15 липня, 09:07
15 липня, 09:07

За майже 5 місяців повномасштабної війни Україна зіштовхнулася з низкою породжених нею проблем, від розв’язання яких залежить майбутнє держави.

ЗМІСТ поспілкувався з виконавчим директором Українського інституту майбутнього Вадимом Денисенком. Очолюваний ним аналітичний центр займається прогнозуванням змін розвитку подій в Україні та моделюванням можливих сценаріїв, наданням рекомендацій та пошуком рішень. В інтерв’ю з аналітиком ми поговорили про світові кризи, які провокує росія, засіб примушування влади до змін та осмислення ролі Полтавщини в економіці майбутнього.

Чотири глобальні кризи, які провокує путін

Стратегію зовнішньої політики росії можна описати дещо перефразованим принципом «дестабілізуй і володарюй». Розв'язана рф збройна війна з Україною та економічна – зі світом мають на меті послабити інші країни й загальмувати їхній розвиток, щоб компенсувати власне відставання.

Вадим Денисенко говорить, що нині, окрім війни, перед Україною стоять дві основні проблеми. Розв’язувати їх вкрай складно, тому що на їхньому загостренні зараз зосереджені ключові зусилля росії.

«Я вважаю, що є дві проблеми: перша – це відсутність експорту, друга – проблема з енергетикою. Якщо винести за дужки війну, наскільки це можна зробити зараз, проблема полягає в тому, що росіяни не збираються розблоковувати Чорне море. Усі розмови про те, що вони дадуть коридор для зернових, поки що є абсолютною брехнею. Путіну це не потрібно з однієї простої причини: він робить чотири глобальні кризи у світі». 

За словами аналітика, нині росія послідовно провокує кризи у сферах енергетики, економіки, демографії та суспільних цінностей.

Енергетична криза б’є по країнах, які не мають достатньо власних ресурсів для забезпечення своїх потреб. Від зростання цін на енергоресурси у світі виграють тільки держави зі значними запасами вуглеводнів, тобто Росія, Сполучені Штати Америки та країни Перської затоки.

Інфляційна криза поступово підточує економіки європейських країн. Вадим Денисенко говорить, що відповідальність за неї несуть як росія, так і Європейський Союз і США. Для приборкання інфляції та зміцнення долара Федеральна резервна система підіймає ключову ставку, тоді як євро поступово знецінюється.

«В економіки цих країн вклали 5-6 трильйонів доларів під час ковіду. Їх по суті надрукували для того, щоб підтримувати рівень життя. Цей маховик інфляції має лаг 9-12 місяців. Зараз війна тільки каталізувала його. Це ми зараз бачимо в Німеччині, де інфляція складає майже 8%. Продовольча інфляція в Естонії, Латвії й Литві уже вимірюється двозначними цифрами – 18-20%. Тобто це глобальний виклик для Європейського Союзу з одного боку, а з іншого – Штати підіймають ставку ФРС до 1,75% й вона буде більшою. Судячи з усього найближчим часом ми побачимо, що долар буде міцнішим за євро. Це буде ще один удар по Євросоюзу».

Прагнення росії спровокувати підрив продовольчої безпеки у світі Вадим Денисенко називає передумовою для загострення кризи біженців. Наслідки голоду в країнах Африки напряму пов'язані зі зростанням переселення до країн ЄС, що є додатковим викликом на тлі мільйонного потоку українців, які нині там рятуються від війни. 

«Третя криза, яку робить путін, це так звана продовольча криза, але насправді це криза біженців. Усі зараз говорять про голод. Хай мене пробачать люди, але голод в Африці для Європи не є глобальною проблемою. Проблемою є наслідки голоду, а ними може стати низка військових конфліктів від Судану до Західної Африки, які можуть призвести до різкого збільшення потоку біженців до Європейського Союзу, чого європейці зараз вже не витримають. По суті путін в Сирії провокує один із можливих сплесків біженців, шантажуючи цим Туреччину».

Морально-ціннісна криза є не менш істотною в боротьбі росії зі світом. Її мета – загальмувати розвиток західних демократій, ослабити світоглядний фундамент європейської цивілізації. 

«Ця криза вже настала, тому що європейцям потрібно наступати на горло своїм цінностям: починаючи від демократії й закінчуючи зеленою енергетикою, яку треба зараз скорочувати та зменшувати, бо не вистачає можливостей, щоб пройти цю зиму. Відхід від вугілля, яке складає зараз 9% у світовому виробництві електроенергії, це ніби небагато, але для певних країн є глобальною проблемою».

Вадим Денисенко говорить, що провокування загострення ціннісної кризи потрібне росії для скорочення розриву в розвитку технологій.

