Через десятилітню війну тисячі українських родин вимушені покинути свої домівки, або втратили їх через російські обстріли. Їхати з Донеччини та Луганщини довелося ще у 2014 році через обстріли. Люди залишили свої квартири, роботу, бізнеси та їхали якомога далі від вибухів та пострілів. З родинами вони оселялися в інших областях та починали будувати нове життя з нуля.
Родина Марини та Олександра Блонських родом зі сходу України. Обидвоє працювали у ресторані, де й познайомилися. Після початку російсько-української війни сім’я покинула квартиру в Луганську та переїхали до родичів в область, а вже згодом у Вовнянку на Полтавщину. Уже тут вони разом виховують двох дітей та власними силами створили сироварню та ферму на яку запрошують туристів.
З Луганщини у нове життя на Полтавщині
Олександр говорить, що усе почалося з вимушеного переїзду у 2014 році. Спочатку вони з дружиною поїхали до тещі у селище на Луганщині, а згодом вирішили, що далі мають рухатися самостійно. Для переїзду розглядали західні або центральні області України. Зрештою, приїхали на Полтавщину й з-поміж кількадесяти оглянутих будинків зупинилися на хатинці у Вовнянці. На присадибній ділянці було достатньо місця, щоб розвивати свою справу, добудовувати необхідні споруди. Натомість довелося поступитися зручній інфраструктурі, адже у селі немає ні школи, ні дитячого садочку. У Блонських двоє дітей: донька Злата та молодший син Володимир, тож їх доводиться возити на заняття за декілька кілометрів.
«Коли приїхали в село, ми знали, що у нас буде своя справа. Почалося все елементарно: їздили, збирали молоко у місцевого населення. Марина жартома казала: тато поїхав по молоко, а приїхав з козою. Так от з часом завели перших 10 звичайних кіз, які купили в місцевих. Тоді ми не мали досвіду в козівництві. Вирішили піти простішим шляхом: чим простіше кози, тим менше “головняка”. Також купили цапа. За сім років у нас понад 100 голів, а 60 з них – дають молоко».
Спочатку родина орендувала приміщення поряд зі своїм будинком. Коли вирішили розширитися, придбали ділянку поряд, де самотужки звели сарай та загін для кіз. Тварин не випасають, адже вони досить спритні, тому за ними важко вгледіти і сусідські угіддя опиняються перед загрозою. Олександр каже, що кози на кормовому столі за європейською схемою, їх підгодовують протягом дня декілька разів. Тварини можуть з’їсти до однієї тонни сіна та трави за сезон.
Марина Блонська каже, що ферму створили, щоб готувати сир на власноруч добутому молоці й контролювати його якість. До того ж господарі завжди раді туристам і готові розвиватися у цьому напрямку.
«Утриманням й роботою на фермі більше займається Олександр, але є й помічники. Я займаюся пошуком коштів та просуванням бренду».
Обов’язки родина теж розподілила між собою: Марина шукає покупців, оформляє замовлення, відправляє товар та шукає гранти для підтримки бізнесу, а Олександр дбає про корм тваринам та виготовляє сир. Також мають кілька найманих працівниць, які допомагають по господарству.
Як готують сир
Перші «проби пера» з приготування сиру Олександр мав ще до війни. Він – шеф-кухар з 15-річним стажем – перейняв базові вміння готувати бринзу й сулугуні від свого товариша-кухаря з Грузії. Тоді вже при одному зі своїх закладів спробував приготувати сир самостійно, а технології напрацював після переїзд.
У Вовнянці не було цеху чи обладнання. Тут Блонські починали справу з останньої тисячі доларів, яку взяли в борг. Через обмежений бюджет, родина вирішила придбати кілька холодильників, а сироварню змайструвати. Олександр купив місткість на 300 л, а місцеві майстри зробили під неї топку на дровах. Це дозволило зекономити не лише на придбанні обладнання, а й на електроенергії, потужності якої довелося б докуповувати.
