«Ми знали, що наше місто окупують». Як переселенка з Луганщини знайшла прихисток у Полтаві

Усе життя Надії Власенко минало в Рубіжному на Луганщині. Вона мала успішний бізнес, великий будинок та щасливу родину – чоловіка й двох синів. Але повномасштабне вторгнення змінило все.

Війна змусила Надію з родиною залишити місто, аби врятувати життя. Вони були впевнені – Луганщину окупують. 

Нині переселенка з чоловіком та дітьми мешкають у Полтаві. Про спроби почати життя з нової сторінки, саморозвиток та свій шлях Надія Власенко розповіла в інтерв’ю ЗМІСТу:

Нові навички та хобі

У Полтаві Надія вирішила зайнятися саморозвитком. Вона відвідує різні тренінги та курси, які допомагають скоригувати професійні навички й віднайти нові інтереси. Нині жінка викладає в Університеті третього віку. 

«Я пішла по всіх заходах, які були запропоновані. Завдяки цьому ми, мабуть, і адаптувалися», – говорить Надія.

Її сини займаються музикою, відкриваючи для себе нові горизонти творчості. Хлопцям вдалося знайти себе на новому місці. 

Сини переселенки Надії. Фото з її особистого архіву

Оренда житла

Випробуванням для сім’ї стала необхідність орендувати житло. Витрати на помешкання виявилися одним із найбільших викликів. Попри це, сім’я намагається прийняти своє нове житло як шанс почати з нуля.

«У нас дві собачки, і в Полтаві ми стикнулися з тим, що на той рівень, де ти хочеш жити з ними, не пускають. З дітьми теж. Дякую, що у нас діти дорослі, нас впустили».

Родина Надії. Фото з Особистого архіву жінки

Відновлення справи й допомога іншим

Однак найбільшим досягненням Надії стало відновлення її бізнесу. Вона змогла адаптувати свою справу до нових умов та почала допомагати іншим переселенцям у Полтаві.

Фото з особистого архіву Надії

«У Луганській області практично все розбито й немає нічого для нормального життя. На сьогодні ми поки що не можемо повертатися додому». 

Надія говорить, що сподівається на деокупацію території, де знаходиться дім її родини. Наразі перспектив для себе та своїх дітей жінка там не бачить. 

Фото – Аліна Гончарова

Відео – Євген Чорний, Віталій Мохунь

Дизайн – Катерина Василенко