«Ми маємо розуміти, що росіяни, провокуючи кризу в зеленій енергетиці, намагаються виграти час, бо відстають на 5-7 років від цивілізованих країн, а за деякими параметрами – до 10 років, по переходу на Green Deal, який охоплює не тільки електроенергію, а й авто, кораблі тощо. Це величезне технологічне переоснащення світу. Путін відстає, тому, окрім іншого, йому потрібно спровокувати затримку переходу, щоб спробувати виграти час. До прикладу, розмови про ГМО в Євросоюзі були дуже активними багато років, а потім про це забули, бо Європа наздогнала США за виробництвом ГМО. З того моменту це питання припинило бути глобальним».

Від гостроти вказаних чотирьох криз напряму залежить ситуація в Україні. Аналітик каже, що для подолання наслідків війни та відбудови країни потрібно адекватно оцінити чинні обставини й створити стратегію розвитку та подолання перешкод.

«Нам потрібно зрозуміти дуже важливий момент: ми живемо в епіцентрі вибуху, а весь світ обговорює його наслідки. Попри україноцентричність, ми маємо навчитися підійматися вище для того, щоб зрозуміти наслідки вибуху, як би боляче нам зараз не було».

Економіка майбутнього та роль Полтавщини у ній

Вадим Денисенко виділяє такі основні породжені війною та існуванням росії проблеми України: блокування експорту, переселення людей, переміщення підприємств та демографічні виклики. Планувати відбудову економіки потрібно з урахуванням цих факторів.

Ілюстративне фото. Автор Arsen Petrov

«Через те, що значна кількість міст і містечок де-факто знищені, ми розуміємо, що демографія зміниться повністю по всій країні. Відбудовувати економіку зразка 1991 року, а ми продовжували жити в ній раніше, неправильно. Насправді на місцях потрібно, перш за все, придумати, якою буде умовна Полтава, Миргород чи область у 2050 році, виходячи з новітньої економіки. Відповівши на це питання, далі потрібно буде рухатися до створення відповідних кластерів, ІТ чи будь-яких інших, які передбачатимуть економіку 21 століття». 

Україні не можна і не варто повертатися до економіки зразка до 24 лютого, тож виникає потреба змінювати стратегію, яка має враховувати нові виклики.

«Ми опинилися в ситуації, коли великі логістичні ланцюжки перервані, цілий ряд існуючих виробництв ніколи не відновиться, а демографія країни змінилася. Наведу приклад Чернігова, який до війни мав населення приблизно 270 тисяч людей. Станом на зараз [інтерв’ю записане в червні – прим. авт.] не повернулася половина. Тобто ми повинні розуміти, що потрібно перепридумати профіль цього міста і заново вигадати, який вигляд воно матиме, щоб зберегти його й далі рухатися». 

За словами аналітика, для ефективнішої роботи в умовах війни мав переформатуватися вищий орган виконавчої влади України, однак цього не сталося.

«Коли почалася війна, ми не перейшли на так званий воєнний Кабмін і не утворили його. По суті ми продовжуємо жити без воєнного Кабміну у ситуації, коли багато процесів йде так, ніби продовжується мирне життя. З моєї точки зору, це була велика помилка на той момент, організаційна помилка. Бо фактичний досвід усіх країн світу, які проходили подібні історії, передбачає створення воєнного Кабміну». 

За словами Вадима Денисенка, воєнний Кабмін мала б утворювати група посадовців, наділених великими повноваженнями та персональною відповідальністю за результати власної роботи. Основні напрямки його діяльності мають стосуватися пов’язаних із війною проблем, відновлення експорту, питання переселенців та переміщення підприємств, а також демографічних викликів.

Зменшення населення в частині регіонів України відбувається на фоні його зростання в інших областях через переселення. Зокрема це стосується Полтавщини, де тільки за офіційними даними зареєструвалися майже 200 тисяч переселенців, але реальна кількість ВПО є більшою. Аналітик каже, що зміни в демографії міст та містечок потребують переосмислення ролі області в економіці країни.

«Треба думати глобальніше, бо ми вже почали рух до Євросоюзу. Нам потрібно зовсім по-іншому мислити, коли ми дивимося на світ. Наша проблема насправді полягає в тому, що ми страшенно україноцентричні. Вважаємо, що весь світ рухається навколо нас і думає тільки про нас. Це неправда, ми живемо в глобальному світі й треба починати думати про роль Полтавщини в майбутньому Євросоюзу, як би це голосно не звучало. Але якщо ми не поставимо цієї мети й не дамо на нього відповіді, то будемо продовжувати жити в ситуації до 24 лютого».

За думкою Денисенка, схильність української влади до інертності може затримати формування нової стратегії, однак  стимулювати зміни зможе винесення цього питання в публічний простір.

«Якщо влада зрозуміє, що без цього не зможе виграти вибори, вона буде змушена про це, як мінімум, почати говорити. Не треба вигадувати велосипед. У демократичному світі все залежить від виборів. Тому якщо мер міста зрозуміє, що він програє вибори, якщо в нього не буде розуміння відповідей на ці питання, він 100% зробить стратегію й навіть знайде гроші для того, щоб найняти розумних людей, а не своїх двоюрідних братів, які щось напишуть».

