Донедавна дрон у житті пересічної людини був не більш як засобом для фільмування святкувань. Проте асоціації українців кардинально змінилися, відколи «Шахеди» російської армії почали ледь не щоночі маневрувати над містами й селами, несучи десятки кілограмів вибухівки в собі. Мобільні вогневі групи стали рішенням.
Бажання захиститися або перемогти у війні стимулює пошук нових технологій або вдосконалення вже наявних. Понад два роки повномасштабного вторгнення Росії до України показали, якою інтенсивною й масштабною може бути сучасна війна та наскільки важливою в ній є здатність навчатися.
Наявність світла й газу в українських оселях уже є переконливим свідченням того, що військові успішно адаптуються до відбиття російських атак, націлених позбавити людей базових засобів для існування.
На Полтавщині захистом критичної інфраструктури від обстрілів «Шахедами» займаються воїни одного з полків зенітних ракетних військ Повітряного командування «Схід». Вони виявляють і збивають російські ударні БпЛА, працюючи групами по кілька людей.
Чим тактика застосування мобільних вогневих груп унікальна, як вона змінила протиповітряну оборону й чому не варто недооцінювати російську армію. ЗМІСТ поговорив із військовослужбовцем полку Сергієм. Він координує роботу понад сотні мобільних вогневих груп, які полюють за ударними дронами росіян на Полтавщині.
Атака «Шахедів» – не нічне шоу. Як вони загрожують безпеці області
Сфера застосування мобільних вогневих груп зосереджена переважно довкола об'єктів критичної інфраструктури Полтавщини. Наразі саме вони є основною ціллю для дронів росіян: щоб не було світла, газу, палива. Ці об’єкти розкидані по території всієї області, тож на їхнє прикриття щоночі заступають військові полку та підрозділи Національної гвардії.
Для протидії «Шахедам» українські захисники вигадали новий спосіб оборони за допомогою невеликих команд. Наразі він існує тільки на практиці, адже в структурі Збройних сил немає мобільних вогневих груп як окремого роду. Навчитися працювати в складі такої команди можна тільки на власному досвіді, адже фахівців для цієї роботи поки не готують у військових вишах.
«Ця тактика зовсім нова. Робота мобільних вогневих груп по суті нічим не визначена, ніхто раніше так не воював. Їх постворювали в підрозділах, вони вимагають певної техніки: пікапів, турелей, кулеметів. Це складені вогневі групи, до яких входять різні військовослужбовці. Вони заступають у наряд на добу, а потім повертаються до своєї штатної роботи. Це люди, які спеціально не навчалися для мобільних вогневих груп. Звісно, кулеметник має свій військовий фах, але водій – це водій, а командир екіпажу – це старший за званням із певним досвідом».
Мисливці за дронами-камікадзе стали відповіддю на виклик російсько-української війни. Оборона такого роду керується принципом співмірності засобів нападу та захисту, адже немає доцільності щоночі витрачати ракети на десятки одноразових БпЛА. За аналогією військових, це ніби в горобця з гармати стріляти.
Основна концентрація мобільних вогневих груп зосереджена довкола об'єктів критичної інфраструктури, де вони працюють у межах своїх зон відповідальності. Іноді їхню роботу можна почути чи побачити в місті – звуки кулеметних черг, світло прожекторів у небі, проте переважно вона зосереджена поза межами населених пунктів. Визначені заборонені сектори обстрілу, де військові не будуть застосовувати зброю, зокрема в напрямку житлових кварталів. Попри це не варто ставитися до роботи мобільних вогневих груп як до видовища:
«Так склалося, що Полтава – не частий свідок подій, які відбуваються, наприклад, на сході. У нас люди недооцінюють небезпеки, яка існує під час бойової роботи. Сам неодноразово спостерігав велику кількість глядачів на балконах. Люди виходять подивитися, як червоненькі кульки літають, не розуміючи, що це великокаліберні кулемети з кулями завбільшки зі склянку, які можуть ще й розриватися, бо головне їхнє завдання – уразити ціль. Люди недооцінюють небезпеки. Наша бойова робота – це не якесь нічне шоу, спостерігачі можуть постраждати».
Як змінилася робота мобільних вогневих груп за роки великої війни
Чинний координатор мобільних вогневих груп Сергій став до лав Збройних сил України у 2015 році, тож відстежував зміни використання безпілотників у війську впродовж майже всієї війни. Напередодні повномасштабного вторгнення воїн здобув спеціальність бойового застосування підрозділів зв'язку й відтоді служив за фахом. Зараз він займається узгодженням: як вогневі групи Полтавщини мають працювати, аби вони ефективно захищали область від російських повітряних атак.
«Я спостерігав, наскільки змінилися безпілотні технології. Їх практично на Донбасі не застосовували взагалі, тільки розвідувальні й то рідко. Вони були надзвичайно примітивні, неефективні майже, погано керувалися. Сьогодні все значно змінилося».
Масове використання росіянами іранських «Шахедів» для атак по тилових областях України вимагало рішення, адекватного за мобільністю та потужністю ураження. Відколи Росія почала застосовувати по Україні дрон як зброю наприкінці 2022 року, їхні характеристики й тактики використання неодноразово змінювалися. Це вимагало й нових підходів до оборони.
