07 лютого, 13:02
07 лютого, 13:02

До сьогодні полтавці згадують, як подорожували повітряними шляхами з Полтавського аеродрому.

ЗМІСТ розповідає про основні етапи розвитку полтавської цивільної авіації, спираючись на спогади головного інженера Полтавського авіапідприємства Костянтина Гладких. 

Перші кроки в розвитку цивільної авіації

17 липня 1923 року Управління «Укрповітряшлях» ухвалило рішення про організацію в Полтаві повітряної бази, яка б обслуговувала проміжну станцію лінією Харків-Київ.

Враховуючи важливість розвитку повітряного сполучення, того ж дня, виділили 150 десятин землі під будівництво аеродрому поблизу Київського залізничного вокзалу. Згодом провели підготовчі роботи з обладнання аеродрому, метеорологічної станції на ньому та будівництва малого дерев'яного ангару.

Костянтин Гладких пише, що тоді розпочалися перемовини з німецькою фірмою Dornier про закупівлю чотирьох літаків типу Кomet, з установкою на цих літаках двигунів марки BMW та Rolls Royce.

Dornier Komet 2, 1922 рік (Джерело – commons.wikimedia)

Рух за створення потужного повітряного флоту, що розпочався в 1923 році, почав давати перші результати. 25 травня 1924 року, о 9:00 у перший повітряний рейс за маршрутом Харків-Полтава-Київ вилетів літак «Червоний хімік» з чотирма пасажирами на борту. Першими пасажирами літаку стали журналісти, пише у своїх спогадах Костянтин Гладких. 

Повітряне сполучення Харків-Полтава-Одеса вперше відбулося днем пізніше – 26 травня 1924 року, а отже 25 травня 1924 року можна вважати днем народження полтавського авіапідприємства:

 «25 травня літак “Красний хімік” здійснив регулярне пасажирське сполучення з Києвом. На аеродромі пожвавлення. Гурт людей проводжає літак. Останні приготування закінчені. Розмістили пасажирів та їх багаж. Відомості занесли в борт-книгу. Готово. Нарешті пілот сідає за штурвал. Ми в кабіні. М’які шкіряні дивани, шкіряні ремені на випадок сильної качки. Все передбачено, затишно, спокійно», – так описував свої враження від  перельоту кореспондент, у випуску газети  від 30 травня 1924 року.

Кореспондент додає, що у Харкові рух літака по аеропорту розпочався о 9:00, а вже за 2-3 хвилини літак відірвався від землі. За оцінками кореспондента, за годину літак робить посадку в Полтаві і потім політ продовжується. Через 4 години і 10 хвилин проведених у повітрі, літак здійснив успішну посадку на аеродромі у Києві. Затримка на 30 хвилин сталася через сильний вітер.

16 жовтня 1924 року заступник комерційного директора «Укрповітряшлях» Іванов в листі до інспекції цивільної авіації писав, що на лініях регулярно виконувалися рейси Харків-Єлисаветград-Одеса та Харків-Полтава-Київ загальною довжиною 1 тис. 90 км. Аероплани на цих трасах літали двічі на тиждень, льотний сезон тривав 5 місяців. Тоді ж почалися роботи з аерофотознімання та поштові перевезення.

Наступні рейси виконувалися також на пасажирських літаках АК-1. У 1924 році Полтавська повітряна станція приймала за день 1-2 чотиримісних пасажирських літаки, пише в книзі «Полтавщина в аерокосмічній історії» Ірина Пістоленко.

Літак марки Ак-1 (Джерело – aviahistory.ucoz)

У 1925 році перевезли 1 тисячу 551 пасажира та 11 тис. 581 кг вантажу. Загальна протяжність перельотів становила 205 тис. 362 км.  На лініях працювали 9 літаків «Дорнье-Комета ІІ» і декілька літаків «Дорнье-Комета ІІІ» на вісім пасажирських місць. Їх обслуговували 91 пілот, 9 бортмеханіків, 9 механіків та 21 працівник обслуговуючого персоналу.

