Натуральні тканини та добре сконструйовані моделі – основа бренду tserkovnij. Його засновник – Саша Церковний родом з Полтавщини, натхненний просторами Миргорода та скейт-культурою. Хлопець задумувався про власний бренд ще у 2015 році, бувши школярем. А вже у 2019 продав свій перший одяг.
Перша майстерня хлопця була на квартирі в Полтаві, а зараз він працює в Києві та має колаборації з іншими брендами. Про філософію виготовлення одягу Саша Церковний розповів в інтерв’ю ЗМІСТу.
Дитинство в Миргороді, скейт культура та перша зацікавленість одягом
Олександр Церковний народився й провів шкільні роки в Миргороді. Оскільки родина жила на краю міста, будинок хлопця оточував ліс, болото, очерет. Підлітком він почав захоплювався катанням на скейтборді. Довкілля та хобі зрештою вилилися у вподобання в одязі.
«Моє дитинство проходило поза містом. Це залишило відлуння того, як я зараз відчуваю світ, чого я прагну. У дитинстві я ходив на риболовлю, бігав по лісу з палицею, корів ганяли. Усе було круто. Це перейшло в те, яку я культуру споживав, і відобразилося на моєму одязі. Я люблю простий одяг, бавовняний, у мене немає ніякого урбаністичного погляду. Мій стиль більше хилиться до ранчо й до американо, саме з цього ковбойського наративу в голові».
Саша Церковний зростав в епоху підліткового одягу з «крінжовими» принтами, однак хлопець зізнається, що батьки завжди йшли йому на зустріч і купували «нормальний» одяг, аби він відчував себе комфортно в школі чи з друзями:
«Батьки допомагали мені з вибором одягу, у якому я почувався б впевненіше. Наприклад, коли ти одягаєш джинси без “орлів” чи написів, як часто було на дитячих штанах, то ти вже себе й дорослішим відчуваєш».
Уже потім хлопець почав цікавитися секонд-хендами, брендами, які наслідують скейтерські наративи. У 2015-2016 роках відкривав для себе українські бренди одягу.
«У 10 класі я ходив до школи в одязі, у якому й на скейт катав, єдине, що змінював – взуття, бо воно через катання часто стиралося. Я думаю, що на той момент я виглядав не так, як хотіла б моя мама. Але батьки не були проти, навпаки іноді допомагали знаходити якісь класні вінтажні речі.
Коли катав на скейті, одяг мав якісь знаки відмінності. Щоб відчувати себе своїм в цьому середовищі, ти починаєш імітувати зовнішній вигляд тої групи, частиною якої ти хочеш бути. Вуличний одяг часто мав такі ознаки. Зараз мене не цікавить взагалі ідея належності до якоїсь групи».
Початок роботи кравцем та перша майстерня на квартирі в Полтаві
Уперше створювати одяг Саша Церковний спробував ще бувши школярем. Тоді він надихнувся новими українськими брендами, які мали зв’язок зі скейт-культурою.
«Це було десь у 2014 році, я тоді макетував у фотошопі. Це був більше одяг просто з принтами. Кілька років я носив в голові бажання спробувати шити, у мене вже змінилися вподобання, я припинив кататися на скейті.
Мене захопив вінтажний одяг в стилі американо. Загалом, уся вулична культура дуже пов'язана з Америкою, просто все залежить від епохи. З 90-х років я потроху почав переходити на більш ранні епохи. Цей ланцюжок веде до блюзу, рок-н-ролу, рок-абілі. В Україні було маленьке ком'юніті, і я почав цим цікавитись. Я дізнався, що японці все це перейняли, культивували й звели в абсолют. Я подумав, що це мій формат, і я хочу стати частиною цього світу».
На першому курсі навчання на бухгалтера в Полтаві Саша Церковний пішов на швейні курси. Вони були базовими й не повністю закривали всі питання хлопця. Тож паралельно він переглядав різні відео ентузіастів в YouTube, де розповідають про технології шиття.
Уперше за швейну машинку Саша Церковний сів у 2018 році, а через рік продав свій перший одяг – кімоно. Хлопець працював у себе у квартирі в Полтаві, де він повністю облаштував кімнату під майстерню.
«Я працював так досить довго. У мене просто не було клієнтів. У Полтаві в мене було всього два чи три клієнти. Звісно, я хотів з'їхати з дому для того, щоб було більше місця, щоб не було постійно цього безладу, але не було тоді фінансової можливості й такої гострої потреби».
Для продажів та просування бренду кравець створив сайт – допомогу йому запропонував товариш, який знався на цій справі. Він же згодом і виконав редизайн сторінки бренду.
Переїзд до Києва
Уже кілька років Саша Церковний живе та працює в Києві. Тут він вже має свою окрему студію для роботи. Варіант майстерні вдома не розглядав, адже мав достатньо техніки, яку потрібно було десь розмістити. Саме в Києві зосереджена більшість клієнтів бренду хлопця.
