Від Нового року минуло трохи більше тижня, пристрасті за корпоративами вляглися, і ми вже практично занурилися в роботу. Але ж так приємно згадати, як же ви з колегами гульнули, де провели вечір і які конкурси були цього року!..
Корпоративи вже стали частиною життя компаній та чи не ключовою ланкою командотворення, вони еволюціонують та змінюються разом з підприємством. Про те, якими були корпоративи на зорі свого розвитку, і те, що замовляють полтавці цього року, нам розповіли популярні ведучі.
Артур Матевосян
Уважний та серйозний поза сценою, він починав як діджей у «Спайдері», цікавому й прогресивному як на 2000-й рік нічному клубі. Організацією та проведенням свят зайнявся уже в 2005 році. Каже, що сама культура корпоративів прийшла до нас в середині 2000-х:
«Просто люди дивилися, як це роблять на заході, що там вони збиралися і робили не просто посиденьки з олів’є та шампанським в обідню перерву, трохи посиділи і розбіглися. І людям захотілося більше. Крім цього, увійшла в моду корпоративна культура. Власники бізнесів почали розуміти, що людям потрібно ще й відпочивати. Як каже наш директор, подолати взаємну огиду, яка накопичувалася за рік».
За його словами, це був не тільки відпочинок раз на рік. Керівництво отримало змогу урочисто роздати премії, «13-ті» зарплати, і ця традиція прижилася. Артур Матевосян виокремив такі етапи розвитку корпоративів:
1.Сабантуйчик з олів’є.
2.Сабантуйчик, але самим вже не цікаво, потрібен тамада.
3.Ведучий в закладі.
4.Ведучий в закладі з музикантами і артистами.
На його думку, працівники офісів та підприємств вже не хотіли тягати сумки з їжею з дому, та й навіщо? Адже можна заплатити трошки більше грошей і ні за що не відповідати, а просто насолоджуватися святом.
Так корпоративи перетворилися на міні-весілля, але без родичів.
Новорічні «жнива» починаються з 19-20 грудня, і нерідко після Нового року. Із досвіду Артура Матевосяна, вже з’явилася тенденція відзначати новорічні корпоративи в січні, бо основна хвиля святкувань уже пройшла, і весь набір послуг – оренда закладу, ведучий, артисти, замовлення з розрахунку на 1 людину, – можна замовити за трошки зниженою ціною.
«І деякі люди взяли собі за звичку робити корпоративи 2-3 січня, бо вже 2-го виходять на роботу, але настрій ще святковий. А так і дешевше, і директор галочку поставив, що корпоратив провів».
На його думку, в 2014-2015 роках попит на заходи трохи спав. По-перше, війна, по-друге – криза. Люди перестали на це витрачати гроші. Дехто з власників вирішив, що доцільніше додати премії. Але все одно, вважає Артур Матевосян, як показує практика, людям не вистачає свята. Тому з 2017 року знову відчувається бум на корпоративи.
«Багато було розмов, що от війна, куди там корпоративи! А я вважаю, що так проявляється стійкість духу. Навіть козаки щосили били в барабани перед боєм, щоб налаштуватися».
Щодо замовлень, то вони бувають різні. Хтось просить щоб просто було весело, кілька конкурсів і щоб можна було потанцювати, а хтось замовляє тематичну або костюмовану вечірку.
Як у кожного ведучого, у нього є особисті вподобання. Наприклад, працювати два роки поспіль з одним й тим самим замовником йому не дуже подобається – вважає, що це як двічі ходити на один концерт, в якому тільки дві нові пісні:
«Так, ведучі змінюються, але на мій погляд, не кардинально – все одно будуть фрази, жарти, міміка. Іноді просто забуваєш, який був жарт минулого року, і коли знову жартуєш в тому ж колективі, аж самому стає неприємно».
Тому, коли йому дзвонять і запрошують вдруге чи втретє, зазвичай радить когось із колег.
«Ведучий повинен вміти імпровізувати, бути готовим до будь-якої ситуації, і коли людина вважає себе найрозумнішою, і думає: «Я ж крутіший, ніж ведучий!», треба мати можливість і кмітливість якось йому відповісти, щоб усі сміялися, і він розумів, що, в принципі, не образливо, але ж, дідько, таки так…»
Олександр Лазарєв
Інтелігентний, з відмінним почуттям гумору та любов’ю до імпровізації – Олександра Лазарєва знають у Полтаві дуже давно. Ми спілкувалися під час перерви новорічного ранку в палаці дозвілля «Листопад», де він грав Святого Миколая. Зробити невидимим високого чоловіка в розкішному бордовому костюмі вкрай важко, тому він намагався максимально непомітно зняти бороду, щоб найменші учасники не помітили підміни.
«Я король!» – сміючись, відповідав він малечі, яка кричала «Миколай, Миколай!» і бігла за ним по сходам і коридорам.
