У Полтаві розпочався сезон злив та хмар. І це виявляється проблема, бо це місто, де кожен дощ перетворюється на маленький апокаліпсис. Через зливи вулиці перетворюються на ріки та безмежні калюжі. 

Що заважає місту приручити стихію і чому воно тоне – у матеріалі «Аналітичного центру ЗМІСТ».

Кліматологи вказують на те, що погодний режим в Україні постійно змінюється. Звичний нам помірний клімат втрачає свої характерні риси, видозмінюючись під впливом загального потепління. Прохолодні зими, жарке посушливе літо, стрімкі демісезони стали вже буденним явищем для лісостепової зони нашої країни. Як і сильні зливи, що частіше накривають Україну, це ознаки переходу помірного клімату в бік тропічного, який вирізняється сухим сезоном і сезоном дощів.

У таких умовах не дивно, коли за день з неба виливається місячна норма опадів і спричиняє раптовий потоп. Цікаво, що масштаби повеней зростають. Якщо ще років двадцять назад сильні зливи у наших краях були відносно рідкісним явищем, зараз вони вже нікого не дивують.

Вони стали справжнім стихійним лихом, отримавши ярлик «аномальні». Щоправда, аномальними опади вважають з огляду на наслідки, які вони спричиняють. З іншого боку – це об’єктивне явище, що вписується у картину поступових кліматичних змін.

Протистояти дощам покликана дощова каналізація, якою обладнане кожне сучасне місто. Їх будують на основі даних про інтенсивність, довготривалість та періодичність опадів за останні десять років. Теоретично дощова каналізація має вправлятися зі зливами. Але як це працює в Полтаві?

Дощова каналізація в Полтаві

Зливова каналізація — інженерна споруда, що збирає та відводить воду атмосферних опадів, талих та інших стічних вод. Її облаштовують для запобігання негативного впливу воду на фундамент будівель та твердого покриття вулиць, розмиття ґрунту та утворенню великих калюж. Вона буває декількох видів і різної технологічної складності.

Вода, що падає на дахи та навіси будинків стікає у ринви і потрапляє на тротуари і дороги. Далі по лотках рухається до дощоприймачів, які встановлюють у найнижчих місцях водотоків, під водостічними трубами будівель у місцях, де немає природного стоку і поглинання вод.

Дощоприймачі є верхівкою колодязів, до нижньої частини яких приєднують труби. По них вода потрапляє у мережу дощової каналізації, у зливові колектори. З дощової каналізації вода відводиться у водойми, попередньо пройшовши очисні споруди.

Зливові мережі прокладають нижче рівня промерзання ґрунту з урахуванням даних про опади, рельєфу місцевості, відомостей про водоносні підземні горизонти. Також беруть до уваги площу водозбірних поверхонь: ділянки доріг з твердим покриттям, тротуари, дахи будівель. У теорії дощова каналізація має справлятися з опадами. Чому ж не справляється?

Потерпає від наслідків злив не тільки Полтава. Така ситуація характерна для усіх великих міст як в Україні, так і в інших країнах – США, Індії, Малайзії, Німеччини тощо. Серед причин називають швидку урбанізацію. Міста розростаються, і дренажні системи не встигають за темпами будівництва.

Інтенсивне будівництво багатоповерхівок і, як наслідок, розростання міста притаманне й сучасній Полтаві. Нові будівлі з’являються, як гриби після дощу, захоплюючі вільні ділянки. Одночасно скорочується площа відкритих ділянок відкритого ґрунту, який є помічником зливової каналізації. Ґрунт вбирає воду і зменшує навантаження на зливову каналізацію.

Проте, в умовах збільшення площі водозбору, здатність ґрунтів вбирати воду погіршується, через надто велику кількість води. І тоді вона накопичується на поверхні у вигляді великих потоків і калюж. А потім стікає у водойми, оминаючи очисні споруди.