«Все тоді коштувало шалених грошей, тому ми намагалися зекономити. Переробили будівлю літньої кухні під цех, зробили там ремонт, виклали плитку, щоб були відповідні умови. Почали подаватися на різні грантові програми, які допомогли нам у розвитку».
Коштом гранту, який родина виграла, у 2018 році закупили будматеріали й звели двоповерховий льох для дозрівання сиру. Майже 6 метрів під землею знаходяться два приміщення на різних поверхах. На одному з них облаштували дегустаційну залу, де може поміститися близько 30 гостей. Тут вони можуть дізнатися особливості різних видів сирів, скуштувати їх або випити келих вина.
На поверху нижче – приміщення, де може поміститися до чотирьох тонн сиру. Для правильного дозрівання різним сирам необхідні свої умови. Для цього потрібен льох, який заповнюється сирами твердих та екстра твердих сортів після соління і сушки сирної шкірки.
«Льох ми закладали для зберігання сирів, також це така собі туристична принада. На жаль, через повномасштабну війну льох перетворився на сімейне сховище. Ми там навіть спали, думали, що рік перечекаємо і щось зміниться, але ні. Тепер ми задумуємося, щоб частину кімнати перегородити металопластиковими конструкціями: в одній – сховище, в іншій – складати сир», – каже Марина Блонська.
Здебільшого сири готують з молока власних кіз та коров’ячого молока, яке закуповують на фермі. Так вирішили робити для урізноманітнення асортименту. До того ж під час окоту кіз, потрібно вигодовувати малюків, тому козячого молока в цей період в рази менше.
Сир готують з трьох інгредієнтів: молоко, фермент для згортання, сіль. Для приготування продукту молоко нагрівають, а тоді вводять натуральний фермент для його згортання у сирний згусток, який згодом ріжуть. Отримане сирне зерно розкладають у форми. Залежно від того, який вид сиру хочуть отримати його тримають у формах різний період часу. Деякий пресують. Надалі сировину посипають сіллю або заливають розсолом.
Усі сири родини Блонських – авторські. Виготовляють шість основних видів, коли сезон – вісім. Серед молодих сирів – «Пікадон» і «Шабішу», з різними видами плісняви. Також є м’які – «Фреш» та крем-сир. Є й тверді – «Фермерський літній» та його копчений на фруктових трісках різновид. У сезон роблять «Фермерський літній з базиліком».
Подібний до фети «Фреш»-сир закручують у банки шматочками в оливковій олії, з оливками, Марина Блонська каже, що це така собі заправка до Грецького салату і залишається тільки овочі додати. До крем-сиру додають пряні трави, його потім зручно намазувати на хліб чи класти в страви.
Щоб продавати продукцію Блонські створили сайт та сторінки в соціальних мережах. Здебільшого просуванням бренду займається Марина. Тож сири можна придбати онлайн, або самостійно приїхати на ферму, заздалегідь попередивши господарів. Продукцію пакують в крафтовий папір чи екологічні коробки:
«Ми відправляємо сир новою поштою або через соцмережі. Окрім сиру, ми можемо виготовляти соуси, варення, в'ялене м’ясо тощо».
Олександр Блонський каже, що про сироварню покупці дізнавалися методом «сарафанного радіо». Нині продукцію відправляють у різні області країни, а дехто купує і везе за кордон як подарунок:
«Той, хто їде за кордон обов'язково бере з собою смаколики. Це дуже прикольно, коли французам під ніс підносяться український козячий сир з пліснявою. Тобто щоб показати, що ми теж вміємо готувати не гірші сири, ніж вони».
Плани на майбутнє
Попри всі труднощі, Блонські будують плани на майбутнє – родина хоче розвивати зелений туризм. Зараз господарі готові приймати туристів на козотерапію, проводити дегустації та майстер-класи. Тут пропонують людям спробувати себе в ролі сироварів.