Олександр Лазарєв починав на радіо, потім працював МС у клубах та ведучим конкурсів краси. Стартом кар’єри як ведучий корпоративно-концертних заходів вважає 2000-й, точкою відліку – Кременчук, де він «емсів» у популярних тоді нічних клубах «Зебра» і «Джос».
Олександр Лазарєв зізнається, що обожнює відхилятися від сценаріїв, хоча це змушує понервувати його напарників:
«Хто зі мною співпрацював, хто мене знає, той може підтвердити – я великий шанувальник імпровізації. Це і плюс, і мінус для тих, хто зі мною працює. Адже набагато легше, коли тобі дали сценарій, ти його красиво поставленим голосом прочитав, зробив драматичні паузи, правильні наголоси, і все добре. Але як на мене, так нецікаво, і навіть якщо намагаюся не імпровізувати – зриваюся».
За його словами, він помітив наступні тенденції новорічних заходів
- Дід Мороз і Снігуронька вже не в тренді.
Це перше, що кидається в очі, зазначає ведучий.
«Уже приблизно 3-4 роки. Принаймні, так трапляється з підприємствами, з якими я працюю чи працював. Можна перелічити на пальцях однієї руки, скільки за останні кілька років ми запрошували на свято Діда Мороза».
- Тімбілдінг (інтерактиви, спрямовані на гуртування колективу).
Це актуально для святкувань великих компаній, коли цілі департаменти не перетинаються в будні, але опинилися на одній вечірці. Олександр Лазарєв відмічає, що такі інтерактиви зазвичай не потребують подарунків. Головна мета – роззнайомити та «подружити» між собою гостей.
- З’явилося більше поваги один до одного.
Цей приємний момент він помітив по всьому – жартах, настроях і відсутності придуркуватих конкурсів.
«На мій погляд, корпоративи стали інтелігентнішими, без сексизму і харрасменту. Я помічаю, що всі один до одного ставляться краще. Якщо раніше могла бути ситуація, коли, наприклад, замовник каже: «Я хочу більше вульгарних конкурсів!», то зараз і не пригадаю, коли таке було, хоча, в принципі, ніколи нижче пояса і не жартував...»
- Зберігається інтерес до тематичних вечірок.
Був би бюджет і бажання! Сьогодні можна організувати і корпоратив у стилі Гетсбі, і red curpet (червоної доріжку), і козацької застави, і будь-чого!
«Із минулого року пам’ятаю велику вечірку в стилі мафії. Мафія була на сцені, мафія була в залі. Зброя, рулетка, блекджек, покер (не на гроші, а на внутрішню новорічну одиницю)… Усе в рамках закону, без жертв, зі сплаченими податками та чудовим настроєм!»
- Супербюджетних корпоративів стало менше.
Звісно, як жанр – велике святкування з полтавськими та/або українськими зірками нікуди не зникло, але таких заходів стало менше. Відповідно, побільшало вечірок, на які запрошують тільки ведучого з діджеєм.
Андрій Кадук
Відомий теле- та радіоведучий підрахував, що зустріч 2019 Нового року – це 16-та новорічна ніч, яку він провів поза домом. Почавши займатися корпоративами час від часу, він зосередився на них в 2009 році, а зараз працює винятково ведучим.
Що стосується еволюції святкувань у колективі, то Андрій Кадук відмітив: найважливіша зміна за час його роботи – це те, ЯК клієнти відзначали раніше і відзначають зараз.
.jpg?1547204841834)
1.Балаган.
Спочатку свята проводили ті ж самі люди, які організовували їх у 80-90-х роках. Тоді справжні веселощі розуміли саме так:
«Раніше дуже часто бувало, що на корпоротиві обов’язково повинні бути: їжа, алкоголь, Вірка Сердючка, і давайте маскарадні костюми, будемо перевдягатися в секонд-хенд, і зараз з’явиться Філіп Кіркоров… А років 10 тому почався поділ. З’явилися люди, яким набрид такий балаган, і вони захотіли більшого».
2.Європеїзація свят.
За версією ведучого, подібне відгалуження, яке можна назвати європеїзацією, спровокувала соціальна та економічна ситуація. Новий тип клієнтів більше заробляв, бував у Європі та Штатах, і бачив, що свята – корпоративи, весілля, дні народження – можуть бути іншими.
«Там немає подібних балаганів; гість почуває себе так само добре, як і поза святом. Він точно знає, що якщо прийшов або прийшла в костюмі чи вечірній сукні, то в такому вигляді й залишиться, хіба що трошки веселішим. Деяким алкоголю не треба взагалі, їм і так добре».
Тепер клієнти вимагали конферансу, а не тамади, інтелігентного, незлого гумору, імпровізації та відходу від шаблонів.
