Однією з важливих рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я для протидії поширенню вірусних захворювань, зокрема й коронавірусної хвороби, є часте і ретельне миття рук. Але у Полтаві є проблема з нестачею громадських вбиралень.
Важко назвати місто – містом, якщо в ньому відсутні громадські вбиральні, які відомі ще з часів Древнього Риму. Якщо запитати мешканця Полтави, де в місті є вбиральні, то більшість згадає підземні споруди в Петровському парку, біля Свято-Успенського собору та в підземному переході «Злато місто». Якщо говорити про будь-які інші мікрорайони міста, то там громадські вбиральні відсутні майже взагалі.
ЗМІСТ спробував розібратися, як можна покращити систему вбиралень.
Яка ситуація в Полтаві
У місті є кілька стаціонарних туалетів та біотуалетів (наприклад, на Театральній площі та в районі автовокзалу). За словами начальника відділу експлуатації КАТП-1628 Петра Педаха, на балансі міськради наразі знаходяться 19 біотуалетів, які використовують за дорученням відповідно до запланованих заходів.
Років 20 тому проблему намагалися розв’язати завдяки вбиральням, що розташовувалися поруч будинків, де не було централізованої каналізації. Чимало таких будинків у центральній частині міста знесли, а ще частину під’єднали до централізованих мереж. Решту зачинили для тих, хто там не мешкає.
Водночас у місті відкрили чимало закладів громадського харчування та торговельних центрів, в яких мають бути вбиральні для відвідувачів. Але ж сучасні будівельні норми вимагають наявності вбиралень саме для відвідувачів кафе, магазинів чи ресторанів. Так, кількість санвузлів залежить саме від кількості відвідувачів, тобто планування закладів не завжди передбачають відвідування закладу сторонніми.
Ситуацію ускладнює ще й те, що в Полтаві відсутні прямі норми щодо використання вбиралень, громадських закладів (кафе, ресторанів, магазинів тощо) як громадських вбиралень.
Ще одна проблема у відвідуванні громадських вбиралень полягає в тому, що вони не працюють цілодобово. Про цю проблему подекуди згадують і туристи.
Громадські вбиральні у Полтаві – план дій
Перше. Потрібно провести аудит наявних в місті вбиралень, що розташовані в громадських місцях і громадських будівлях. Визначити кількість вбиралень, якими дійсно можна користуватися, їхній стан і встановити графік їх роботи та доступність для маломобільних груп населення.
Це дозволить зрозуміти, де необхідно встановити нові вбиральні.
Так, більшість питань у сфері містобудування регламентують Державні будівельні норми (ДБН) Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Згідно з додатком Е.1, на кожну тисячу жителів населеного пункту необхідно передбачити 1 сантехнічний прилад (санвузол) у громадській вбиральні. Відстані між громадськими вбиральнями не нормуються.
Виходячи з цієї норми, ми можемо оцінити потребу міста Полтави у громадських вбиральнях із 300 туалетами. Це може бути як 300 окремих вбиралень, так і 50 вбиралень з шістьома приладами – це вже залежатиме від району розташування та «пікових навантажень».
Але вказана кількість санвузлів не є сталою. Під час свят і масових заходів кількість громадських вбиралень на вулицях міста повинна збільшуватися. Наприклад, якщо працює Різдвяний ярмарок у центральній частині міста, який одночасно відвідує 1 тисяча людей, то мінімальна необхідна кількість – 12 приладів.
Цей принцип можна використовувати для розрахунків «пікових навантажень» на інфраструктуру міста зранку або у вихідні дні, коли в центрі кількість людей в окремі години збільшується в рази.
Необхідно враховувати й малі «пікові навантаження» у вигляді трудової міграції в ділових і навчальних районах міста. В цей час кількість людей в тому чи іншому районі може збільшуватися в декілька разів, що і відбувається, наприклад, у тому ж центрі в будні або ввечері вихідних днів.
Де розміщувати громадські вбиральні?
Їх необхідно передбачити в лісопаркових зонах і паркових зонах короткочасного відпочинку, на підприємствах торгівлі, які мають понад 15 торговельних місць, із розрахунку: 1 вбиральня на площу 4-5 га.
Для розміщення громадських вбиралень у центральній частині міста, ДБН вказує на створення підземних просторів, де будуть не тільки вбиральні, але й підземні паркінги, об’єкти торгівлі тощо. Ці простори повинні бути обладнані підйомними пристроями для забезпечення доступності маломобільних груп населення.
Також нормуванню місць розташування та розмірів вбиралень присвячено розділ 9.3 ДБН Б.2.2-5:2011 («Вимоги до проектування елементів благоустрою»).
Навіть поверхневий аналіз дає змогу говорити, що ці нормативні показники в Полтаві не виконуються. Але варто зазначити, що не завжди нормативні показники є беззаперечними, а їх виконання вирішує всі проблеми. Кожне місто, кожен район в місті є індивідуальними, а тому для розв'язання містобудівних проблем необхідно підходити більш точково і спиратися не тільки на нормативні документи, а й на результати проведених досліджень.
