Продовжуємо аналізувати реалії та перспективи українського арт-ринку на основі досвіду полтавських кураторів, колекціонерів і художників.
В арт-ринку наразі не існує прямої кореляції з економічними показниками. Найбільш дохідним напрямком на ринку предметів мистецтва традиційно вважається живопис.
Світова практика доводить, що інвестиції в предмети мистецтва є гідною альтернативою або доповненням до традиційних інвестиційних активів. На думку деяких експертів, однією з головних переваг арт-ринку є його слабкий зв’язок із політичними й економічними факторами. Хоча фактори ризику все ж таки існують. До них належать, наприклад, такі:
- складність оцінки вартості мистецьких об’єктів;
- неможливість застосування стандартних інструментів фінансового та інвестиційного аналізу;
- непрозорість ринку;
- відсутність надійних джерел інформації про угоди, що здійснюються;
- спекулятивні рейтинги оцінки;
- конфлікти інтересів.
Мистецтво насправді добре продається
Куратор полтавської галереї мистецтв «Art Jump» Антон Усанов припускає, що ціни на роботи полтавських живописців згодом все ж таки ростимуть в ціні. Він вважає, що для того щоб картини полтавських авторів добре продавались, необхідно залучати інвесторів з інших регіонів. Це можливо, на думку Антона, лише в тому випадку, якщо внутрішньополтавський ринок почне більш впевнено розвиватися:
«Наша галерея мистецтв «Art Jump» купує багато робіт полтавських художників для наповнення власного фонду. Також з наших виставок було придбано не малу кількість робіт колекціонерами всеукраїнського масштабу. Не так давно почали з’являтися полтавські покупці. Вони цікавляться мистецтвом в плані придбання якось обережно і напружено, можна сказати, з острахом. Але цікавість все ж таки поступово з’являється – це не може не радувати».
У виборі картин для власного фонду представники галереї дотримуються певної концепції. Насамперед, це підтримка місцевих, полтавських авторів. Хоча, як зауважив куратор Антон Усанов, багато з цих художників ще навіть не готові продавати. Це, можливо, пов’язано з тим, що останнім часом широко розповсюджена думка про те, що мистецтво взагалі ніхто не купує. Тому митці не бажають націлитися на ринок, рахують, що це безглуздо, і вважать за потрібне одразу братися за певне ремесло, яке приносить хоча б якийсь дохід. Антон Усанов впевнений, що ця проблема надумана:
«Насправді покупці серйозного мистецтва існують. Просто їх необхідно шукати, а якщо знайшов, підключати кмітливість і дещо поквапитись. Це, зрозуміло, питання менеджменту. Ми слідкуємо за усіма полтавськими художниками. В планах придбати деякі твори молодих митців. Нещодавно, наприклад, ми купили дві роботи видатного полтавського художника Віктора Бабенка з його ювілейної виставки. Хочу зауважити, що ціни на мистецькі твори такого характеру на полтавському ринку зовсім не захмарні, так би мовити. Покупці, що націлені на придбання гідного живопису, цілком можуть собі тут це дозволити».
Покупці на арт-ринку переслідують не однакові цілі, купуючи предмети мистецтва: хтось бажає прикрасити власний дім або заклад, а хтось формує власну колекцію. Якщо покупець націлюється саме на колекціонування, він розробляє певну стратегію. Наприклад, можна продумати її за форматом або за тим медіа, який він буде збирати – фотографію, живопис, графіку тощо. Тут слід зауважити, що будь-який колекціонер починає свою колекцію з придбання того, що йому найбільше сподобалось:
«Це цілком природній шлях колекціонера – від того, що подобається, до того, що насправді добре. Спершу смак колекціонера найчастіше доволі суб’єктивний, можливо, ще не настільки розвинений, щоб обирати найкраще в мистецтві. Тому після втамування своїх власних вподобань, серйозні колекціонери винаймають людину, що буде займатися кураторством колекції. Вона потрібна для того, аби колекція постійно десь виставлялася, а також щоб підтримувався відповідний концепт колекції. Куратори повинні постійно слідкувати за новинами арт-ринку, за появою нових авторів та течій і обирати твори згідно з відповідною концепцією кожної окремої колекції», – вважає куратор Антон Усанов.
За спостереженнями Антона, сьогодні на українському арт-ринку значно більше творів мистецтва купують в якості інтер’єрних прикрас або просто за власним смаком, ніж для того, щоб поповнити власну колекцію. Це цілком природній процес, який допомагає художникам жити і творити. Окрім того, ще і вкладати вільні кошти в більш масштабні і серйозні власні проекти. В такому випадку, у митця з’являється можливість робити не те, що має попит, а створювати справжні змістовні твори. Високе мистецтво завжди потребувало великих фінансових вливань і меценатства.
Потреба деяких людей в колекціонуванні творів мистецтва пов’язана, на думку Антона Усанова, із культурою та цінностями самої людини, яка вирішує займатися цією справою.