На території ферми знаходиться автентична сторічна хата, яку до повномасштабного вторгнення господарі вже почали реставрувати та облаштувати для туристів. Проте 24 лютого 2022 року роботу призупинили. До її відновлення планують повернутися, адже це один з туристичних магнітів – дати можливість гостям відпочити від міста, пожити на справжній фермі.
Також Блонські придбали будівлю таку ж як і їхній дім, там планують облаштувати готельчик, для тих хто захоче залишитися на ночівлю.
«Зараз ми будуємо плани на майбутнє, але зважаючи на війну, не такі довгострокові, к раніше. Та все ж тут ми хочемо розвивати зелений туризм, оскільки поряд немає готелів чи відповідної інфраструктури, то ми самі її створюватимемо», – каже Олександр Блонський.
Як гранти допомогли розвивати бізнес
Більшість роботи Блонські виконували самотужки, починали з нуля та вигадували різні способи розвивати справу без серйозних затрат. Проте допоміжним інструментом у розвитку стали гранти, пошуком та написанням заявок на які займається Марина. Таким чином вдалося закупити деяку техніку, обладнання для виробництва, будматеріали для льоху тощо.
«Для розвитку справи почала цікавитися грантовими програмами, які надають допомогу малому бізнесу. Самостійно писала заявки, потім проходила фахові навчання і знову подавала заявки», – каже Марина Блонська.
Родина брала участь в грантових програмах від ПРООН – агентства в структурі ООН. Ціллю програми є надання допомоги вимушеним переселенцям для підтримки їхніх бізнес-планів. Також писали заявки до Міжнародної організації з міграції та агрохолдингу «Астарта» у партнерстві з БФ «Повір у себе». Зокрема, брали участь в проєкті «Курс на незалежність».
Марина Блонська говорить, що користувалися і урядовими програмами, серед яких – «Власна справа». Головною метою якої є створення нових робочих місць. Таким чином уряд підтримує розвиток бізнесу і водночас надає роботу людям.
Отримати мікрогрант від 50 тис. грн до 250 тис. грн можуть діючі ФОПи, юридичні особи, або люди, які тільки планують започаткувати свою справу.
Сума фінансування залежить від кількості створення робочих місць:
- до 150 тис. грн – при створенні одного робочого місця та прийняття на нього працівника;
- до 250 тис. грн – не менше 2 нових робочих місць.
Отримані гроші підприємці можуть витратити на придбання або лізинг обладнання, закупівлю сировини та матеріалів, орендну плату тощо.
Програмою передбачається, що повернення коштів гранту відбувається у вигляді податків та зборів. Повернути суму гранту люди повинні лише якщо не виконають умови, тобто не створять робочі місця.
Марина Блонська каже, що вони намагаються виконувати умови всіх програм, на які подаються. Разом з чоловіком Олександром обговорюють необхідні суми чи зможуть виконати поставлені завдання і беруться до роботи.
Торік підприємці взяли участь у Комплексній обласній програмі підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2023-2024 роки. Мета якої компенсувати 50% від закупленого обладнання:
«Ми купували додаткове навісне обладнання для трактора. Він є великим помічником на нашій фермі. Ми дізналися про цю програму і вирішили подати заявку. Зібрали усі документи і от нас відібрали».
Зараз же Блонські беруть участь в програмі USAID AGRО. Мета проєкту – надати підтримку українським підприємствам у впровадженні інноваційних рішень, що покращують їхню продуктивність. Загалом програма має декілька напрямків роботи та пропозицій з підтримки. Зокрема родині Блонських надає обладнання для виробничих приміщень.
«Ми плануємо удосконалювати свою справу та розширятися. Почали закуповувати по грантовим програмам нержавійку, обладнання у виробничі приміщення. Ось чекаємо на професійну сироварню на 100 л, яка от-от приїде».
Зараз Марина та Олександр Блонські продовжують працювати на фермі. Вони хочуть створити осередок, де люди зможуть відпочити, доторкнутися до мистецтва сироваріння. Тут у Вовнянці, уже майже 10 років вони будуть своє нове життя.
Обкладинка Юлії Сухопарової
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win