У цей період відбувається розвиток літакобудування. На початок 1930 року, частина вітчизняних літаків  становила 71% проти 29% літаків іноземного виробництва. Як пише Костянтин Гладких, у 1933 році імпортні літаки взагалі не використовували.

Уже у 1933 році вперше відбувся рейс за маршрутом Харків-Полтава-Миргород-Київ. Того ж року встановили поштово-вантажне повітряне сполучення з Карлівським, Диканським, Опішнянським, Зіньківським, Чорнухинським, Кременчуцьким та іншими районами, повідомляє газета «Вісті» від 8 червня 1933 року.  

Цього ж року, у межах створення всеукраїнської авіабази сільського та лісового господарства у Полтаві (вперше в Україні), до Полтавського аеродрому в Рибцях перевели загін авіаторів разом з сім’ями.

У цей час аеродром мав відповідну інфраструктуру, а саме: аеровокзал, ангар для літаків, авіамайстерні де ремонтували літаки, а також двоповерховий житловий будинок для родин авіаторів. Частина пілотів розміщувалися в будинку по вулиці Рози Люксембург (зараз вулиця Раїси Кириченко), пише Костянтин Гладких. 

З часом 213-ий авіазагін реорганізували. Частину перевели до Харкова, а на його базі на аеродромі в Рибцях створили авіаланку з трьох літаків. У квітні 1941 року польоти виконувалися для транспортування пошти, надання медичної допомоги населенню області, а також для обробки полів.

Цивільна авіація під час Другої світової війни

Під час війни 1941-1945 року Полтавський авіазагін очолював М. Петриченко. 25 червня 1941 року цей авіазагін у повному складі вилетів на фронт. Льотчики забезпечували зв'язок, виконували завдання з евакуації тощо. Льотно-технічний склад Полтавського підрозділу відзначили багатьма державними нагородами.

На фото пілот Іван Скрипник ділиться своїми враженнями після бою з німецькими винищувачами (Джерело – Полтавський музей авіації та космонавтики)

З них Микола Шатаєв (417 бойових вильотів) та Павло Савченко (503 бойових вильотів) були нагороджені званням Героїв Радянського Союзу (посмертно). У березні 1942 року, після виконання бойового завдання,  літак командира ескадрильї А. Саська був підбитий ворогом і впав.  Пілот отримав важкі поранення. Льотчик Микола Шатаєв відважився посадити свій літак По-2 поруч з машиною непритомного командира і доставив його до шпиталю. Павло Савченко загинув під час виконання завдання.

Літак марки По-2 (Джерело – odynokiy.livejournal)

Післявоєнне відновлення цивільної авіації

Після Другої світової війни розпочалося відновлення повітряних ліній, організація міжміського сполучення та відновлення роботи сільськогосподарської авіації.

Відновлення виробничо-технічної бази полтавського аеропорту, після визволення Полтави розпочалося в 1943 році. Через те, що залізничне сполучення було перевантажене, а частина залізничних шляхів після війни ще не відновлені, перед авіаторами постала задача організувати поштово-вантажне і пасажирське сполучення.

На кінець 1943 року у Полтаві організували авіаланку, з метою забезпечення авіаційним зв’язком обласний центр з районами області. У травні 1944 року полтавські авіатори налагодили  поштовий зв'язок з дев’ятьма районами області, такими як: Диканським, Котелевським, Зіньківським, Гадяцьким, Лохвицьким, Лубенським, Пирятинським, Градизьким та Семенівським районами. 

Пілот авіазагону Марта Рябченко (Джерело Полтавський музей авіації та космонавтики)

І вже в червні 1945 року на базі 213-го авіазагону створено 277-й авіазагін спецзастосування. У липні 1945 року 277-ий авіазагін мав у розпорядженні 6 літаків, 12 пілотів, 6 авіатехніків. 

На 1 листопада 1945 року в загоні уже налічувалося 23 пілота та 20 авіатехніків. На кінець 1946 року полтавським авіазагоном експлуатувалися 21 літак марки По-2.

