20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. Цього дня вшановують подвиг учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Активісти з Полтавщини теж брали участь у подіях 2013-2014 років. А в самій Полтаві проходили акції та протести в межах Євромайдану.
«Небесною Сотнею» називають загиблих учасників Революції Гідності. Героями небесної сотні стали 107 загиблих. Серед них люди різного віку, з-за кордону та різних куточків України, зокрема з Полтавщини.
Герої Небесної Сотні з Полтавщини
Андрій Черненко та Ігор Сердюк з Полтавщини загинули на Майдані у 2014 році.
Андрію Черненко родом з села Слободо-Петрівка Гребінківського району, Полтавської області. Дитячі та юнацькі роки провів в Черкасах. Там досі мешкають його рідні. З 2002 року проживав у Києві. За освітою - інженер-технолог, отримав ступінь магістра Національного транспортного університету. Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування в Києві. У 2008-2012 роках працював разом з дружиною у посольстві України в Нідерландах.
Загинув 18 лютого від кулі снайпера. З вогнепальним пораненням його доставили до 17 лікарні. Залишилися дружина та донька. Похований у селі Слободо-Петрівка.
Ігор Сердюк народився 3 листопада 1969 року в Кременчуці Полтавської області. Підприємець, член ВО «Свобода», учасник національного руху Кременчука, активіст Євромайдану. Сердюк почав їздити до Києва з перших днів Євромайдану. Загинув 18 лютого від пострілу в обличчя впритул. Ігору Сердюку було 44 роки. Поховали героя 21 лютого у Кременчуці.
Дружина Ігора казала:
«Ігор все життя був революціонером. Завжди боровся з проявами несправедливості своїми методами. І тому він був на своєму місці на Майдані».
Революція Гідності на Полтавщині
ЗМІСТ поспілкувався з одним із учасників полтавського Майдану Олегом Пустовгаром. За його словами, як і більшість він пішов туди, щоб відстоювати незалежність України. Пустовгар вів частину мітингів біля Полтавської ОДА.
Олег Пустовгар каже, що угода про асоціацію з ЄС, закріплення у Конституції курсу на вступ до НАТО, децентралізація як одна із найуспішніших реформ останніх років, Томос про автокефалію ПЦУ, суттєве покращення позицій України у світовому рейтингу легкості ведення бізнесу, запровадження системи держзакупівель ProZorro, утвердження державного статусу української мови – це все здобутки Революції Гідності.
«Іноді доводиться чути скиглення про розчарування. Але важливо усвідомлювати ключову сутність Майдану. Подальші події нас переконують ще більше, що це була боротьба за незалежність».
Спогади про полтавський Майдан
Пустовгар каже, що іноді опускалися руки, гору брали емоції, але назагал цього не демонстрував. Пригадує, що «пропустив» кілька днів на початку лютого 2014 року, бо лікувався від застуди, яку «підчепив» на пікетах.
Про полтавський майдан Пустовгар розповідає, що форпостом був намет. Його встановили 4 грудня. Наприкінці грудня була спроба «Беркута» знести намет. Тому доводилося весь час біля нього чергувати.
12 грудня 2013 року організували ходу від полтавського Майдану до офісу «Лтави». Пустовгар каже, що тоді заанонсували, що зайдуть в приміщення і там влаштують лежачий протест, поки не дадуть ефіри:
«Ми вважали, що державний телеканал “Лтава“ мав би висвітлювати події Майдану збалансовано, представляти різні точки зору».
Тоді до протестувальників вийшли тодішній генеральний директор Микола Ляпаненко і його перший заступник Юрій Кустол. Після довгої розмови активістам «дали ефіри на радіо та телебаченні».
17 грудня 2013 року обласний штаб нацспротиву провів акцію «Партію регіонів – до політичної відповідальності!». Олег Пустовгар пригадує, як ввімкнули у гучномовець відому тоді пісню «Вітя,чао!» на мотив не менш відомої італійської та пройшли центром міста – від ОДА до обласного офісу Партії регіонів, де пройшов мітинг та виставлено кількагодинний пікет.