Найкращим прикладом такого захоплення став, звичайно, видатний Соломон Ґуґґенгайм, який заснував Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку, а також фонд для підтримки сучасного мистецтва. Завдяки йому на сьогодні створено декілька визначних музеїв у всьому світі.
Антон Усанов впевнений, що розвиток арт-ринку в Полтаві неможливий без постійного кваліфікованого і змістовного висвітлення у ЗМІ мистецьких подій нашого міста:
«Заможні люди, як і всі інші, також дізнаються про різні речі зі ЗМІ. Але, на мою думку, вони не отримують наразі об’єктивної інформації, а просто дізнаються, що щось десь відбулося. Необхідно, щоб у кожному ЗМІ культурними подіями займалися досвідченні фахівці, які, нехай і на суб’єктивному рівні, будуть просіювати всі події, обираючи лише найкращі і найцікавіші. Тільки в такому разі в заможних людей поступово буде формуватися думка про те, що в культурі і мистецтві є певні критерії, є гарний смак і поганий».
Також Антон вважає, що в Полтаві зараз зовсім не вистачає галерей сучасного мистецтва, необхідних для формування певної здорової конкуренції. Якщо бути відвертими, галерея такого рівня в місті лише одна – «Art Jump». Куратор говорить, що вони намагаються постійно слідкувати за визначними сучасними галереями по всій країні, для того аби добре орієнтуватись і дотримуватись особливої власної стратегії. Мистецтво насправді продається, і питання створення галереї є лише питанням створення відповідного бізнес-плану. Якщо добре продумати стратегію, така справа може стати прибутковою і рентабельною. Просто необхідно, наголошує Антон, створювати навколо мистецтва свого роду галас задля того, щоб заможним людям було цікаво вкладати в нього кошти.
_1.jpg?1513697771019)
Справжнє мистецтво буде модним завжди
Молодий полтавський живописець, графік і кераміст Дмитро Білокінь свого часу доволі серйозно займався живописом та графікою. Але наразі він знайшов свою нішу в художній кераміці:
«Я маю можливість втілити одразу кілька своїх бажань: мені дуже подобається власне об’єкт сам по собі, до того ж, він може ще виконувати певну функцію, що для мене головне. Мої витвори здатні не тільки задовольнити потребу людини в естетиці, а також виконувати якусь побутову функцію. Такий симбіоз, поєднаний, наприклад, ще з чаєм, кавою або гастрономічною складовою, які наповнюють керамічні вироби, на мою думку, створює певну енергетичну хвилю мого мистецького твору».
З приводу сучасних мистецьких трендів, Дмитро вважає їх формування негативним явищем. На його переконання, ненормально задавати якусь моду в мистецтві і нав’язувати її художникам. Справжнє мистецтво несе такий сильний енергетичний посил, що воно буде модним завжди:
«Мистецтво повинне бити під дих. Погано, що в нас колекціонери диктують, що добре в мистецтві, а що не дуже. Є така практика «розкручування» художників галеристами і колекціонерами, коли навколо митця створюють певний типу модний антураж. Але найбільшу частку доходів з цього всього отримує далеко не сам художник. Як це було, наприклад, свого часу з Жаном-Мішелем Баскією».
Дмитро Білокінь не має наразі можливості займатися більш змістовним мистецтвом, робити те, що бажає. Проблема полягає у відсутності відповідної майстерні, а також фінансових вливань, яких завжди потребує високе мистецтво. Художник переконаний, якщо вкласти у свої твори душу і певні кошти, попит обов’язково з’явиться.
Мистецтво на хвилі сучасності
Український митець Влад Юрашко, який народився в Полтаві, а зараз мешкає в Словаччині, впевнений, що художник сьогодні обов’язково повинен обертатися в полі тем сучасного мистецтва. Митцям необхідно розбиратися у напрямах, які наразі досліджуються і розробляються в сучасному мистецтві. Влад розглядає реалізацію мистецьких творів сучасності у двох аспектах:
«Є економічна складова винагороди, а є складова затребуваності, коли роботи художника добре приймають куратори, постійно їх виставляючи. Хоча іноді митці, яких «не люблять» куратори, виставляються самі, і їхні картини прекрасно сприймаються глядачами. Структуру мистецького ринку і затребуваності художника можна розділити на різні складові, вона доволі органічна, але не однорідна».
Якщо художник бажає постійно розвиватися і досягти певного успіху, на думку Влада Юрашка, необхідно постійно виставлятися, планомірно і цілеспрямовано займатися улюбленою справою. Для Влада особистий мінімум – одна велика виставка на рік.
Тож, для прогресу, зрушень і нових досягнень українського (і зокрема полтавського) арт-ринку має бути здорова конкуренція всередині нього. Не треба мати величезний капітал, щоб любити мистецтво, цікавитися ним, відвідувати виставки, а також придбати якусь роботу молодого полтавського митця. Необхідно полюбити наших художників і подолати в собі упередженість про меншовартість. Тільки заохоченням публічного інтересу до вітчизняного мистецтва і вихованням публіки можна подолати проблеми українського арт-ринку.
Обкладинка і колажі Максима Скворцова