Як варіант стимуляції економіки області розглядають будівництво індустріальних парків у громадах. Обговорення та пошук ресурсів триває впродовж останніх кількох років, однак далі, ніж робота над підготовкою документації, справа поки не зайшла. Вадим Денисенко говорить, що успішна реалізація подібного проєкту вимагає стратегічного планування на десятиліття вперед.

«Індустріальний парк – це можливість отримати податкові пільги. Будь-які податкові пільги є плюсом для конкретної громади. Але тут робота має бути двостороння: з одного боку має бути інфраструктура, яку забезпечуватиме держава, місто чи область – це транспорт, електрика, водопостачання, територія й люди. Найважливіше – дати відповідь на питання про стратегію, а відштовхуючись від неї робити індустріальний парк з конкретною спеціалізацією. Якщо ти відповідаєш на це питання, то розумієш, треба тобі один гектар чи 20. Потрібно водопостачання, як для металургійного заводу чи вистачить води з крана. Без відповіді на це питання не вийде рухатися далі». 

Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування». Джерело – vmr.gov.ua

До чого слід готуватися

Падіння української економіки через війну спостерігають фахівці, однак пересічні люди поки повною мірою його не відчувають. Блокування росією морських портів позбавило ВВП України значної частини доходу від експорту, як і припинення роботи й знищення підприємств через бойові дії та окупацію. За словами Вадима Денисенка, запобігти істотному падінню рівня життя населення можна буде в разі, якщо партнери надаватимуть Україні фінансову підтримку:

«Треба говорити чесно: ми стали дотаційною державою, яка потребує на утримання за різними оцінками до 5 мільярдів доларів на місяць. З того, що я розумію, ми вийшли на домовленості зі США та Євросоюзом про те, що нам будуть закривати цю дірку. Якщо вона буде закриватися, у широкому значенні цього слова обиватель не повинен відчути [наслідки падіння економіки – прим. авт.]. Усе залежить від того, буде вона закриватися чи ні».

Уваги потребує також питання розміщення й працевлаштування переселенців. Частина людей, що переїхали до Полтавщини, мешкає у школах та дитсадках. Паралельно триває підготовка до початку навчального року, який влада планує здійснювати в закладах освіти з підготовленими укриттями. Вадим Денисенко говорить, що потрібно усвідомити й прийняти незворотні зміни, які сталися в освіті після пандемії коронавірусу, а також максимально застосувати нові напрацювання для розв’язання проблеми безпеки навчального процесу в умовах війни.

«На сьогодні ми маємо зрозуміти: усе одно світ рухається до онлайн-освіти так чи інакше. Роль вчителя взагалі буде дещо іншою в майбутній школі. На моє глибоке переконання, потрібно приділити глобальну увагу онлайн-освіті. Окрім 1-4 класів. Ми маємо зрозуміти, що світ уже не повернеться до офлайн освіти, він рухається до змішаної освіти. Нам потрібно завдяки цій лінії максимально швидко переглянути всі можливості та програми. Ковід насправді дав нам люфт часу, бо завдяки йому ми навчилися певних речей. Але вони всі недороблені».

«Нам потрібно почати рухатися в цьому напрямку й не треба брехати самим собі: у нас не буде грошей, щоб зараз швидко побудувати будинки для всієї кількості людей. А навіть якщо буде, повернемося до інших запитань: де ці люди будуть працювати, що вони будуть виробляти та що має зробити держава. Тобто проблема навіть не в житлі, а в питанні, як зайняти цих людей і зробити так, щоб вони інтегрувалися в нове середовище». 

Полтавщина є аграрною областю, тож реалізація сільськогосподарської продукції значно залежить від відновлення експорту. 

«Це катастрофічна історія. Ми вперлися в стелю в тому, скільки можна експортувати за місяць. Думаю, що тут потрібно буде ухвалювати спільне рішення про будівництво на кордоні з Євросоюзом низки елеваторів (так званих сухих портів), у яких буде можливість зберігати зерно, і пробувати розширяти можливості експорту. Але поки це все дуже пробуксовується і, на жаль, не перейшовши на воєнний Кабмін, ми не маємо людини, яка відповідає за експорт. У нас немає персональної відповідальності, а без неї відповідальність завжди розмивається. Тому я вважаю, що це помилка. У нас має бути окремий міністр із величезними повноваженнями, який займається експортом. У нього міністерство має складатися умовно з 20-30 людей, які мають величезні повноваження з розробки механізмів, що робити далі з експортом». 

Днями з’явилося повідомлення, що на Волині будують сухий порт, де прийматимуть та зберігатимуть сільськогосподарську продукцію з інших областей. Також звідти агропродукцію експортуватимуть до країн Європи.

Після деокупації острова Зміїного вдалося частково відновити річкове судноплавство через гирло Швидке ходу річки Дунай-Чорне море. Також розпочалися перемовини з росією щодо розблокування експорту українського зерна за посередництва Туреччини та ООН. Вкупі з контрнаступом української армії на південь це дає надію на можливість принаймні часткового розв’язання питання експорту.