17 березня, 17:03
17 березня, 17:03

Коли описують життя мешканців скандинавських країн часто згадують про «індекс щастя населення». Разом з Novos Development ми зануримося у різні зовнішні фактори, що впливають на щастя жителів різних міст і розкажемо, чому одні почуваються щасливішими й задоволенішими, а інші – ні.

Для початку зупинимося на європейських країнах, понятті «урбаністика» та розкажемо, чому добре облаштований громадський простір має значення.

Декілька слів про щастя

Щастя – досить суб'єктивна величина, а виміряти її рівень, мабуть, неможливо.  Та й одного конкретного значення це поняття не має. Кожен закладає у це слово щось своє, опираючись на власний досвід, мету, оточення та світосприйняття.

Нейробіологи безперестанно досліджують процес зародження щастя в людини та й взагалі – розкладають щастя на молекули. За їхніми словами, за процес відчуття щастя відповідають гормони та нейромедіатори центрів задоволення: дофамін, серотонін, ендорфіни та норадреналін.

У цьому матеріалі ми будемо відштовхуватися не від індексу (щастя), для визначення якого використовують значення ВВП на душу населення, а від даних опитувань жителів конкретних міст на предмет наявності місця для дозвілля, зручності та комфорту тощо.

Що дає людині оточення

Сьогодні існує багато теорій та вчень, які доводять, що поведінка людини залежить від місця, де вона проживає. 

Психологи й біологи доводять, що психічний стан людини залежить від її оточення. А великі скупчення людей провокують підняття рівня агресивності людини. Це може проявлятися у великих містах, де райони розділені на умовні середовища, що задовольняють конкретну потребу по типу «центр – для офісів і роботи», «спальні райони – для життя».

І річ не лише у скупченнях людей, а в елементарній відсутності простору для людини, у тому, як облаштоване її середовище, чи є воно комфортним, чи може задовольнити не лише фізіологічні, а й духовні потреби. 

Сьогодні ми розкажемо про міста світу, де люди почувають себе щасливими, а за головним критерієм вважатимемо рівень задоволення людей своїм навколишнім середовищем.

Барселона: як ідея суперкварталів «очистила» місто

Іспанська столиця потрапила до п’ятірки міст за рівнем загальної задоволеності життям (за даними 2016-го року). Дослідження проводили методом опитування й використали такі критерії: чи задоволені жителі місцями для дозвілля й відпочинку, чи в загальному добре себе почувають містяни й що говорять про рівень їхньої доброзичливості туристи й мігранти.

До цього Барселону вважали одним із найбільш забруднених і гучних містом. Хто й що вплинуло на різку зміну показників і ріст тенденції в інший бік?  

У середині 90-х влада в тестовому режимі почала використовувати принцип «суперблоків», що об'єднує 9 кварталів в окремий повноцінний район, де рух певним чином обмежений. Цим самим вдалося збільшити кількість велодоріжок, на 21% зменшити використання автомобілів і змінити загальну систему громадського транспорту.

(Фото – ecobyt)

Що дає таке планування і в чому щастя?

По-перше, мешканці таких районів можуть задовольнити майже всі свої потреби в межах свого району. Вони менше часу проводять у дорозі за кермом або в громадському транспорті. Люди «розміщуються» по місту рівномірно, не утворюючи скупчень. 

По-друге, у місті знижується рівень забруднення повітря й шуму.

Крім цього, жителі починають вважати цей район своєю оселею, а значить – по-іншому ставитися до людей, які тут живуть, адже всі є начебто учасниками певної спільноти. Також, менше смітять і бережно ставляться до навколишнього середовища, адже це – їхнє. 

У районах впроваджується певний порядок, до якого мешканці звикають та за яким починають жити. Оскільки всередині блоку рух авто менш активний або взагалі обмежений, батьки можуть не хвилюватися за безпеку людей. 

Роттердам: екологічне місто, яке розбудовують люди

Відомо, що Нідерланди вважають країною-лідером щодо просторового планування міст. Також це країна, в якій урбанізація (зростання частки міського населення) збільшується з кожним роком на кілька відсотків. А значить, щільність населення також зростає. Але при цьому майже 80% жителів міст Нідерландів відчувають себе щасливими й доброзичливими до приїжджих. 

Просторове планування міст в Нідерландах базується на наступних засадах:

  • міська забудова та сільська місцевість чітко розмежовуються.
  • безбар’єрне середовище.
  • рівне співвідношення «концентрація-деконцентрація», відповідно до якого райони з щільною забудовою однаково й рівномірно розміщуються до громадських просторів та офісних споруд.
  • зменшення небажаної мобільності, що проявилося у намаганні поєднати різного роду активності (житло, робота, шопінг, відпочинок) й підлаштовуванні все таким чином, аби не доводилося метушитися з одного кінця в інший.

Особливість Роттердаму – це використання відновлювальних джерел енергії у задоволенні потреб містян.

Як приклад – Smog Free Project (повітроочисна вежа) – облаштована громадська територія, де розміщена найбільша у світі очисна вежа. 

Ця семиметрова споруда очищує 30 тис. м³ повітря за годину.

(Фото – archdaily)

Наступний приклад Роттердаму – це найбільший в Європі парк на даху торгівельного центру. Dakpark Rotterdam являє собою величезний простір паркової території з фонтанами, лавочками, місцем для барбекю, оглядовим майданчиком тощо. 