Саша Церковний зізнається, що переїзд – задум його дівчини. Сам же хлопець не любить міської метушні.
На початку життя в столиці його застали обстріли та постійні відключення світла, «прильоти» поряд з першим офісом. Тож кравець був вимушений шукати інше місце й знову перевозити все обладнання. Щоб комфортно почуватися хлопець переїхав на квартиру неподалік від нового офісу:
«Я не дуже люблю метро й мені не подобалося витрачати по дві години щодня на проїзд. Бо раніше я жив подалі звідси. Я не скажу, що мені подобається місце, де я зараз мешкаю, але я влаштував своє життя так, що ходжу на трьох вулицях. І тут мені комфортно, адже це тихий район, порівняно з іншими в місті.
Я знайшов тут своє ком’юніті й мені подобається, що в Києві концентрується велика кількість людей. Це водночас проблема, але й перевага цього міста, адже тут можна зустріти цікавих людей, які переїхали з різних куточків країни»
Бренд tserkovnij
Саша Церковний робить простий одяг. Він говорить, що це workwear, натхненний минулим століттям. Кравець дотримується двох принципів під час виготовлення свого одягу – це хороша натуральна тканина та добре сконструйована модель:
«Мені важливо дотримуватися принципу високої якості самого виготовлення і щоб це відповідало одягу, який я бачив у західних брендів. Власне, це і є причина, чому я зараз хочу шити власноруч – для того, щоб підіймати цей рівень.
Особливо мені цікава джинсова історія. Такі речі, як я хочу, роблять переважно руками й на спеціальній техніці, якої майже ні в кого немає. Тобто я не можу на аутсорсі зробити так, як я роблю власноруч».
Особливість бренду tserkovnij полягає в історії фасонів. Саша Церковний завжди апелює до минулого й виконує дослідження перед створенням нових речей.
«Наприклад, ось ці штани такі не просто так. Бо я знаю, чому цей фасон такий і чому він не змінюється впродовж 70 років, чому він продовжує бути просто робочими штанами з накладними кишенями. І у нас мало аналогів цьому. Також важливий текстиль. Я завжди багато приділяв цьому уваги. Я хочу робити щось фактурне, текстильне й вагоме. Тобто, щоб людина, тримаючи це в руках, отримувала тепло від цього».
Раніше кравець працював з апсайклом, вторинним використанням одягу, однак з роками відійшов від цього стилю. Адже вирішив, що не хоче бачити «метушні» на своєму одязі. На його думку, одяг має не відволікати від роботи й від того, як людина живе життя.
Бренд Церковного має різні категорії одягу: частина моделей дублюються, деякі бувають тільки в одному екземплярі.
«У мене є моделі, які тримаються в наявності декілька років і досить популярні – їх шиють на аутсорсі. Часто є речі в одному розмірі, зроблені мною під час душевного пориву. Такі речі одні, бо вони можуть бути зроблені із матеріалів, які вже не знайдеш. А деякі речі я не дублюю, тому що я їх шию сам. Мені просто набридає. Наприклад, я зараз шию джинси й мені потрібно 10 годин на одну пару. І мені особисто буде важко працювати на такому конвеєрі, щоб робити 20 пар. Я краще буду робити ту саму модель з іншої тканини, щоб мати якесь різноманіття».
Час від часу Саша Церковний бере участь у колабораціях. Минулого року він долучився до бренду ALCHEVSCQUE в розробці форми для робітників підприємств KOVALSKA GROUP. За підсумком створили дві куртки: для літа й зими. Близько півтора місяця кравець працював виключно над цим проєктом.
Близько пів року тривала співпраця з брендом з M0D44. У цьому проєкті Саша Церковний виконував обробку деталей: вишивку, латання, штопання, печворк тощо.
Плани на майбутнє
Зараз кравець зосереджений на пошитті джинсів. Йому подобається, що це знайома й зрозуміла всім річ та хороший матеріал, від якого знаєш, чого очікувати. Однак він продовжуватиме працювати й над речами, які створював раніше.
«Я думаю, що це буде бренд, де над всім працюватиме одна людина. Звісно, я усвідомлюю, що це може бути складно. Для мене головне – це якість мого одягу. Також думаю над створенням мерчу, де будуть якість хустки, верхній одяг тощо».
Саша Церковний прагне, аби серед його цільової аудиторії з’явилися майстри, які також займаються ремеслом.
«У мене є клієнти, які, наприклад, працюють з деревом, або займаються ювелірною справою. Вони носять мій одяг і саме це приносить мені задоволення, бо я знаю, що створений мною робочий одяг функціонує за призначенням.
Я не маю на меті амбіцій щодо модного показу. У мене більша мрія: щоб цей одяг отримав визнання серед колег. Коли на мене підписується колега, робота якого мені близька, і я отримую респект від нього – це найбільша для мене відзнака. Мені подобається бути просто цим майстром, і мати це звання».
Фото з особистого архіву Саші Церковного