Група авіаторів 277 авіазагону 1949 рік (Джерело – Полтавський музей авіації і космонавтики)

Робота авіаторів Полтави по відновленню авіаційної мережі дозволила в 1947 році перевести 11 тисяч пасажирів, 63 т. пошти, 220 т. термінового вантажу. Загалом було виконано 12 тисяч рейсів.

Аеродром в районі села Супрунівка

Розташування авіазагону на аеродромі Рибці поблизу військового аеродрому ВПС   ускладнювало безпеку організації польотів. Тому з часом стало питання про перенесення цивільної авіації на інше місце. У лютому 1950 року авіазагін перебазувався на новий аеродром в районі села Супрунівка.

Першу посадку на новому аеродромі здійснив колишній фронтовик – пілот Сергій Парамонов з авіамеханіком Миколою Зубковським. За короткий термін підготовки до перебазування, особовий склад авіазагону облаштував на аеродромі декілька землянок в яких знаходилося майно загону та авіа апаратура. З часом, через проливні дощі, землянки затопило.

25 серпня 1952 року відбувається реорганізація 277-го авіазагону в  102-ий авіазагін спецзастосування. Костянтин Гладких пише, що великою радістю для авіаторів стало закінчення будівництва дороги Харків-Київ, на ділянці Полтава-Абазівка. Ця дорога нарешті дала можливість авіаторам комфортно діставатися аеропорту.

У п’ятдесятих роках літак По-2 вичерпав свої можливості і став непридатним для обслуговування, як транспортних, так і сільськогосподарських потреб. Потрібні були більш вантажопідйомні літаки.

У 1957 році виконали роботи по розширенню злітно-посадкової смуги, для прийому літака Лі-2. Перші регулярні рейси літака Лі-2 розпочалися по маршруту Харків-Полтава-Суми. У цьому ж році значно розширили виробничу базу аеропорту.

Літак марки Ан-2 (Джерело – Вікіпедія)

З березня 1959 року розпочалося будівництво аеровокзалу. Того ж року закінчили експлуатацію літака По-2. Останнім списаним літаком По-2 став літак під номером 509. Тоді Полтавський аеропорт поповнився літаками Ан-2. В 1959 році було перевезено 26 тисяч пасажирів та понад 689 т. вантажу.

Стаття в газеті Зоря Полтавщини від 30 листопада 1976 року

Газета «Зоря Полтавщини» від 1984 року звітує про обсяг робіт, які виконав Полтавський аеропорт. За архівними даними, послугами аеропорту користувалися щороку понад 100 тисяч полтавців,  місто Полтава мало сполучення з 35 містами, серед них: Донецьк, Суми, Сімферополь, Черкаси, Дніпропетровськ, Львів.

За неповних 5 місяців авіацією перевезли понад 28 тисяч пасажирів і на 231 т. вантажу, більше від запланованого. У газеті згадується, що авіатори контролюють з неба рух транспорту на автотрасах, доставляють лікарів у відділенні райони, а також надають значну допомогу сільському господарству. 

На фото в Полтавському аеропорту група авіаторів (зліва направо) другий пілот В.Шпигун, чергова відділу перевезень В.Верхола, командир літака Ан-2 В.Єлізаров і заступник командира В.Буняк (Джерело – «Зоря Полтавщини» від 25 травня 1984 року)

У 1985 році, крім адміністрації, в структурі Полтавського аеропорту діяла служба організації перевезень, відділ застосування авіації в народному господарстві, штурманська служба, льотний загін, авіаційно-рятувальна служба та ін.

Літак Як-40 в аеропорту Полтава, початок 80-х років (Джерело – сторінка «Стара Полтава»)

З початку 90-х років почалося різке зменшення пасажиропотоку через Полтаву. У 2002 році аеропорт було передано у власність територіальних громад області. Протягом останнього десятиліття за кошти обласного бюджету здійснювалося утримання підприємства з метою збереження наявної інфраструктури. 

Наразі цивільна авіація України успішно розвивається. Отже, залишається сподіватися, що наше місто з часом, відновить повноцінну роботу свого аеропорту і здобутки полтавської авіації не залишиться тільки у спогадах містян.

Стаття підготована за архівними матеріалами Полтавського музею авіації та космонавтики.