Новий напрям корпоративів отримав нових ведучих. Андрій Кадук охарактеризував колег як молодих людей 20-28 років, які зрозуміли попит ринку та почали робити свята без перевдягання на вульгарщини.
«Тут важливо не сплутати маскарад і балаган. Маскарадна вечірка може бути красивою. Не обов’язково кожному перевдягатися в бразильську танцівницю, якщо тема “Бразилія”. Це повинен бути антураж, при чому всюди: танцівниці, карнавал, маска для гостей. Це мінімум атрибутики на собі, головне завдання – занурення в створену атмосферу. Це красиве і стильне свято.
А коли вечірка без певної тематики, на які всі прийшли в костюмах і вечірніх сукнях, а їх змушують перевдягатися в секонд-хенд – це балаган».
Але важливий момент: ті, хто люблять Сердючку і перевдягання в зірок шоу-бізнесу, залишилися. І ведучі для менш вибагливої публіки теж.
- Поява сіткому (камеді).
Ще один напрям, який з’явився приблизно в той же час, що й свята по-європейські. Тон задали артисти Дядя Жора та Дует імені Чехова. Їх спочатку так і замовляли на корпоративи – як окремий номер, який вже потім еволюціонував у дует ведучих. Це були «хлопець і хлопець», або «дівчина і хлопець», які веселять публіку без танцівників та артистів за допомогою мініатюр.
«Даний формат зародився в Америці в 50-х роках. Глядачі сиділи, ведучий виходив, дивився на людей та жартував про них. Яскравий приклад – Павел Воля».
До нас це дійшло в 2000-х, коли реформувався КВК і виросло нове покоління, яке вимагало гумору без рамок. Так з’явився «Камеді клаб» як потреба вийти за рамки.
У Полтаві цей попит спочатку задовольняла камеді-студія «Манхеттен», а тепер – «СМТ-шоу» і Студія Double You.
«Мені здається, реально круто, коли двоє роблять імпровізаційне шоу. Звичайно, у них є заготовки, і це дорого коштує».
- Межа між ведучим і тамадою стала більш чіткою.
За визначенням Андрія Кадука, ведучий – це конферансьє, який особисто або за допомогою помічника чи помічниці розважає публіку, може блискавично зорієнтуватися, пожартувати або зімпровізувати тут і зараз.
«Тамада – це той, хто катає яйця. Хоча, якщо загуглити, хто такий тамада, то на Кавказі, наприклад, це людина, яка була розподільником на святі. Тамада сказав – п’ємо, сказав – не п’ємо, йдемо – значить, йдемо. Тобто він знімав з людей відповідальність прийняття рішень. А в нашому випадку це трансформувалося в щось геть інше. Символом тамади стала жіночка, дуже часто – вчителька української мови або ще чогось, у якої завжди заготовлено дуже багато віршиків і грамот. Вона не замовкає, має постійно бути присутньою, навіть під час танцювальних пауз. А потім з’явилися і чоловіки, які й продовжують це робити».
Андрій Кадук переконаний: немає поганого замовника чи виконавця. Це просто ринок послуг: існує різний попит, який задовольняється.
- З’явився ринок івент-індустрії.
Уже є фахівці, які зменшують організаційну роботу ведучих до конферансу, наприклад, вийти, оголосити номер. Вони контролюють виступ артистів, подачу гарячих страв, феєрверк тощо.
- Відзначення корпоративів залежить від економіки.
Як розповів Андрій Кадук, раніше могли відзначати з 20-х чисел, і старалися встигнути до 29 грудня. І неважливо, який це був день – понеділок, вівторок, середа чи п’ятниця.
«Із часом компанії стали підлаштовуватися до того, що кінець року – це не тільки весело й гарно, а ще й фінансові показники, звітності тощо. І почали відмічати корпоративи з 7-8 грудня, що стало хорошою традицією – ми людей уважили, роздали премії, а зараз, друзі, давайте вже до 30 нормально працювати».
Зараз керівники підлаштовуються під кінець робочого тижня, щоб у вихідні колектив відпочив, а в будні продовжив повноцінно працювати.
«У січні проводять – 2, 3, 5, 6 числа, перед Різдвом, з колядками. На моїй пам’яті рекорд був 13 січня. Це не масово, десь 1-3% від загальної маси».
За його словами, корпоративи будуть завжди. Переживши кризу в 2008 році, навіть початок війни не став причиною зменшення замовлень:
«Можливо, це ментальність. Ми живемо і не знаємо, по скільки буде долар в наступному році. Люди живуть в постійному внутрішньому страху – що буде далі? Це як бал на Титаніку. Люди пережили 2 революції, кризу, і зрозуміли, що якось буде далі».
На думку ведучого, щоб там не було, керівнику все одно треба зібрати людей і сказати, що вони всі молодці, висловити сподіваємося, що наступного року буде краще. А колективу треба виплеснути емоції та отримати позитив, якого так не вистачає.