Зелені зони також надзвичайно важливі для дренажної системи. Дерева поглинають вологу і справляються з верховодками (тимчасовими підземними водами у верхньому шарі ґрунту), не дозволяючи підтоплювати підвали та фундаменти, і не даючи землі перенасититись водою. Зменшення ділянок відкритих ґрунтів і дефіцит дерев — ще один фактор, що спричиняє зливові повені.

В ідеалі із зростанням міст має розширюватися система дощової каналізації. Адже будівництво великих споруд, згідно з нормами, передбачає будівництво супутньої інфраструктури й комунікацій, зокрема дощової каналізації. Але реальність відрізняється від ідеальної картини.

У реальності місто отримує багато висоток і критично мало інфраструктурних об’єктів. Забудовники у гонитві за прибутками нехтують зобов’язаннями, які прописані у будівельних нормах. Тому, як правило, поруч з багатоповерхівками немає дитячих майданчиків, навчальних закладів (якщо вони потрібні), рекреаційних зон. Головне – здати будинок, а як далі – стає клопотом жителів та комунальників.

Зазвичай забудовники врізають побутову каналізацію нових будинків до старих мереж. Про нові мережі, як і про створення нової гілки зливової каналізації мова не йде. Це надто клопітно, дорого і не приносить прибутку. Максимум, на що здатні забудовники: облаштувати водостічні труби і дощоприймачі, що під’єднані до вже існуючої мережі. Яка вже перенавантажена. Про наслідки такої безвідповідальності вважають за краще не думати. Як-то кажуть, після мене хоч потоп.

Забудова Полтави відбувається безсистемно, хаотично і точково. Це стосується і житлових масивів на околицях міста й історичного ареалу. Розбудова нових каналізаційних мереж є скоріше винятком, ніж правилом. З урахуванням значного збільшення площі водозбору і зменшення площі відкритих ґрунтів не дивно, що стара система каналізації працює через не можу. Наче й існує, але не може впоратись із аномальними зливами.

Але справа не тільки у безвідповідальних забудовниках. У Полтаві питанням водовідведення займається комісія міської ради з питань містобудування й архітектури. Вона приймає будівельні об’єкти і має бути в курсі порушень. Але об’єкти з порушеннями проходять перевірку. Їх все одно здають у використання, а ситуація з каналізаційною інфраструктурою дедалі погіршується.

У світі починають впроваджувати нові підходи, щоб мінімізувати наслідки злив. Популярністю користуються проєкти модернізації системи зливостоків, де приділяють увагу розвитку зелених насаджень та оснащенню тротуарів сітчастою плиткою, під якою знаходиться відкритий ґрунт. Піонерами цих змін стали Німеччина та Китай.

Одним з варіантів зменшення навантаження на систему водовідведення є поділ дощової й побутової каналізації. Такий складний і затратний проєкт реалізовують у канадському Ванкувері. У Малайзії впроваджують інноваційний підхід: будівництво подвійних тунелів. Це підземна споруда, що складається з двох частин. Верхня – автодорожня магістраль, що розвантажує вулиці міста, нижня – великий водогін, куди потрапляють стоки дощів.

Поки у розвинених країнах використовують передові науково-технічні розробки, стан полтавської каналізаційної системи знаходиться у плачевному стані, адже не відповідає експлуатаційним стандартам.

Чому так відбувається:

Для Полтави модернізація зливової каналізації стала гострою потребою. Хоча з огляду на стан речей поки вона виглядає як фантастичне далеке майбутнє. Аварійні ремонти і чищення ливнівок — не вихід. Це радше відтермінування комунальної катастрофи. Поліпшення ситуації потребує комплексного і системного підходу.

Зрозуміло, що повне оновлення дощової каналізації коштує величезних грошей і потребує часу. Але залишати проблему теж не можна. Частково розвантажити мережу зливостоків цілком реально.

Що допоможе Полтаві?