Мітингували й на Новий рік:
«Володимир Голубничий, директор радіо “Ваша хвиля”, був ведучим цього дійства. Тобто це був і мітинг, але більше це був такий концерт, концерт полтавських виконавців. Був і салют. Ми пригощали безалкогольним шампанським полтавських міліціонерів, які були вимушені також у новорічну ніч з нами чергувати».
На Різдво теж було зібрання Майдану.
Олег Пустовгар розповідає, що 22 січня спланували ходу до меморіальної дошки Петлюри, щоб вшанувати День Соборності. Тоді ж біля Полтавської ОДА зібралися тисячі людей.
«Ми провели короткий мітинг біля дошки Петлюри і повернулися до ОДА. А там уже просто відчувався такий дух, я б сказав, ненависті. Тому що вбивства вже настільки людей обурили».
25 січня 2014 року майже 3 тисячі полтавців прийшло на мітинг до ОДА. Тоді загони Самооборони Полтавського Майдану захопили залу засідань облради – сесійну залу.
11 лютого Олег Пустовгар написав у блозі й закликав людей вранці виходити на полтавський Майдан. Тоді зібралося майже 50 людей:
«А Петро Ворона каже: “Давайте зробимо лежачий протест”. Ми пішли, а під обласною адміністрацією стоїть уже 100 міліціонерів. Вони чекали, що ми, може, будемо захоплювати чи що. А ми просто лягли на холодний бетон біля ОДА. І це був такий протест проти того свавілля – спроби розігнати людей у такий нахабний спосіб».
19 лютого 2014 року зранку полтавці заблокували автодороги Жовтневу та Сінну поруч із Полтавською ОДА. Вимагали від влади та міліції відкрити проїзд, щоб вільно доїхати до столиці, а також припинити стріляти у полтавців, які стоять на Майдані у Києві. В обідній час майже 2 тисячі полтавців пікетували УМВС України у Полтавській області. Ультрас ФК «Ворскла» підривали петарди. Озвучено вимоги: відкликати всіх працівників МВС, які несуть службу у Києві, розблокування на полтавській ділянці траси Київ — Харків, відмова виконувати злочинні накази вбивати людей. А потім пікетували управління СБУ у Полтавській області. Увечері учасники Революції Гідності заблокували проїзд центральною вулицею Жовтнева (нині Соборності).
«Близько 50 дівчат-студенток історичного факультету ПНПУ із жалобними чорними пов’язками на обличчях та з червоними рукавичками, які символізували кров на Майдані у Києві, безперервно ходили проїжджою частиною».
Олег Пустовгар пригадує події того дня. Тоді у вікна першого поверху будівлі кидали каміння, петарди, вибухові пакети, коктейлі Молотова. Розпочався штурм ОДА. А 200 «беркутівців» в шоломах та з щитами вийшли з будівлі ОДА й відтіснили людей з площі. Силовики застосували удари кийками, світло-шумові гранати, сльозогінний газ, гумові кулі 12 калібру для відстрілу з рушниць, дріб і картеч. Медичну допомогу надавали медики Полтавського Майдану - викладачі Української медичної стоматологічної академії. «Беркутівці» вишикувались у ряд перед центральним входом до ОДА. Значна кількість повстанців розосередилась на тротуарах, дорогах і т. д.: вулиці Жовтневу та Сінну було знову перекрито. Транспорт рухався в об’їзд через вулицю Ватутіна. Молодь будувала барикади: для цього використовували контейнери для сміття, зносили звідусіль каміння, дошки та розбирали металеві огорожі й бруківку біля крамниць навпроти ОДА. Сотні молодих людей під схвальний свист тисяч полтавців забарикадували всі входи до адмінбудівлі ззовні — ОДА перестає працювати.
Пустовгар був і на Майдані в Києві 1 грудня.
Це справді, запам’ятається на все життя. Йти у одній мільйонній колоні, бачити таке море вільних людей, однодумців, бачити як відроджується нація.
«Ще пригадується мітинг на столичному майдані, здається 6 грудня, коли до мітингувальників на Майдані звернувся сенатор США Джон Маккейн із словами підтримки. Пригадую як дружньо всі сприйняли його — це надавало моральних сил людям стояти до кінця».
Хроніку подій на Полтавщині 2013-2014 років можете прочитати за посиланням.