Ще одна особливість Роттердаму – це залученість людей до створення просторів і міста загалом. Як приклад – дерев’яний міст у центральній частині міста, що побудували коштом містян. Усі 17 тис. деталей, з яких складається міст, підписані іменами меценатів.

Прикладів таких облаштованих громадських просторів, використання інновацій та залучень громадівців у Нідерландах є дуже багато. Ми використали лише поодинокі локальні, щоб показати по-справжньому комфортні міські простори. Вони є прикладом того, що простір впливає на стан, поведінку й настрій людей.

Брюссель: кейси озеленення й боротьби із завантаженістю доріг

Європейська столиця зберегла немало старовинних будівель та інших пам'яток. Вона поєднує різні архітектурні стилі будівель. Попри те, що Брюссель поділений на 19 муніципалітетів й рішення в кожному приймаються окремо одне від одного, місто вважають дуже комфортним.

Але такою картина є віднедавна. Ще 10 років тому місто вважали як одне із найбільш перевантажених автомобілями, й, відповідно, з досить забрудненим повітрям.

Якою картиною є зараз і що зробила для цього влада? Перше – це переплановує місто в межах плану мобільності (реалізація якого розрахована до 2030-го року). Загалом, у місті збільшили та покращили пішохідні зони, очистили центр Брюсселю від автомобілів, обмежили та зменшили рух вантажних авто (проєкт LaMilo), популяризують велотранспорт і пішохідні прогулянки.

(Фото – city4people)

Наступне – збереження архітектурних пам'яток та ідентичності міста. У Брюсселі розповсюджена практика фасадизму, коли нову споруду зводять за фасадом старовинної будівлі, що дозволяє зберегти пам’ятки. Також віднедавна тут є обмеження на висоту будівель, які зводять. Це дозволяє уникнути забудови історичних районів і дає можливість залишати простір для комфортного життя мешканців.

Влада також підтримує збереження архітектурних пам’яток, що є власністю жителів міста. Їм наділяють фінансову допомогу, нараховують пільги для реставрації чи підтримки стану будівель. І контролюють, аби не відбувалося самовільних ремонтів чи перебудов.

Ще однією відмінністю Брюсселю є саме планування районів і навіть дворів (якщо говорити про старовинні забудови). Тут є поширеною концепція «схованих садів». У кожному кварталі будинки намагались будувати колом чи квадратом, щоб на тій території, що залишалася всередині, облаштувати сад «для своїх».

Quentin Mailet took pictures of Racines Restaurant and its team in Brussels, april 2019 for a contract between EquinoxLightPhoto and Racines Restaurant.

Озеленення – наступна перевага Брюсселя. В місті діє більше 20-ти парків (ботанічні сади, оранжереї). У 2016-ому французьким архітектурним бюро Vincent Callebaut Architectures, що займається рішенням екологічних та соціальних проблем шляхом проєктування, був представлений проєкт будівлі Ботанічного центру The Botanic Center Bloom.

Згідно з проєктом, будівля буде оновлена й осучаснена, аби відповідати на виклики сучасності. По-перше, її фасад планують покрити рослинністю. Це має збільшити виділення кисню до 50 тонн на рік. Також, ця рослинність має збільшувати теплову інерцію будівлі, що дасть змогу раціонально використовувати опалення взимку.

По-друге, на даху планують встановити сонячний щит площею в 600 м², який доповнять вітряною фермою. В сумі ці джерела відновлювальної енергії мають покривати третину потреб будівлі.

Отже, підсумуємо. Містяни мають місця для відпочинку, парки й інші зелені зони, що дає змогу задовольнити потребу в спілкуванні, дозвіллі та комфортному середовищі.

Влада Брюсселя встановлювала норми й правила, які могли здаватися жителям не до кінця зрозумілими. Наприклад, обмеження швидкості до 30 км/год в конкретних зонах, обмеження руху в центрі міста. Та з часом це принесло результати. Обмеження руху автівок у центрі міста зменшило рівень забруднення повітря на 20%. А відповідальність за прилеглі території будинків, які влада закріпила за містянами, дало останнім відчуття, що всі вони приналежні до однієї спільноти, а значить, відповідальні не лише за себе, а й простір і співгромадян. 

Середовище й урбаністика

Середовище – це не лише про власну оселю. Це також й про те, що нас оточує поза нею. Середовище задовольняє наші потреби й робить нас щасливішими; воно впливає на наш загальноемоційний стан, «викарбовує» наш характер і впливає на прийняття рішень.

Для людини є важливим простір в місті, наявність місця для відпочинку й дозвілля, можливість вільно пересуватися містом та бути причетним до творення громадського простору.

Це все – про урбаністику, що вивчає міста, їхні особливості та мотивує людей робити свій простір комфортним. Це і про планування міст, районів, вулиць, і про розвиток міста в архітектурному плані, й про міський дизайн, й про доступність (однаково використовувати громадські місця).

До чого можна прийти, вивчивши кейси більш комфортних міст світу?

Розвивати місто можна всіма можливими муніципальними силами й коштами, залучати дослідників та практиків з інших країн. Та втілювати це без підтримки й залученості безпосередньо жителів буде дуже складно. Коли люди не розуміють цінності змін і не бачать в них сенсу, то й результату не буде. Лише взаємне бажання влади й громади облаштовувати громадський простір зможе позитивно впливати на добробут людей, та й рівень задоволення їхніми життями в цілому.

Матеріал створений у рамках партнерства з сервісом Novos Development. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора і не завжди збігаються з позицією редакції.