Інформацію про кожну атаку «Шахедів» аналізують, а потім використовують для коригування роботи мобільних вогневих груп: збільшення чи зменшення їхньої кількості, зміни локацій тощо. Військові також моніторять інфопростір, адже росіяни самі розповідають про нові зразки ударних БпЛА у соцмережах. Тож коли їх потім знаходять підбитими десь у полі на Полтавщині, роблять відповідні висновки.
«За ці два роки безпілотні атаки ворога сильно змінилися в тактиці. Йдеться про висоти, швидкості, на яких ідуть дрони, бойовий запас, ударні речовини. Змінилися підходи. Усі ми пам'ятаємо, як безтолково на початку повномасштабної війни вони орієнтувалися на місцевості, ці карти 40-х років. Зараз вони після кожного застосування аналізують, постійно змінюють заходи на удари, використовують складки місцевості, де ми їх можемо не бачити: русла річок, яри. Ми так само кожного разу аналізуємо свою бойову роботу. При певних застосуваннях цих загроз уже можемо прогнозувати, як саме вони діятимуть».
Військові розвіюють поблажливі стереотипні уявлення цивільних про боєздатність російської армії й визнають: ворог працює на вдосконалення. Росіяни змінюють масу бойової частини безпілотника: що більшу відстань дрон має подолати, то менше вибухівки в собі нестиме. Зазвичай йдеться про 45 кг, проте існують зразки з удвічі більшим запасом. Змінюють також радіолокаційні прилади й способи дорозвідки, відстежують те, яку інформацію «Шахед» встиг передати й де саме зник з радарів.
«У порівнянні зі старими іранськими зразками, які були примітивні, зараз вони набагато складніші. Їх мінують для того, щоб не можна було забрати з поля бою. Навігація покращена, але також достатня примітивна, бо це прилад одноразовий. Проте зміни є, навіть у кольорі. Чорні застосовують переважно пізно вночі. Удень вони не літають, це дуже неефективно. При гарній видимості, знищити їх вкрай нескладно. Не скажу, що це проста робота, але значно простіша».
Донедавна українська армія не мала потреби в мобільних вогневих групах, тож її оснащення й стандарти роботи формували в процесі. Зараз військові Полтавщини полюють за «Шахедами» з великокаліберними кулеметами подекуди ще радянського зразка, що розраховані на ураження живої сили та легкоброньованих повітряних цілей.
Для потреб мобільних груп повернули спарені зенітні кулемети «Максим». Їх дістали зі складів і зараз активно вдосконалюють. Через вагу для піхоти ця зброя вкрай незручна, проте стала знахідкою для вогневих груп, які пересуваються на пікапах.
Що потрібно для покращення оборони Полтавщини від «Шахедів»
Дві незмінні потреби будь-якого роду військ української армії – це зброя й люди. І якщо перше можна виробити власними силами та отримати від партнерів, то достатня кількість кадрів для армії – відповідальність виключно українців.
Зенітний ракетний полк прикриває небо Полтавщини від «Шахедів», проте також відчуває потребу в людях і запрошує до служби у своїх лавах.
Найскладнішою частиною роботи мобільної вогневої групи є виявлення ворожого БпЛА. Шум польоту дрона-камікадзе чути здалеку, але зафіксувати його візуально в нічному небі – завдання складніше, ніж може здатися. Щоб опинитися в місці, де дрон перебуває, знайти й вказати іншим групам на ціль, потрібно також добре попрацювати.
В Україні з’являються все більше нових зразків зброї, яка допомагає виявляти «Шахеди», серед них і вітчизняного виробництва. Важливими для роботи є оптичні прилади, тож потреба в них стоїть гостро.
«Використовувати зброю вночі в небі дуже складно. Так, дрон чути, але це небо, хмари. Також враховується досвід. Варто зауважити, що за мобілізацією часто служать не наймолодші люди, і в кожного є своє сприйняття інформації візуальної, акустичної, тож це потрібно враховувати. Кожен орієнтується на власні відчуття при наведенні на ціль».
Ворог не має подібного досвіду використання мобільних вогневих груп, тож активно аналізує роботу українських військових, аби вдосконалити свою ударну безпілотну технологію. Завдання нашої армії – модернізуватися й покращити захист від неї.
«Велику ефективність має зенітне озброєння західного виробництва. Їхні зразки майже досконалі, але в нас їх малувато. По суті, використання пікапів із турелями та кулеметами – це все саморобщина. Ніде на зразках озброєння ви не знайдете прикладу такого застосування, щоб приїхали й забрати з заводу налагоджений. Установки ці є на машинах: броньовані, високошвидкісні, вкрай ефективні, але ситуація з їхньою вартістю й кількістю дуже складна. Вони вимагають також навченості екіпажів».
Оснащення мобільних вогневих груп різниться залежно від підрозділу. Є вогневі групи з найновішими пікапами, формою, тепловізійною технікою для спостереження – їхня ефективність ураження становить 80-90%.
Такий рівень обороноздатності вимагає значних ресурсів, потреби в яких частково допомагають закривати волонтери. Саме зараз триває збір на нові зенітно-пошукові прожектори – це їхні промені ви бачите в нічному небі, коли триває полювання на «Шахедів».
Обкладинка Юлії Сухопарової