20 березня, 12:03
20 березня, 12:03

25 лютого на Полтавщині розпочалася вакцинація. Першим отримав щеплення лікар-інфекціоніст із Полтавської обласної клінічної інфекційної лікарні Роман Пономаренко. Він став одним з медиків, які з початку пандемії борються з коронавірусом у Полтаві.

Роман Пономаренко (Фото – телеграм-канал голови Полтавської ОДА Олега Синєгубова)

ЗМІСТ поспілкувався з ним про досвід роботи з хворими на коронавірус, спогади про початок пандемії та досвід вакцинації.

Про блог полтавського лікаря

Роман Пономаренко працює інфекціоністом понад 3 роки (якщо рахувати з інтернатурою). Також він веде блог в інстаграмі, розповідає про свою роботу і записує сторіз з інфекційного відділення. На сторінку doctor_influenza підписалися майже 12 тисяч людей.

Його блог «нестерильний». Роман Пономаренко з 2019 року розповідає реальні історії про реальних пацієнтів з якими йому доводилося працювати, розвінчує міфи про різні хвороби і ліки.

«Температура 40 градусів. Нічого не допомагає, викликаймо швидку. Знайомо?».

«Доброго дня. Будемо говорити про підвищення температури (як приклад, ГРВІ)».

«На вулиці 21 століття, а в мене відчуття, що ми ще полюємо на вампірів, лікуємося в шаманів, їздимо на конях», – пише Роман Пономаренко у пості, де розповідає про народну медицину.

Сьогодні головна тема блогу лікаря – коронавірусна хвороба і вакцинація проти ковіду. Медик розповідає, що найчастіше його запитують про різні вірусні інфекції або надсилають одразу кілька повідомлень про симптоми і просять полікувати онлайн:

«Нарікання чую на сімейних лікарів. Їм просто не довіряють. Я не знаю чому так вийшло. Про інші хвороби часто запитують. У деяких випадках вирішити онлайн можна, але це складно».

У збережених сторіз лікаря є спеціальні розділи «Питання», «Про віруси», «Вакцина», «Аптечка», Work і My life. Лікар Пономаренко розповідає не тільки про інфекції і роботу, а й про життя. З останнього – огляд нової медичної форми для нього і дружини, день народження доньки тощо. Мабуть, відвертість з підписниками «купують» читачів блогу і їхня кількість постійно збільшується. Саме блог в інстаграмі став головним каналом комунікації лікаря Романа Пономаренка після того, як він отримав першу дозу вакцини від коронавірусу першим на Полтавщині.

Вакцинуватися публічно – виклик

Роман Пономаренко каже, що планував вакцинуватися, щойно з’явиться така можливість. Коли прийшов на заплановане щеплення, організатори побачили його у списках і згадали про те, що він веде блог:

«Я за вакцинацію, я агітуватиму за це і мені запропонували бути першим. І я подумав, чому б ні. Трохи був нервовий момент через камери, але потім заспокоївся. Провели вакцинацію, сів і почекав 30 хвилин чи немає гострих проявів. Потім пішли на брифінг. Мене розпитували про самопочуття. Я сказав, що вестиму блог і 7 днів стежив, розповідав про стан, наголошував, що вакцинація важлива, прочувався добре».

Як змінювався стан Романа Пономаренка після вакцинації

Після цього вакцинувалися і дружина, і мама Романа Пономаренка. Він каже, що у них були реакції на вакцину, але це нормально. Дружина мала підвищення температури і болі в руці. Схожі симптоми були у мами, окрім температури. Пономаренко каже, що їхня родина нормально перенесла вакцинацію проти коронавірусу:

«За 2 дні сказали, що це буде Covishield. Я відкрив джерела інформації, яким я довіряю і почав перевіряти, що це за вакцина, яка її ефективність. Я зрозумів, що у нашій ситуації це найкращий варіант. Деякі люди чекають на Pfizer, кажуть, що вона краще, але від них теж є реакції. У нас немає такої можливості, бо вартість Pfizer і Covishield дуже різна і якщо остання дає ефективність, то потрібно її використовувати».

В оточенні Пономаренка є чимало лікарів і деякі з них думають, що знають краще чи необхідно вакцинуватися. Більшість зі знайомих лікарів медика уже перехворіли на коронавірус і тепер мають сумніви щодо необхідності вакцинуватися:

«Це більше не скептицизм, а моменти, коли лікарі вважають, що антитіла їх захистять Це переконання таке. Якщо ти перехворів, то протягом 90 днів можна відтермінувати вакцинацію, але потрібно щепитися».

Початок пандемії у Полтаві

«Це було доволі хаотично. Ніхто не був готовий», – говорить Роман Пономаренко щойно ми згадуємо події весни 2020 року. Звісно, сьогодні ситуація з лікування коронавірусу у лікарнях абсолютно змінилася, з’явилося розуміння ситуації і відпрацьовані на практиці інструкції, але період весна-літо 2020 був справжнім випробуванням для медиків.

«Ми все це так переживали. Ми не знали, що робити з першим пацієнтом. Потім минули тренінги, інструктажі. Це зараз пацієнти надходять по тяжкості, ми обираємо які люди амбулаторно лікуються. А тоді будь-яка підозра на коронавірус і одразу госпіталізація. І це будь-які хворі, люди які приїжджали з-за кордону і мали температуру. Усі розцінювалися як підозра на коронавірусну інфекцію», – згадує лікар.

