03 листопада, 09:11
03 листопада, 09:11

Коли полтавці повертаються додому після робочого дня, для патрульних все тільки починається. Щодня місто охороняють кілька екіпажів патрульних. Вони допомагають полтавцям та стежать за дотриманням вимог воєнного стану.

О 21:30 у місті темрява. Після масових російських обстрілів енергетичних об’єктів єдиним джерелом світла для нічної Полтави стали автомобільні фари та подекуди світло від вивісок магазинів. Проте на вулицях людно, тролейбуси виконують свій останній рейс, а пішоходи поспішають додому, адже за пів години розпочнеться комендантська година. 

ЗМІСТ разом з екіпажем патрульної поліції виїздить на нічне чергування. Рухаємося нічним містом. Поки немає викликів та порушень, маємо змогу поспілкуватися про особливості роботи під час війни. 

«На початку війни ми майже щодня зупиняли підозрілих людей та доставляли їх до райвідділків. Було чимало викликів, які стосувалися світломаскування, особливо підозрілими для людей здавалася рожева підсвітка для розсади. Зараз вже, звичайно, такого немає. До всього пристосувалися і розібралися. Але посилений контроль все ж залишився», – каже патрульний.

Патрульні (їхні імена не називаємо через воєнну цензуру) кажуть, що з безпекою вночі складно, особливо зараз, коли вимушені економити світло:

«Пішоходи думають, що коли вони бачать авто, то й водії їх бачать. Але водій його помічає тільки тоді, коли він вже в нього на капоті. Пішоходи повинні самі про себе піклуватися і позначати себе світловідбивними маячками».

Щойно про це проговорили, бачимо хлопця який перебігає дорогу на червоний.  Зупиняємося, щоб з’ясовувати звідки він йде. Йому 11 років, він говорить, що не помітив який колір на світлофорі. Правоохоронці телефонують до його мами, щоб сповістити: її сина зупинили. Жінку попросили надягати на його одяг світловідбивні елементи. Після профілактичної бесіди, хлопця відпустили, а ми далі прямуємо містом.

Окрім патрулювання, екіпаж отримує виклики на різні події, здебільшого це ДТП та побутові конфлікти.

Комендантська година. Хто ходить нічною Полтавою

На годиннику 22:01, життя в Полтаві завмерло. Згасли світлофори, на вулицях ані душі, місто ніби охопив морок.

«Загалом у нас дотримуються комендантської години. Зараз ми можемо зустріти кілька людей чи авто, бо хтось лише закінчив зміну, або трохи не розрахував час», – каже патрульна розглядаючи вулиці з вікна автівки.

Через кілька хвилин поїздки так і сталося. Світло фар вихопило з темного узбіччя постать. Під’їхавши ближче стає зрозуміло, що це чоловік. На службовому авто вмикають червоний та синій маячки, щоб зупинити пішохода. Чоловік вітається та пояснює чому не вдома:

«Затримався на роботі, працюю в таксі, щойно поставив авто і тепер біжу додому», – пояснює полтавець.

У цей час правоохоронці перевіряють його документи. Претензій до нього немає, тому просять не порушувати комендантську годину та прощаються.

Прямуємо далі. Патрульні говорять, що зараз всі люди з розумінням ставляться до таких перевірок, носять з собою документи та спокійно їх показують.

Раптово спрацьовує рація в авто, диспетчер повідомляє, що зник хлопець 2009 року народження, надає орієнтування та прикмети зниклого. Патрульні звітують що отримали інформацію. Робота екіпажу полягає не лише в патрулюванні, правоохоронці отримують виклики та орієнтування, як це сталося сьогодні. 

Знову зустрічаємо людей, двоє хлопців з інструментами прямують тротуаром.

– Доброго вечора, хлопці чому не вдома?

– Перепрошуємо, ми з фестивалю, таксі не працює тому ідемо пішки додому.

– Давайте швидко додому.

– Добре, гарного вечора.

У такий час таксі в місті вже не замовиш, тому не варто затримуватися, бо доведеться самотужки діставатися дому та бути готовим до того що вас зупинять.

Продовжуємо патрулювати місто, окрім центральних вулиць їздимо різними районами. Спускаючись бруківкою помічаємо чоловіка який тягне велосипед на гору. Очевидно, він не розрахував час та сили, тому змушений повертатися додому в комендантську годину.

– Чому так пізно?, – опускаючи вікно запитує патрульний.

– Та з Вакуленців їду, розумію що затримався, документи у мене є.

– Де живете?

– На Садах.

– Так туди ще далеко їхати.

– Зараз на гору дійду, відпочину і знову поїду.

– Добре, хай щастить.

Патрульні кажуть, що в таких випадках до людей ставляться з розумінням, але вимушені перевіряти кожного, оскільки такі вимоги воєнного стану. 

«Ми не несемо каральну функцію, а навпаки хочемо допомогти та запобігти порушенням. У цілому можна зробити висновок, що у Полтаві комендантської години дотримуються».

Бачимо авто, щоб зупинити його, вмикають маячки. Патрульні підходять до водійки і просять пояснити чому вона не вдома та надати документи. Вона говорить, що прямує з іншого міста та не встигла до 22:00. Її просять надалі розраховувати свій час та відпускають. 

За наступні пів години патрулювання в місті не зустріли нікого, окрім таких же екіпажів як наш. Спрацьовує рація, диспетчер повідомляє, що зниклого хлопчика розшукали. 

Майже одинадцята. У центрі міста порожньо, як і в інших мікрорайонах. Правоохоронці і далі працюватимуть до кінця 12-годинної зміни, щоб у Полтаві було безпечно.

Фото Катерини Пєшикової