Друге. Для існування громадських вбиралень варто розглянути питання про можливість переведення їх в автоматичний режим цілодобової роботи. Це можливо зробити шляхом обладнання системою оплати, відеоспостереження на вході тощо.
Для початку було б добре забезпечити цілодобовими вбиральнями райони, де відбувається активне вечірнє та нічне життя, – наприклад, центр міста.
Третє. Спорудження сучасних компактних кабінок-антисептиків, як у країнах Європи – це і швидко, й мобільно, й екологічно, але вартість таких вбиралень доволі висока (1-2 млн грн).
Такі модульні вбиральні вже встановили в Івано-Франківську у 2018 році. Перша коштувала 880 тис. грн, друга – 965 тис. грн. Облаштуванням та доглядом модулів займається місцеве комунальне підприємство.
Тому Полтаві варто розглянути варіант співпраці з підприємцями щодо облаштування безоплатних чи платних громадських вбиралень в їх закладах. Таким чином можна ефективніше використати кошти й збільшити кількість вбиралень по місту.
Місцеві органи виконавчої влади своїм рішенням можуть зобов’язати власників ТРЦ, кафе та ресторанів забезпечити доступ усіх охочих до туалетів.
Наприклад, Львівська міська рада рішенням сесії передбачила безоплатний доступ до туалетів у комунальних закладах, і платний або безкоштовний в заклади ресторанного господарства. Відбулося це ще у 2010 році, у межах підготовки й проведення фіналу «Євро-2012».
Через це там періодично виникають конфлікти – наприклад, коли адміністрація закладів дозволяє відвідувати вбиральню тільки гостям або вимагає оплату.
У Києві доступ до туалетів у закладах громадського харчування є безкоштовним для всіх охочих з 2008 року. Відповідне розпорядження підписав тодішній мер Леонід Черновецький.
Подібні розпорядження існують і в інших містах України. Саме відмінність між цими розпорядженнями вказує на другу проблему громадських вбиралень – ця послуга має бути платною чи безкоштовною?
У Полтаві наразі подібних рішень міськвиконком не ухвалював. У 2016 році Андрій Усачов створив петицію «Про вільний доступ громадян до туалетів закладів громадського харчування». Але містяни її не підтримали – із необхідних 250 голосів вона набрала 40 і її не розглядали депутати.
Полтавці також користуються вбиральнями комунальних установ і закладів харчування у різних частинах міста. Але це не розв’язання проблеми, бо туалет у кафе чи ресторані – не вбиральня, доступна для всіх.
Гарним прикладом громадської вбиральні є вбиральня в ТЦ «Злато-місто». Вона має окреме приміщення та зручний прохід до неї, навіть з різногабаритними речами.
Четверте. На основі проведеного аудиту домовитися із власниками закладів, туалети яких відповідають критеріям, щодо безперешкодного користування полтавцями та гостями міста (з можливістю платного використання) під час проведення масових заходів.
П’яте. Створити мапу (на сайті міськради або на іншій платформі) громадських туалетів з годинами робити та вартістю відвідування.
При відновленні будівлі Дворянського зібрання потрібно відновити громадську вбиральню, яка функціонувала там протягом тривалого часу. Також, варто було б повернутися до практики проведення масових заходів, як це було раніше в парку «Перемога», який обладнаний чи не найбільшою громадською вбиральнею в місті та має необхідну інфраструктуру для масового відпочинку містян.
Наразі проблема пошуку вбиральні для полтавців залишається актуальною як в центральній частині міста так, і на його околицях. Воно потребує якнайшвидшого вирішення. Це питання як туристичної привабливості міста, так і комфортного існування полтавців.
Як розв'язують проблему з вбиральнями в інших країнах
У Європі можна спостерігати відсутність єдиного підходу до цієї проблеми.
У великих європейських містах громадські вбиральні часто розташовують у торговельних комплексах, музеях, туристичних об’єктах. Відвідування може бути як безкоштовним, так і платним. Є і більш екстравагантні варіанти – наприклад, вуличні туалети в Амстердамі.
Найбільш зручними є надземні модульні санітарні кабіни, які поширені у Франції. Перевагою подібних кабін є те, що вони можуть працювати цілодобово. Кабіни оснащені сучасним інженерним обладнанням, вони легкі в обслуговування та доступні для маломобільних груп населення. Недолік – велика вартість виготовлення кабіни в Україні.
Якщо говорити про розташування громадських вбиралень на свята у наших найближчих європейських сусідів, то розглянемо її на прикладі Праги та Вроцлаву. В новорічну ніч, коли кількість людей на площах міст значно збільшується, їм пропонують скористатися мобільними біотуалетами. Туалети встановлюють або ж на центральній площі (для зручності використання, адже в цей час в європейських містах відпочиває велика кількість туристів, які можуть не так швидко орієнтуватися в розташуванні туалетів), або ж на сусідніх з центральною площею вулицях.
Обкладинка Юлії Сухопарової