Роман Пономаренко згадав, як торік з-за кордону приїхав хлопець. У нього підвищилася температура і його одразу госпіталізували. Лікар каже, що цей хлопець не розумів чому він опинився у лікарні, а лікарі не розуміли як їм діяти, адже всі боялися нашкодити.

Згодом все систематизувалося. У квітні минулого року почали надходити пацієнти з підтвердженим коронавірусом і тяжким перебігом хвороби. До середини літа до інфекційної лікарні щодня прибували 5-7 хворих. Уже згодом рівень захворюваності почав підвищуватися:

«Жоден стаціонар не був готовий до цього. Щодо костюмів, то все було дуже суворо, під розписку. Це зараз ми маємо можливість надягнути костюм, викинути його в бокс після огляду, а раніше костюм був у кожного поіменно підписаний. Їх складали окремо і вони були не дуже якісними».

Також не вистачало респіраторів, костюмів тощо. Роман Пономаренко каже, що одразу 90% робочих матеріалів отримували медики від благодійників та бізнесу. Коли минуло трохи часу, лікарів почали повністю забезпечувати якісними матеріалами. Їм більше не доводилося працювати з пацієнтами у костюмах, у яких шалено спекотно через неякісний матеріал, не доводилося лагодити захисні екрани, якщо вони ламалися. Їх просто утилізували і брали нові. На початку пандемії українські медики не могли собі цього дозволити.

Медикам складно. І сьогодні вони щодня одягають на себе засоби індивідуального захисту та йдуть рятувати пацієнтів, які захворіли на коронавірус чи інші хвороби. Але сьогодні їхню роботу полегшують зручні костюми, достатня кількість респіраторів, ліки:

«Відчуваєш, що нормально почуваєшся, немає дискомфорту. Від початку це було жахливо. Костюми були тканинні, які прати треба було. Зараз реально легше. Вирішилося це все в середині літа. В один момент ми побачили, що нам достатньо матеріалів і є запас. Одразу медики зрозуміли, що інших варіантів немає. Навіть зараз, якщо хтось випадає, то на інших шалене навантаження. У плані готовності моральної, це було поступово. Я не можу сказати, що ми вийшли і були готові до цього».

Медики теж люди. Про пацієнтів, які захворіли на коронавірус

За кожною цифрою у коронавірусній статистиці – людина. Ці люди одужують, помирають, повторно хворіють. І увесь цей час з ними працюють лікарі. Деякі пацієнти Романа Пономаренка, які колись опинилися у реанімації, помирали. Він каже, що це дуже неприємне відчуття і через такі історії медики відчувають шалений тиск:

«На початку не було такої смертності і кожна смерть була дуже контрольована. По пацієнтах, яких я веду, які потрапили в реанімацію. Я усвідомлюю, що це не від мене залежить. Пацієнти бувають дуже складними. Якщо людина помирає, ти морально відчуваєш тиск. Думаєш, що ти зробив щось неправильно, шукаєш ці моменти, передивляєшся усі призначення і переконуєшся, що все зробив правильно. На жаль, це не в силах лікарів, так склалися обставини».

Скріншоти зі сторіз Романа Пономаренка

Робота з пацієнтами виснажує лікарів емоційно. Буває, що люди в палатах не розуміють роботу медиків, скандалять, вичерпують внутрішній ресурс лікаря, який може працювати цілодобово і ще кілька годин у відділенні:

«Лікарі і персонал бувають на грані. Буває у кисневозалежних хворих починаються проблеми психічного характеру і вони скаржаться без причин. І це впливає на медиків морально. Я пам’ятаю підйом захворюваності у жовтні. Я працюють на приймальному відділенні і у відділенні інфекційному, то я добу не спав взагалі. Потім ти працюєш ще у відділенні і тоді можеш відпочити. Це було настільки виснаження. Такий режим був протягом 2 місяців. Коли пішло на спад, трошки легше стало».

За медиків дуже хвилюються їхні рідні. Це стосується й перевтоми, постійної роботи в засобах індивідуального захисту, через які на обличчі можуть з’являтися синці, ризик інфікуватися. Через те, що медики бачать наслідки зараження коронавірусом, які бувають надскладними, вони не розуміють, чому суспільство почало так зневажливо ставитися до інфекції:

«Люди перестали боятися. Заходиш супермаркет і бачиш, що люди не дотримуються правил. Раніше так не було. Це не закінчиться так просто. Якщо люди будуть ігнорувати, то цей пік зараз буде важчим для нас за те, що було восени. Кожні 8-10 років інфекційні хвороби спалахують і мають характер періодичності, але нинішній вірус небезпечніший за свинячий грип».

За словами Романа Пономаренка, на людей складно впливати, але вони мають перейматися пандемією, піклуватися про свій захист. Карантин і періодичні посилення мали результат. Так само важливо вакцинуватися проти коронавірусу, щоб розірвати це коло.

Попри складнощі у роботі, лікар Пономаренко ніколи не думав її змінити. Перевантаження і виснаження через роботу у відділенні варті моменту, коли медик бачить, як його пацієнт одужує. За його словами, це особливе відчуття:

«Я увійшов у ритм і розумів важливість кожного лікаря. І мені приносить задоволення, власні успіхи у плані лікування. Я знайшов своє покликання».