Деякі заклади у Полтаві не «пережили» вимог воєнного стану, інші ж навпаки – спробували ризикнути та приборкати виклики сьогодення.
Двоповерхове міське кафе «Мрія» відкрили у Полтаві на початку листопада. Саме під час критичних для бізнесу обмежень: комендантської години, часових обмежень продажу алкоголю та відключення світла.
ЗМІСТ поговорив з керівництвом закладу та розповідає про досвід полтавського бізнесу.
Що таке полтавська «Мрія»
Фасад закладу досить стриманий, але вирізняється з-поміж інших будівель в місті. Її орендують, але над нею ретельно попрацювали. Всередині підприємцям довелося перенести сходи, зробити вікна більшими, щоб мати панорамний вид, щоб втілити у життя свою «Мрію»:
«Ми маємо уже заклади громадського харчування у Полтаві й в нас були мрії, які ми хотіли реалізувати, але не вийшло з тих чи інших причин. Тому вирішили створити нове кафе, де повністю змогли втілити наші мрії. Назва з’явилася вже після початку повномасштабної війни. За декілька місяців до відкриття ми вирішили, що “Мрія” – вдала назва і описуватиме наші переживання, адже ми всі маємо спільну мрію – перемогу», – говорить власник кафе Артем Валенко.
У приміщенні гостей зустрічає постать Шевченка із закликами не журитися та світлини палаючої москви. Які часи такий і дизайн. Стіни й елементи декору у стриманих тонах, меблі виконані з дерева та мають свою історію. Усе це доповнюють вазони з живими квітами:
«Ми використали білі цегляні стіни, все підбирали і підлаштовували самі, тому вийшло так по-домашньому і сучасному. Ось бачите колоски пшениці, загалом їх у нас 1 тис. 500 штук. Ми їх шукали та доставляли з іншого міста. Стільці з харківського JYSK, тоді місто було під обстрілами і нам ледь вдалося їх вивезти сюди. Великий дерев’яний стіл теж з історією, дошки для нього ми взяли з конюшні та привели їх до ладу».
З перших днів відкриття у «Мрії» людно: гості приходять з сім’ями або на зустріч з друзями чи колегами.
Артем Валенко говорить, що відвідувачів приваблює атмосфера, персонал та меню. Часто замовляють банош та гамбовці – ці гуцульські страви не характерні для Полтавщини.
Виклики воєнного часу та як з ними впоралися
Працювати над кафе почали з жовтня 2021 року, усі процеси вже запустили, закупили обладнання, тому навіть через війну дороги назад не було. Усвідомлюючи всі ризики, заклад все-таки вирішили відкрити:
«Завжди готуємося до найгіршого, але я вважаю, що у такий складний час потрібно працювати ще більше, створювати робочі місця і допомагати економіці країни. Власне цим ми і займаємося зараз», – каже Артем Валенко.
Заклад підлаштувався під обмеження, які діють у місті. До початку комендантської години в кафе встигають закінчити робочий день, прибрати, щоб персонал дістався додому. Години роботи коригують в залежності від початку комендантської.
Як і в більшості закладах громадського харчування тут продають алкоголь, але враховуючи обмеження вирішили додати в меню безалкогольне пиво та вино, щоб задовольнити потреби гостей.
Ще одним викликом стало відключення світла. Щоб продовжувати працювати, закупили генератор, а на кухні встановили газові плити. Також задля економії використовують лише частину ламп та світильників, а інтер’єр доповнили свічками.
Керуюча кафе Анастасія Безхлібна говорить, що окрім викликів воєнного часу, зіштовхнулися з нестачею кваліфікованих працівників. Проте роботу вдалося організувати так, що в заклад можуть взяти людину без досвіду та зробити з неї професіонала:
«За кілька тижнів нам вдалося оптимізувати роботу та усвідомити над чим працювати далі».
З власного досвіду, керівництво кафе радить майбутнім підприємцям скрупульозно підійти до вибору приміщення та орендодавця. Також важливо зануритися у всі сфери, що є у закладі, розумітися у справі кухарів, офіціантів:
«У нас є навички офіціантів, кухарів тому ми завжди можемо замінити одне одного та виконати роботу якісно. У такий час потрібно вміти швидко підлаштуватися під ситуацію та оперативно реагувати на всі виклики», – говорить Анастасія Безхлібна.
Надалі у «Мрії» планують не зупинятися на досягнутому. Удосконалюватимуть сервіс та меню, а влітку мають надію облаштувати терасу, щоб відсвяткувати на ній перемогу.
Фото Катерини Пєшикової
Відео Євгена Чорного та Альони Стаднік
Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ЗМІСТу і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
