18 січня, 14:01
18 січня, 14:01

Каналізаційну мережу  Полтави почали будувати майже 100 років тому. Ними користуються і сьогодні. Наразі понад 80%  колекторів зношені, а щороку кількість провалів зростає.

Чому каналізаційна система міста у такому стані та як розв'язувати цю проблему, ЗМІСТу розповів начальник служби водовідведення комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал»  Іван Мистюк.

Столітня історія каналізації

Іван Мистюк розповідає, що першу каналізаційну систему Полтави збудували у 1924 – 1929 роках. На той час було 8,5 км мереж. Це були південний та східний колектори:

«Південний колектор розпочинався із вулиці Соборності, далі простягнувся Сінною, потім Пушкіна, Шевченка, Європейська, повертав на Миколу Дмитрієва і йшов у сторону Левади. Виливався десь у болото. Другий колектор називався східним. Він був практично від вулиці Зигіна і йшов по Сінній (поблизу стадіону) далі по вулицях Григорія Сковороди,  Володимира Козака, Шолом-Алейхема і спускався». 

На початку 80-х років минулого століття інфраструктура Полтави почала розвиватися. Підприємства «Знамя», «Завод алмазних інструментів», «Полтавський автоагрегатний завод» тощо будували колектори для міста:

«Тобто більшість колекторів побудували ще в тих роках. Це вже стара каналізаційна система, яка дотепер працює».

У якому стані каналізаційна система зараз

Наразі каналізація міста поділена на два басейни: південно-східний і південно-західний. Відходи з південно-західного басейну перекачують на Супрунівські очисні споруди, а з південно-східного – на Затуринські.

Більшість провалів припадає  на південно-західну частину міста (мікрорайон Алмазний, Київське шосе). На південно-східній стороні також є провали, але їх менше. 

Іван Мистюк каже, що з одного боку більше провалів, бо свого часу південно-західний басейн міста був завантаженіший промисловими стоками заводів, мав порушення скидів стічних вод.

Складна ситуація наразі у мікрорайоні Алмазний. Там колектор діаметром 700 мм знаходиться на відстані майже 500 м від багатоповерхівок. Така ж ситуація з колектором на Героїв Сталінграда та Героїв АТО:

«Також великі проблеми в мікрорайоні Левада: там лежать великі за діаметром залізобетонні труби, які проклали ще у 80-х роках. Вони почали руйнуватися, почастішали провали на цих ділянках, тому ми  встановили тимчасові насосні станції», – каже Іван Мистюк.

Такі станції встановлюють, щоб відходи із непрацюючої ділянки перекачати на працюючу.

Усього для роботи системи міста є 19 стаціонарних насосних станцій, а тимчасових – 21.

Іван Мистюк каже, що станом на 1 січня 2021 року загальна протяжність системи по місту становить 383,8 км.

Причини руйнації каналізаційної мережі 

Іван Мистюк говорить, що однією з причин руйнування каналізаційної мережі є її технічне зношення.

Свого часу «агресивні стоки» (які скидали підприємства) змішувалися із побутовими і потрапляли до колекторів. Там з’являлися бактерії, відбувалася сульфатногазова корозія, через яку руйнувалися труби. До того ж під натиском ґрунту пошкоджені труби не витримують і провалюються – це називається аварійна руйнація колекторів:

«У нас лежать залізобетонні труби, керамічні труби, чавунні і наразі почали класти пластикові. Кожен завод із виготовлення труб дає свої гарантії.  У світі наразі здебільшого використовують поліетиленові труби різних розмірів, діаметру тощо. Ці труби можуть служити близько 50 років».

Іван Мистюк

Як ліквідовують провали

Зі слів Івана Мистюка, колектори у Полтаві закладені на значній глибині – від 5 до 12 м. Це пов’язано із рельєфом нашого міста. Для того, щоб ліквідувати провали, підприємство «Полтававодоканал» винаймає спеціальні організації, які мають необхідну техніку:

«Ми локально намагаємося запобігти провалам, але не встигаємо виходити з цієї ситуації. Бо ми відремонтували один провал, а з’явилося два, ми зробили два провали, а з’явилося чотири. Тобто така ситуація нескінченна. Це говорить про те, що потрібно комплексно займатися каналізаційною системою міста, поки вона не завалилася повністю».

