгуки дітей після занять. Вони діляться своїми позитивними враженнями та просять привести їх ще:
«Я завжди думала, що класна спільнота – закапсульована, а потім зрозуміла, що ця бульбашка може бути досить великою, коли у вас є спільні цінності. Буває люди приходять й не розуміють, що тут робиться. Їм може сподобатися якийсь окремий курс. Також батьки приводять дітей на “Мистецький тусяшник”, щоб просто, звільнити собі час. Там немає конкретних занять, а є просто дозвілля. У нас 90% залишаються постійниками. Я думаю, через те, що у нас тепла, прикольна атмосфера. Ми чуємо та любимо дітей».
У такому просторі є місце й для молоді, яку чекають з новими ідеями та бажанням працювати. Діана Шайдаєва говорить, що організаторської роботи на щодень та під час заходів завжди вистачає, тож охочих запрошують на роботу.
Критерій успішності неформальної освіти вимірюється не в оцінках, а в тому чи готова дитина продовжувати сама навчатися. Для «Мистецького Мурашника» найкращим показником є, коли вдома дитина продовжує справу, якою займалася на уроці.
Фото Аліни Гончарової