Іван Мистюк каже, що підприємство розглядає варіант точкового ремонту та вироблення стратегії проведення ремонтів. Уже визначили аварійні ділянки, які потрібно ліквідувати першочергово, а які – наступною чергою:

«Інтервальний/локальний ремонт ми проводитимемо і надалі. Ми витрачаємо чимало коштів на електроенергію, адже кожна тимчасова насосна станція працює завдяки електроенергії. Якщо ми відремонтуємо якийсь інтервал і знімемо насосну станцію – це для нас великий плюс».

(Фото – пресслужба «Полтававодоканал»)

Завдання підприємства – експлуатація водопровідно-каналізаційного господарства. Не капітальні ремонти, а експлуатація та поточні ремонти, огляди тощо.

За словами Мистюка, «Полтававодоканал» займається тільки профілактичними роботами. Є аварійно-диспетчерська служба, куди звертаються люди та повідомляють про засмічення якоїсь ділянки. Туди виїздить бригада і вирішують, що будуть робити:

«Найчастіше засмічуються дворові мережі, адже мешканці міста скидають в каналізацію усілякий непотріб. З найбільших колекторів ми витягували подушки, ковдри, скати від автомобілів, палки тощо.  Виїздить бригада і вирішують яким способом прочищатимуть ділянку: механічним (тобто проволокою прочищають ділянку мережі), або гідродинамічним (цей  метод передбачає прочищення ділянки спеціальним агрегатом, якщо лінія запісочилася чи зажирилася)».

(Фото – пресслужба «Полтававодоканал»)

Скільки витратили на каналізаційну систему і скільки ще потрібно витратити

Мистюк каже, що у 2018 році  був «сплеск провалів».  Тоді утворився 71 провал. Причиною стали сніжна зима та затяжна дощова весна. Умовно кажучи, майже через кожні 2,5 км мережі був провал. На 2021 рік на колекторах, діаметром від 400 мм до 1 тис. 200 мм, зафіксували 52 провали.

Підприємство не має можливості виконати всі роботи одночасно та самотужки, тому неодноразово зверталося до місцевої влади з проханням виділити кошти на ремонти колекторів.

У 2018 році за розрахунками потрібно було приблизно 200-250 млн грн на рік і проблему з провалами розв’язали б за 5 років. Але поки підприємство ліквідовує провали власним коштом.

Зі слів Мистюка, нині потрібно майже 500 млн гривень, щоб виправити ситуацію, яку маємо на сьогодні. Ця цифра досить умовна, адже якщо кожен провал локалізовувати, це буде одна сума, якщо повністю замінювати мережу – інша:

«Силами водоканалу ми цю проблему не вирішимо. Тут потрібен діалог із міською/обласною владою, потрібно шукати гроші, може нас почують керівники області, міста і приділять цьому увагу. Ми йдемо до того, що Полтава може провалитися під землю або втопитися».

Як люди можуть покращити ситуацію з колекторами

Іван Мистюк розповів, що є дві дільниці, які працюють по місту:  дільниця самоплинних напірних колекторів і дільниця з обслуговування напірних колекторів та каналізаційних насосних станцій.

Працівники підприємства працюють цілодобово, адже за провалами, тимчасовими насосними станціями потрібно весь час стежити:

«Люди не просто там працюють, вони там живуть. Тільки для того, щоб відвести стічні води за межі міста і викинути на очисні споруди. У будь-який час доби людей можна підняти і вони працюватимуть на цих ділянках».

(Фото – пресслужба «Полтававодоканал»)

Своєю чергою містяни теж можуть зарадити ситуації, яка склалася. Для цього потрібно використовувати каналізаційну мережу за призначенням та не викидати туди абищо.

Висновок

Каналізаційна система у Полтаві однозначно потребує вкладень, адже ситуація стає критичною. Для приведення мереж до ладу необхідна співпраця полтавської міської та обласної влади. 

Необхідно дослідити стан мережі, щоб обрахувати скільки коштуватиме капітальний масштабний ремонт. Завдяки цьому у місті не з’являтимуться нові провали. 

Поряд з цим мають допомогти і полтавці – варто нарешті усвідомити, що каналізація не є смітником і туди не можна викидати непотрібні речі, залишки їжі, пакети і шини. Спільними силами влади і громади можна вирішити навіть таку масштабну проблему, але ми, схоже, про це забули.

(Фото – пресслужба «Полтававодоканал»)

Графіка та обкладинка Дарії Муращенко